Сьогодні кожного аграрія області непокоїть погода, що склалася напередодні сівби озимих культур. Як бути, на багатьох полях відсутня волога в орному і навіть у метровому шарі, коли багаторічні рослини і ті починають гинути під палючим сонцем?a
Відповідь на ці запитання повинна була дати чергова науково-практична конференція щодо підготовки і проведення сівби озимих культур, що пройшла минулої п’ятниці на базі СВК «Дружба» Саратського району.
ВІЗИТНА КАРТКА
Вибір цього господарства був невипадковим і виграшним з дуже багатьох параметрів. Господарство вже 15 років незмінно очолює відомий в області керівник і депутат місцевої ради Г.Г. Чиклікчи. Він впевнено продовжує і примножує ті суттєві позитивні результати, які були закладені його двома попередниками І.Ф. Куцелепою і І.С. Боєвим.
Господарі, на жаль, не підготували з такої нагоди якогось прес-релізу або іншого довідкового матеріалу. Але все це з головою перекривалося побаченим і почутим. А сюди, до села Зоря, з’їхалося понад 150 чоловік – керівники райдержадміністрацій, начальники і головні агрономи управлінь агропромислового розвитку, керівники базових сільгосппідприємств, представники обласних служб АПК, представники науки і засобів масової інформації.
Вони щиро захоплювалися побаченим: добротними сільськими будинками, спортивними спорудами, заасфальтованими навіть на околицях вулицями, численними автомобілями та іншим індивідуальним транспортом, що стояв біля багатьох подвір’їв. Тут збереглися зниклі в інших господарствах і польові стани, і господарські двори, і ремонтні майстерні. Функціонує і великий виробничий цех з переробки сільськогосподарської сировини. І ніде – ні зруйнованої тваринницької ферми, ні навіть відірваної від стіни хоча б однієї цеглини. Але ж і тут руки у декого також дуже свербіли, і так хотілося все поділити і “прихватизувати”. Але не вдалося…
На території виробничого цеху Г.Г. Чиклікчи суттєво доповнив побачену картину. Господарство робить перші впевнені кроки зі створення замкнутого циклу сільськогосподарського виробництва. Тут є цех з переробки молока, виготовлення ковбас та інших м’ясних продуктів, макаронних виробів, працює пекарня. Вже склалася багаторічна практика, коли селяни частину зерна, отриманого за роботу або за здані в оренду земельні паї, залишають у господарстві, а натомість отримують талони на хліб. І щоденно отримують пишні караваї, інакше і не скажеш, у півтора кілограма. Учасники зустрічі скуштували цього хліба і визнали його просто чудовим, не маючим аналогів на міських хлібозаводах.
Відповідаючи на запитання допитливих журналістів, голова пояснив, що у господарстві є 6,5 тисячі голів свиней і 1200 голів великої рогатої худоби, велика молочно-товарна ферма.
Все почуте і побачене мало своє продовження вже на пленарному засіданні конференції.
ЩЕ РАЗ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЖНИВ
Про них вже неодноразово повідомлялося у засобах масової інформації, на сторінках нашої газети. Тому внесемо лише декілька останніх уточнень, але, головне, назвемо прізвища тих, хто в екстремальних умовах продемонстрував волю і наполегливість і вийшов переможцем із грізної стихії. Цю інформацію оприлюднив на конференції начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. Новаковський.
Отже, за останніми даними облстатуправління валовий збір ранніх зернових і зернобобових культур в області склав 1245 тисяч тонн при середній врожайності 15,9 центнера. Озимої пшениці намолочено 760 тисяч тонн при врожайності 18,7 центнера.
На цьому тлі особливо відчутні результати Кодимського, Білгород-Дністровського, Овідіопольського районів, де різниця від середньообласних показників складає понад одну третину.
А ось у Комінтернівському і Ширяївському районах списали майже половину посівів, але і на площах, що залишилися, отримали мізерний врожай. Так що місцевим керівникам, як і їхнім сусідам із Березівського, є над чим замислитися. А поки що тільки додамо, що втрата врожаю у цій зоні була не тільки через посуху, але й через порушення вимог агротехніки вирощування озимих культур.
Тепер про лідерів. Найвищий врожай зернових – по 40 центнерів з кожного із 950 гектарів зібрали у ПП “Промінь” Біляївського району, яке очолює славетна своїми справами Ольга Вовченко, головний агроном тут Володимир Тварковський.
На другому місці – агрофірма “Чорноморська” на чолі з Миколою Цандуром і його загоном вчених і фахівців. Тут врожайність склала 38,5 центнера. Третіми йдуть землероби ТОВ “Агрофірма “Кодима”, яку очолюють заслужений працівник сільського господарства Микола Сорочан і головний агроном Микола Мрочко.
Кожен із них заслуговує окремої розповіді, окремої статті. І вони ще обов’язково будуть.
Другий дуже важливий для цього часу висновок, який можна зробити із виступу А.Г. Новаковського, полягає у тому, що тривала посуха і відсутність необхідної вологи не злякали хліборобів області, не довели їх до відчаю і розгубленості. Про це свідчить хоча б той факт, що під врожай озимих зернових культур майбутнього року намічено виділити 666,8 тисячі гектарів. Зокрема майже мільйон гектарів під головну продовольчу культуру – озиму пшеницю. На рівні середньорічних показників будуть і посіви ячменю і жита.
Як бачимо, стратегія визначена. Вона здобула схвалення і вчених, і присутніх у залі фахівців. Залишилося тільки запитання: як її здійснити, щоб не опинитися у програші, як отримати бажаний врожай і валовий збір зерна?
У СУПЕРЕЧЦІ НЕ НАРОДЖУВАЛАСЯ ІСТИНА
Відповідь на останні запитання учасники конференції очікували перш за все від вчених, представників селекційно-генетичного інституту і Одеського інституту агропромислового виробництва, які у співавторстві з працівниками Головного управління агропромислового розвитку випустили низку брошур на цю актуальну тему. Було дано завдання, щоб їх розмножити і видати кожному сільгосппідприємству, кожному фермеру.
У самих же своїх виступах вчені багато в чому повторювалися, говорячи про проблеми виведення і районування нових сортів озимої пшениці і озимого ячменю. Інколи складалося враження, що ми присутні на відкритому аукціоні, де відбувається продаж насіннєвих матеріалів. Заступнику голови облдержадміністрації М.Г. Кісеолару, що вів конференцію, доводилося неодноразово зупиняти наших шанованих академіків і повертати їх на грішну, точніше пересохлу від посухи землю.
А коли представник Одеського інституту агропромислового виробництва В.Г. Друзяк вступив у прямий конфлікт з представниками селекційно-генетичного інституту, ведучий не витримав і пригрозив, що несе до Міністерства аграрної політики пропозицію: об’єднати ці два інститути і покласти край тривалим конфліктам між ними.
Що ж стосується самих рекомендацій, то вони багато в чому повторювали відомі, встановлені багаторічною практикою агроприйоми, пов’язані з підготовкою грунту, підбором попередників, підготовкою насіння і внесенням добрив. Новою була рекомендація про терміни сівби.
Вчені наполегливо пропонували перенести їх на більш пізній час, що позитивно вплине на зростання врожайності. Це положення заперечень не викликало. Як і той фактор, що однією із передумов повинен стати чистий або зайнятий пар. Це будуть якраз ті поля, де можна завжди отримати гарантований врожай. Розвиваючи цю тезу, директор селекційно-генетичного інституту В.М. Соколов виступив з пропозицією застосувати інтенсивні технології вирощування озимої пшениці на 10 відсотках її площ; що створює повну гарантію забезпечення області продовольчим зерном за будь-яких умов. Але вона не отримала подальшої підтримки, і при підбиттю підсумків її не стали навіть коментувати.
Інша дуже важлива ідея, що прозвучала на конференції, полягала у тому, що сьогодні розмову потрібно вести не тільки про теперішні справи, пов’язані з черговою підготовкою до сівби озимих. Тут багато відомо і добре перевірено практикою. А що стосується посухи, то вона не може стати перешкодою для проведення цієї важливої сільськогосподарської кампанії.
ЕКОНОМІКА І АГРОТЕХНІКА
Куди важливіше для селян питання про відновлення у повному значенні цього слова системи землеробства на полях області. І тут у перший рядок висувається проблема суворого дотримання сівозмін. Гонитва за миттєвою вигодою призводить до деградації землі у багатьох районах.
Спочатку пішла “мода” на соняшник, який займав пон понверть ярого клину. Тепер стали захоплюватися ріпаком. Наполягали, що культура просто “чарівна”, і поля “захищає”, і доходи дає великі.
На конференції з цього приводу думки розділилися. Заклик розширити площі ріпаку зустріли резонну незгоду окремих опонентів. Все повинно бути в міру, з дотриманням того ж набору культур у сівозміні. Застеріг від захоплення ріпаком і заступник голови облдержадміністрації М.Г. Кісеолар. Його підтримав голова ФГ “Лука” Дмитро Барвіненко із Білгород-Дністровського району, де перевагу надають гороху. Це куди більше надійний попередник для озимих культур.
Проблема, звичайно, існує. Але вона цілком в іншому. З вимогами сівозмін, дотриманням агротехніки потрібно кожному рахуватися. А прибуток можна і потрібно нарощувати не простим зростанням гектарів, а переробкою насіння цих олійних культур у своїх господарствах, щоб вивозити за кордон не сировину, а готову продукцію, те ж нове біопальне, яке дуже користується попитом у багатьох країнах.
Що стосується самого господарства “Дружба”, то тут можуть дозволити собі таку розкіш, маючи у своєму розпорядженні понад 7 тисяч гектарів ріллі, яка продовжує зростати за рахунок нових земельних паїв мешканців сусідніх сіл. Тому тут не сіють озимі після соняшнику або ріпаку. Для цього є і багаторічні трави, і горох, і поля, залишені під пар.
І ще. У “Дружбі” серед зовсім небагатьох господарств області постійно займаються виготовленням і внесенням органічних добрив. А заправлений органікою гектар забезпечує високийокийжай на багато років. На жаль, тема органічних добрив так і не отримала належної уваги у виступах вчених. Вони, в основному, опиралися на мінеральне підживлення. Та й численні представники різноманітних фірм заводнили зал своїми проспектами про такі хімікати. Шкода, що на конференції не надали слово директору Одеського обласного державного проектно-технічного центру охорони родючості грунту і якості продукції “Облдержродючість” Володимиру Оніщуку. Але у брошурі, що випущена цим центром, наводяться досить і досить тривожні цифри, і стан землі в області, що обробляється, називають кризовим. Єдиний порятунок – це добрива. А їх вноситься дуже мало, особливо органічних.
ПРОПИСНІ ІСТИНИ ТАКОЖ ВАЖЛИВІ
На конференції багато говорилося про насіння. Як про те, яке необхідне для сівби озимих, так і про політику насінництва взагалі. З одного боку, через посуху зерно у цьому році отримано низької якості і, звичайно, повинен зрости попит на насіння, тим більш елітне. Воно у наявності є, але його поки що мало купують. Причому у багатьох районах. Чому так виходить? Виявляється, серед інших причин є ще одна, породжена практикою, що склалася, видачі компенсацій за вирощування озимих культур. Вона обраховується за кількістю засіяних гектарів. І виходить, що один зазнає великих витрат, отримує високий врожай, а інший діє за розповсюдженим вже принципом: “Чим-небудь засіяв, як-небудь зібрав”. Але і той, і другий отримує однакову компенсацію.
І тепер всі запрошення з трибуни закуповувати насіння еліти – тому що його заберуть в інші області, особливої зацікавленості або тривоги не викликали. А це вже небезпечна тенденція.
…На конференції не обминули жоден агроприйом, на практиці була продемонстрована грунтообробна техніка, дані відповіді на багато запитань із зали. У своєму заключному слові М.Г. Кісеолар ще раз закликав представників аграрного цеху більш ретельно готуватися до сівби озимих, раніше відпрацьовувати кожну його складову – чи то грунт, насіння, добрива, необхідна техніка… На це природою відпущено ще два місяці. Але це не так багато, як комусь може здаватися. Чого вартий один поверхневий обробіток грунту, коли лущильник не може навіть “вгризтися” у землю і ковзає по закам’янілій поверхні. Але дощі пішли. Вони принесли нам нові сподівання.
