Ми йшли бульваром удвох у бік колонади, тому що Володимир-молодший хотів поглянути на палац Воронцова, – ту надзвичайно красиву будівлю, куди він ходив з однокласниками у гуртки. Він мені розповідав про дитинство: “Зовсім нещодавно, здається, я пішов до першого класу Одеської середньої школи № 43, що й сьогодні розташована на тихій, красивій, старовинній вулиці Гоголя. Це було через рік після того, як мій батько Володимир Васильович Курбатов опублікував свій нарис про визволення Одеси у газеті “Красная звезда” 11 квітня 1944 року, під заголовком “Вчера в Одессе”.
З того часу минуло вже 63 роки, а Володимир-молодший, як його називають у журналістському і письменницькому світі, якому виповнюється нині 70 років, бадьорий і активний.
З його творчістю знайомі не тільки в Одесі, але й у Києві, Донецьку, Сімферополі, Москві, Санкт-Петербурзі, Брюсселі, Вроцлаві, США, Великій Британії та інших країнах. Його нариси і оповідання, що публікуються у газетах, журналах, передачі на радіо і телебаченні, користуються авторитетом у слухачів. І особливо у юних телеглядачів України та інших країн – програми за мотивами авторських казок українською, російською, англійською та іншими мовами з його головним, уславленим героєм “Хоробрим Їжаком”. Наш ювіляр знайомий багатьом читачам і за своїми книжками “Послы не воюют”, “Без любви не могу”, “Березовая роща”, “Победа” та інших, в яких він описує важкий шлях героїчного російського, українського, білоруського та інших народів СРСР, які перемогли чорні сили фашизму в Європі.
Велику виховну, культурну, просвітницьку роботу Володимир Володимирович провадив по комсомольській, партійній і профспілковій “лініях”, будучи заступником голови обласного організаційного комітету з розвитку художньої самодіяльності, творчих спілок, спорту. Саме у роки його роботи у цій сфері Одеса здобула медалі, ордени і знамена на фестивалях, оглядах і конкурсах. “А особливо, звичайно, – відзначає ювіляр, – ми пишались тоді перемогами у Москві, на Міжнародному конкурсі імені П.І. Чайковського, наших земляків: Миколи Огренича, Івана Пономаренка та інших прекрасних виконавців, що згодом стали народними артистами”. Володимир Курбатов був організатором конкурсів і оглядів не тільки творчих талантів у театрах Одеси, але й молодих художників і літераторів, за результатами яких переможцями стали С.М. Божій і П.І. Осадчук.
У 1972 році футбольна команда “Чорноморець”, про що згадує не тільки ветеран футболу Віктор Зубков, але й всі вболівальники міста, стала володарем бронзових медалей у чемпіонаті СРСР вищої ліги. Опіка і турбота з боку завідувача відділу культури і спорту Одеської облради профспілок Володимира Курбатова були відзначені Кабінетом Міністрів України у вигляді двох “Великих золотих медалей”.
У 2006 році журналісти Володимир і Олексій Курбатови стали лауреатами загальнонаціонального конкурсу “Українська мова – мова єднання”.
…Ми йдемо бульваром, спрямовуючи свій погляд на маяк, над яким все так само ортанно кричать чайки, зупиняємося біля пам’ятника О.С. Пушкіну, поруч з розлогим платаном, і спостерігаємо за молодятами, що принесли квіти великому поету.
Можна багато розповісти про цікаву видавничу, концертну та іншу творчу діяльність Володимира, Раїси і Олексія Курбатових – членів Міжнародної федерації журналістів, їхніх глибоко вдумливих, задушевних передачах на радіо і телебаченні, присвячених творчості Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, І. Козловського та інших діячів мистецтва і культури.
Національна спілка журналістів України вітає Володимира Володимировича Курбатова з 70-річчям, бажає міцного здоров’я, успіхів у літературі, журналістиці і діяльності створеної ним Академії мистецтв “Фатьян”.
