Одеський футбол АНДРІЙ ТЕЛЕСНЕНКО: «ЧОРНОМОРЦЕВІ» ПІД СИЛУ БОРОТИСЯ ЗА МІСЦЕ В ЗОНІ УЄФА»
Відомий у минулому гравець «Чорноморця» Андрій Телесненко нині працює у тренерському штабі одеситів. Лицар без страху й докору – таке визначення полюбляв давати справжнім футбольним бійцям відомий український фахівець Віктор Прокопенко, під керівництвом якого Телесненко відіграв не один сезон. На таку схвальну характеристику, поза всяким сумнівом, заслуговує і цей футболіст, який захищав кольори одеської команди в чемпіонаті СРСР і в чемпіонаті України.
Про свій спортивний шлях, сьогоднішню роботу в «Чорноморці», підсумки нещодавнього виступу команди у єврокубках та багато чого іншого Андрій Телесненко розповідає нашому кореспондентові.
– Андрію Васильовичу, «Чорноморець» невдало завершив свої виступи у Кубку Інтертото, хоча багато фахівців вважають, що команда була здатною на більше. Ви згодні із цим твердженням?
– Мабуть, так. Адже перед командою стояло завдання потрапити до Кубку УЄФА. Ми вдало розпочали євротурнір Інтертото, обігравши досить міцного білоруського «Шахтаря». Але французький «Ланс» не пройшли, хоча він нам був цілком по зубах. І згадайте, вдома ми грали не гірше, а краще за французів, і те, що не змогли використати створені моменти, – це просто наша біда. У грі-відповіді у Лансі розпочали непогано, забили гол і хвилин 15 мали перевагу, але потім чомусь почали грати не у свій футбол, переставши виконувати тренерську настанову. Вони забили свої м'ячі, а ми ні. Гадаю, що «Чорноморець» зразка кінця 80-х – початку 90-х років із легкістю пройшов би «Ланс». Але, на жаль, не вийшло.
– Які завдання стоять перед «Чорноморцем» нинішнього сезону?
– Потрапити до «зони» УЄФА, і це команді зробити під силу. Щоправда, й конкурентів достатньо. Багато команд зміцнилися й претендують на високі місця, візьміть те ж «Дніпро», яке зараз лідирує у чемпіонаті. Головне, в кожному матчі зіграти на максимум і набрати якнайбільше очок. Навіть нічия – це позитивний результат, якщо команда відібрала очки у суперників високого класу. І в цьому чемпіонаті ми вже здобули важливі очки у двобоях із донецьким «Металургом» та київським «Динамо». Команда намацала свою гру й поступово набирає силу.
– Як Вам працюється із Віталієм Шевченком?
– Із Віталієм Вікторовичем ми давно знайомі – із 1995 року, коли він тренував «Хапоель» з Беєр-Шеви, а я виступав за цей клуб. Це дуже сильний тренер, аналітик і стратег. Він ретельно прораховує всі ігрові нюанси, знає, хто з футболістів перебуває у кращій формі, хто має потрапити до складу. Імпонують і його людські якості. Зараз мені дуже приємно допомагати йому вже не як гравець, а як тренер.
– Як Ви вважаєте, сьогодні хтось із дублюючого складу команди має шанс зіграти в основі?
– Гадаю, так. Ми постійно переглядаємо молодих хлопців. У нас дуже гарна молодь. Як відомо, за перший склад вже зіграв Каблаш, а Політило та Азицький потрапили до заявки 18-ти. Це дуже перспективні хлопці – у них, сподіваюся, велике майбутнє. І є ще багато хлопців, які показують гарний футбол і в майбутньому можуть заграти на найвищому рівні.
– Зараз в усіх на слуху тема Євро-2012, що пройде в Україні та Польщі. Як Ви вважаєте, Одеса має шанси прийняти матчі чемпіонату?
– Шанси дуже високі. Адже Одеса – не останнє футбольне місто в Україні. Наскільки мені відомо, клуб та міська влада планують реалізацію великих проектів щодо зміни інфраструктури. Насамперед, у парку Шевченка буде побудовано новий стадіон на місці нинішнього. Окрім того, президент української федерації футболу Григорій Суркіс – корінний одесит, і напевно він буде сприяти тому, щоб у його рідному місті пройшли матчі Євро-2012.
– Андрію Васильовичу, давайте повернемося до минулого: як розпочиналася ваша спортивна кар'єра?
– У дитинстві я займався легкою атлетикою, зокрема стрибками у висоту. Навіть грамоти збереглися... Паралельно грав за жеківську команду на призи клубу «Шкіряний м'яч». 12-річним пішов займатися до футбольної секції на стадіоні «Спартак», а потім і до ДЮСШ «Чорноморець». Дуже вдячний своїм тренерам Олегу Григоровичу Щупакову та Георгію Пилиповичу Кривенку, які дуже мені допомогли стати професійним футболістом.
У 1983 році потрапив до дубля «Чорноморця» в руки до Семена Альтмана. Три роки грав у дублі, набирався досвіду й міг перейти до першої команди, але виникла проблема із паховими кільцями. Із цим і зараз-то не кожен лікар впорається, а тоді багато гравців через це взагалі закінчували свою кар'єру.
– І «Чорноморець» довелося на якийсь час залишити?
– Так, але мені допоміг Віктор Зубков, який у 1987 році запросив до миколаївського «Суднобудівника», що виступав у другій лізі. До речі, у тому ж році «Чорноморець» «вилетів» до вищої ліги, але через рік повернувся. І одесити зі мною зв'язалися й запросили до команди.
– Пам’ятаєте свій дебют у вищій лізі чемпіонату СРСР?
– Звичайно! Це було на початку 1988 року. У домашній грі одеситів із московським «Динамо» мені доручили «тримати» відомого нападника Олександра Бородюка. До речі, тоді ми зіграли внічию – 1:1. А через якийсь час мені довелось грати персонально вже проти колишнього гравця «Чорноморця» Ігоря Бєланова. Вдома ми приймали динамівців Києва й, поступаючись 0:1, вирвали перемогу. Ігор, до речі, у той день святкував своє 28-річчя...
– У Вашій кар'єрі були виступи за національну збірну України...
– У мене залишилися найкращі спогади від цих двобоїв. Вперше я був запрошений до команди у 1994 році, коли Олег Базилевич покликав мене напередодні відбіркового циклу Євро-2000 на товариський матч із Еміратами, що закінчився нічиєю – 1:1. А потім уже під керівництвом Анатолія Конькова я провів важливі матчі із Італією та Хорватією, щоправда обидві зустрічі ми програли.
– До речі, за «Чорноморець» ви грали у єврокубках. А коли відбувся дебют у міжнародних матчах?
– У 1990 році, коли тримав самого Джорджа Веа у двобоях Кубка УЄФА проти «Монако». Вдома зіграли внічию – 0:0, а в гостях поступилися 0:1. Гол забив саме Веа. Прикро, що сталося непорозуміння: була подача кутового, Вітя Гришко на виході крикнув, що він грає, але не дотягся до м'яча, я ж зіграв із Веа не так щільно. У підсумку через нашу спільну помилку ми упустили ліберійця на якусь частку секунди, й він зробив усе майстерно.
Потім, у 1994 році, ми грали проти «Грассхопера». В гостях зазнали поразки – 0:3, догравали зустріч удесятьох після видалення Олександра Никифорова. Пам'ятаю, трималися хвилин сорок, а потім швейцарський півзахисник виконував передачу метрів із сорока, і м'яч, минувши всіх футболістів у штрафній, опинився у воротах Олега Суслова. А вдома ми перемогли – 1:0 завдяки голу Тимерлана Гусейнова й могли забити ще, але не склалося.
– Ви кілька років грали й працювали в овідіопольському «Дністрі», який виступав у другій лізі. Як Ви потрапили до цієї команди?
– У 2001 році пограти за цей колектив мене запросив Віктор Гришко, і я із задоволенням погодився, тим більше, що Овідіополь – це передмістя Одеси, а я хотів бути ближче до дому.
– Цього року «Дністер» вперше у своїй історії вийшов до першої ліги. Ви стежите за виступами своєї колишньої команди?
– Звичайно, я був дуже радий за овідіопольців, які виконали таке серйозне завдання. Я дотепер телефоную хлопцям і тренеру Ігорю Негарі. Бажаю їм якнайуспішніше виступити у першій лізі та набратися побільше досвіду.
– Андрію Васильовичу, на завершення, назвіть символічну збірну своїх партнерів?
– Із задоволенням! У воротах – Віктор Гришко. У захисті: позаду – Юра Никифоров, ліворуч – Ігор Корнієць, праворуч – Олександр Спіцин, попереду – Сергій Третяк. У півзахисті: в центрі – Олег Кошелюк та Юрій Сак, ліворуч – Олександр Никифоров, праворуч – Дмитро Парфьонов. У нападі – Сергій Гусєв та Іван Гецько.
Євген НИЗОВ
МЕМОРІАЛ ЮРІЯ ЗАБОЛОТНОГО
*В Одесі і області шанують пам’ять чудової людини – капітана і начальника футбольної команди “Чорноморець”, майстра спорту, заслуженого тренера України Юрія Заболотного.
Після серії відбіркових турнірів в Ізмаїлі, Ананьєві, Котовську, Роздільній за участі ветеранів шкіряного м’яча віком понад 39 років, у Комінтернівському районі відбулися півфінальні меморіали.
Обидва двобої пройшли з великим інтересом. Так, під час зустрічі команд Білгорода-Дністровського і Котовська право виступати у фіналі здобули “акерманці”, що взяли гору з рахунком – 2:1. У переможців голи забили Сергій Кожухар і Сергій Сизов.
В іншій парі помірялися силами посланці Августівки Біляївського району і Кодими. З результатом – 1:0 фіналістами стали біляївці. Автор переможного м’яча – Олександр Кошуб.
25 серпня на стадіоні одеського СКА, о 17.00, фінальний двобій: Білгород-Дністровський – Августівка.
*Триває відкрита першість Одеси з футболу серед 14 команд ветеранів шкіряного м’яча. У черговому турі зафіксовані такі результати: “Нептун” – “Локомотив-Дзержинець” – 0:3, “Отрада” – “Істок” – 3:2, “Динамо” – “Моноліт” (Іллічівськ) – 3:3, “Чага” – “Таврія-В” – 0:2, “Ришельє” – “Овідій” (Овідіополь) – 10:2, “Маяк” – “Чорне море” – 0:5, “Портовик” Порто-Франко” – “Соцкомбанк” – 2:4.
Попереду “Ришельє” (тренер Петро Чилібі) – 50 очок, “Чорне море” – 41, “Отрада” і “Таврія-В” – по 38 очок.
*Набирає темпу фінал чемпіонату Одещини з футболу серед восьми клубів. Після кожного туру стрімко визначаються лідери і аутсайдери. Судіть самі.
Минулої суботи на полі зустрічалися: “Тирас-2500” (Білгород-Дністровський) – ФК “Кодима” – 2:0, ФК “Бриз” (Ізмаїл) – “Спартак” (Роздільна) – 3:0, “Олімп-Динамо” (Ширяєве) – “Дружба” (Зоря) – 0:3, “Таврія-В” (Єреміївка) – ФК “Біляївка” – 3:0.
На турнірі “двовладдя”. По дев’ять очок набрали ФК “Бриз” і “Таврія-В”. Далі розташувалися “Тирас-2500” – сім очок, “Спартак” – чотири, “Дружба” – три, “Олімп-Динамо” і ФК “Біляївка” по одному очку, ФК “Кодима” – нуль.
*Три дні у Дніпропетровську тривали республіканські змагання з веслування на байдарках і каное “швидкі човни” серед юнаків двох вікових груп.
У загальнокомандному заліку перше місце посів СК “Хімік” (Южне), до складу якого увійшли вихованці одеської ДЮСШ-6, Білгорода-Дністровського, Вилкового і Южного. Друге місце належить посланцям Луцька, третє – майбутнім майстрам весла Херсона.
Репрезентуємо тих, хто відзначився. Так, 16-річний Василь Блаженко (тренер Ольга Цикош) на байдарці-одиночці став переможцем на дистанції 500 метрів і був другим на 1000 метрів.
14-річна кандидат у майстри спорту Настя Тодорова (тренер – Анатолій Осипенко) із Білгорода-Дністровського і Тетяна Подибелко (тренер – Олег Жилкін) із ДЮСШ-6 у складі байдарок-четвірок переможно фінішували на 500 і 1000 метрів.
Серед каноїстів 14-річний Ярослав Белінський (тренер – Олександр Преснов) у перегонах на 500 метрів був другим, а на 1000 метрів – третім.
Як бачимо, на Одещині зростає гідна зміна.
Євген ГОРЕЛЮК
ПЛАНЕТА «М’ЯЧ»
ДВОЄ ПІШЛО, ТРОЄ ПРИЙШЛО
Зірвався перехід хорватського захисника Роберта Ковача, у якого закінчився контракт із туринським «Ювентусом» до загребського «Динамо».
Справа в тому, що він зажадав для себе просто-таки астрономічну за мірками Хорватії зарплату – 6 мільйонів євро за три сезони. "А якщо, не дай Боже, 33-річний футболіст одержить травму, що тоді?» – подумали в Загребі й відмовилися від послуг досвідченого виконавця. Втім, Ковач швидко знайшов собі нове пристанище, перебравшись на найближчі два роки до Дортмунда. Скільки він буде одержувати в «Боруссії», не повідомляється...
Крім Ковача, «Стару Синьйору» залишив 25-річний захисник Федерико Бальзаретті, що перейшов до «Фіорентини». А підсилили туринців услід за форвардом «Удінезе» і «Скуадри Адзурри» Вінченцо Якінтой 23-річний Кристіан Молінаро з «Сієни» (так само, як і Бальзаретті, він діє на лівому фланзі оборони) і 22-річний півзахисник молодіжної збірної Італії Антоніо Ночерино, якого «біло-чорні» купили в «П’яченци».
РИЗИКУЮТЬ ПОТРАПИТИ НА ЛАВУ ПІДСУДНИХ
Лондонський «Челсі» пригрозив подати до суду на ті видання, що публікуватимуть у своїх матеріалах інформацію про те, що нападник команди Андрій Шевченко (на знімку) збирається повернутися до «Мілану».
В офіційній заяві «синіх» говориться про те, що всі, що з'явилися в пресі слова головного тренера Жозе Моуриньо щодо переходу Шевченка до «Мілану», а також про відносини Андрія зі своєю дружиною Крістен Пазік є помилковими, тому що португальський фахівець жодного разу не давав інтерв'ю з цього приводу. «Челсі» і Моуриньо спростовують будь-які коментарі стосовно Шевченка, що зґявилися на сторінках європейських видань. Клуб і його тренер розглядають можливість подачі судового позову, – резюмується в документі.
За матеріалами вітчизняних та зарубіжних спортивних видань підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
Калейдоскоп ПАВЛО БУРЕ ПОДАВ ДО СУДУ
Знаменитий російський хокеїст Павло Буре подав до суду на найбільшу британську авіакомпанію «British Airways» за те, що його вигнали із літака. Пілот зненацька відмовився підняти на борт «російську ракету».
Хокеїст летів до Лос-Анджелеса через Лондон – у Хитроу він мав робити пересадку. Однак пілот літака вирішив, що Павло Буре нагадує футбольного фаната. Саме нещодавно група таких уболівальників хуліганила на одному із рейсів, намагаючись розгойдати літак під час польоту. Тому пілот заявив, що не підніме літак, доки підозрілий пасажир перебуває на борту. Наряд поліції допоміг лише авіакомпанії – Буре вигнали з літака, і йому довелося чекати на наступний рейс. Хокеїст звернувся до свого адвоката й подав на авіакомпанію позов до Тверського суду й вимагає не лише повернути гроші за квиток, але й виплатити компенсацію за моральний збиток на суму 20 мільйонів рублів.
За матеріалами мережі інтернет підготував Євген АЛЕКСЄЄВ
