Нещодавно вся Одеса спостерігала за сутичкою студентів і керівництва студентської поліклініки № 12. Причина – платний медогляд і підвищення його вартості. Чим закінчилися акції протесту, як в цілому поліпшити медобслуговування студентів – про це наша сьогоднішня розмова.
У НАС ДО КОНФЛІКТУ НЕ ДІЙШЛО...
Л.Г. Червоненко, заступник головного лікаря міської студентської поліклініки № 21:
– Так, я чула, що студенти дуже обурювалися тим, що у 12-й поліклініці збільшили благодійний внесок до 15 гривень. Гадаю, що це – черговий піар, просто хтось з політиків, молодіжних лідерів вирішив заявити про себе гучніше... Ось і організували пікети. Чому я так вважаю? Та тому, що навіть у такому становищі кожен студент зможе раз на рік оплатити цей внесок. У нас таке практикується регулярно, і жодних інцидентів не було. При проходженні медогляду всі платять по десять гривень і одержують так званий страховий поліс. З ним вони можуть звертатися і одержувати безкоштовні обстеження протягом року.
В основному у нас лікуються студенти політехнічного і аграрного університетів, харчової і юридичної академії. Одразу хочу підкреслити, що лікування у нашій поліклініці безкоштовне, студенти за власний кошт купують лише ліки. Хоча в нинішньому році з фінансами стало легше, і незабаром ми матимемо можливість деякі медикаменти видавати безкоштовно.
Як відомо, у нас за підтримки Дитячого фонду ООН (Юнісеф) створено першу у місті “Поліклініку, дружню до молоді”. До нас звертаються і студенти, і підлітки. Йдеться і про проблеми підліткового віку, і про наслідки асоціальної поведінки. Ми не афішуємо, хто і з якого приводу до нас звернувся, гарантуючи цілковиту анонімність. Мета при цьому одна – профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя.
Максим, студент політехнічного університету:
– Я кілька разів був у цій поліклініці і вважаю, що скаржитися гріх. Лікарі тут дуже уважні і з повагою ставляться до студентів. Наприклад, тут дуже хороший ларінголог Олеся Олексіївна Земцова. Після першого ж візиту я відчув себе краще і незабаром забув про свою хворобу.
Олена, студентка юридичної академії:
– Гадаю, що з обслуговуванням тут все гаразд. Тим більше, що в мене є медична страховка, а отже, я маю право на безкоштовну допомогу. Серед лікарів хочу відзначити Вікторію Іванівну Борисову, Галину Іванівну Антошкіну. Завжди ввічливі, дадуть потрібну пораду. Не поспішають спровадити тебе з кабінету, навпаки, стараються все дізнатися про тебе. Звідси і результат – оперативне, ефективне лікування.
Ольга, студентка політехнічного університету:
– Мені не подобається обслуговування. По-перше – лікарі не вміють слухати і категорично відмовляються розуміти мою проблему. Ось у мене хворе серце, вроджена вегето-судинна дистонія. Тільки що хотіла взяти собі довідку – звільнення від занять з фізкультури. Мені відмовили у цьому. Вони просто не розуміють, адже я постійно перебуваю на лікуванні. Ніколи не ходила на заняття з фізкультури, ну не можна мені бігати і займатися спортом! Від фізичних занять збільшуються навантаження на серце. А вони не розуміють всієї серйозності проблеми. Я й так постійно сиджу на пігулках.
Інна, студентка юридичної академії:
– Мені здається, деякі студенти просто капризують. Ну що їм може не подобатися у нашій поліклініці? Тут завжди чисто, затишно, не потрібно штовхатися у чергах. Я, наприклад, сьогодні була у стоматолога, блискучий спеціаліст. Інша справа, що не можна занедбувати хворобу, тим більше, що наше місто – одне з небагатьох у країні, де у студентів є свої поліклініки.
Марина ШИПОВИЧ, Яна ТОМЕЧЕК, студентки ОНУ ім. І.І. Мечникова
Точка зору ПОЗИТИВНА ЯКІСТЬ ЧИ НЕДОЛІК?
Трудоголізм – одна з найрозповсюдженіших залежностей, яка за числом жертв не поступається ані алкоголізму, ані палінню. Це форма залежної поведінки, при якій робота виступає як наркотик. Емоційна звичка трудоголіків деформує їх внутрішній світ, пронизує мислення, емоції, інтелект, пам'ять, вчинки, характер особистості. Проблема стає серйозною: усе більше молодих людей піддаються їй.
У наш час серед студентів, які люблять гучні вечірки, побалакати кілька годин по телефону, відіспатися і встигнути на заняття, можна виділити і немало трудоголіків. Це ті люди, які не можуть уявити себе без книжки. Вони відвідують всі лекції, відповідають на всіх практичних, часто перечитують всі книжки із рекомендованого списку літератури, але не завжди одержують високий бал. Таких студентів можна зустріти в бібліотеці за купою книжок, наукових робіт, періодики. Ці люди майже завжди змучені, незадоволені життям і оточенням, адже для них головна мета існування – це навчання, заради якої студенти-трудоголікі готові принести у жертву найкращі роки свого життя.
Трудоголізм – скоріше недуга, ніж позитивна якість. Ще недавно почувши на свою адресу визначення «трудоголік», людина однозначно сприймала це як комплімент. Сьогодні така характеристика дедалі частіше нагадує діагноз. При цьому, схоже, число трудоголіків у суспільстві неухильно зростає.
На перший погляд, трудоголіка важко відрізнити від сумлінного працівника, але при ближчому розгляді видно, що різниця між ними значна. Працьовиті люди працюють, а трудоголіки живуть, щоб працювати. Працьовита людина завжди бачить мету, і для неї важливий результат праці. Професійна діяльність для неї – лише частина життя, спосіб самовираження, засіб самозабезпечення і створення матеріальних благ. У трудоголіка – навпаки. Для нього не настільки важливий результат, адже він націлений на процес.
Із життя працезалежного витісняються музика, книжки, кіно, подорожі, хобі. Його дратують розважальні телепрограми і журнали. Все, що перебуває поза роботою, він починає вважати пустощами, марнуванням часу. Як стверджують психологи, трудоголіки, виявляючи видиме старання, терпіння і ретельність, досягають вельми середніх результатів. Особливо це стосується творчих працівників. Письменник або актор, відпочивши, натхненний недільною красою природи чи спілкуванням з друзями, здатен на набагато більше, ніж змучений повторюванням машинальних операцій «виробничий маніяк».
Трудоголізм часто стає для людини щитом від страху, тривог, невпевненості у собі, у завтрашньому дні. Людина використовує роботу як засіб втекти від особистих проблем, але вони лише поглиблюються. Трудоголізм спотворює сприйняття навколишнього світу і взаємини з оточенням. «Маніяки праці» починають визнавати лише абстрактні «інтереси справи» (називаючи їх часом державними), стають черствими та егоїстичними. Цей стан можна розглядати як одну із форм психастенії – неврозу нав’язливих станів. Чекати і сподіватися, що трудоголік погодиться повернутися до нормального життя немає сенсу. Головне – допомогти усвідомити, що трудоголізм є деструктивною поведінкою. І що від цієї залежності можна і треба звільнятися з допомогою комплексного підходу: психотерапія, допоміжне лікування лікарськими засобами, психогігієна і активні форми відпочинку.
Алла ЦИКОВСЬКА, студентка ОНУ, ім. І.І. Мечникова
СКІЛЬКИ КОШТУЄ МЕДОГЛЯД?
Простояти у черзі до терапевта, лора та невропатолога одночасно за трьох, у той час як друг або подруга почергує і за себе, й за тебе у черзі на аналіз крові, на прийом до окуліста та хірурга – це не один день із життя важкохворого пенсіонера, а обов'язковий профогляд студентів. Самі ж вони ставляться до цього переважно як до формальності, необхідної вузу, і найчастіше хочуть лише одного – швидше одержати потрібну довідку. У той же час фахівці студентської поліклініки № 12 говорять про щорічне погіршення здоров'я їхніх підопічних.
Наталя Шамбра, завідувачка студентського відділення поліклініки № 12:
– У нас обслуговується значна частина студентів вузів Одеси – ОНУ ім. І.І. Мечникова, будівельної академії, педуніверситету, Одеського регіонального інституту держуправління при Президентові України та інших. Лише 2007 року до цих навчальних закладів вступило 19 інвалідів, і з кожним роком цей показник зростає. Захворювання органів дихання, виразки, гастрити, анемії, синдром вегето-судинної дистонії – найчастіші захворювання молодих людей.
Погіршення здоров'я пов'язано не лише із незадовільними екологічними обставинами, але й зі способом життя: більшість студентів підробляють, щоб забезпечити себе. Найчастіше у нічний час. Біологічно закладений режим сну порушується. Та й харчуються студенти не кращим чином. Зовсім недавно студент економічного університету розповів нам, що мати із села йому висилає на харчування всього 20 гривень на тиждень... І такі випадки далеко не поодинокі. Останнім часом дівчата часто морять себе дієтами, що теж не йде на користь здоров'ю. Санітарні умови гуртожитків залишають бажати кращого, а статистика захворюваності на туберкульоз та венеричні хвороби не дає приводу для оптимізму.
За меддовідками при вступі здорових студентів було 70%, а хворих – 30%. Але вже перший профогляд показав, що усе саме навпаки, і здорових студентів лише 30%. Найчастіше хворіють студенти педуніверситету, академії зв'язку та консерваторії: це пояснюється тим, що там навчається найбільше число приїжджих, причому не лише із відносно благополучної Одеської області, але й з усієї України.
Любов Ткаченко, заступник головлікаря з лікувальної роботи:
– Щорічний диспансерний огляд включає відвідування терапевтів та 7 вузьких спеціалістів, загальний аналіз крові, сечі та флюорограм. Згідно з "Основами законодавства України про охорону здоров'я" для підвищення якісного рівня медобслуговування заклади охорони здоров'я мають право використати добровільні пожертвування підприємств, закладів, організацій та окремих громадян. Значний внесок міського відділу охорони здоров'я, завдяки чому частково було закуплено реактиви, ФГ-плівка, перев'язувальні матеріали, рукавички та ін.
Але існувати сьогодні без добровільних пожертвувань наша медицина не взмозі. Зауважте, що йдуть ці гроші не на зарплату лікарям, а на придбання необхідних препаратів та нового обладнання. Саме на кошти благодійного фонду "Медицина", у рахунок якого перераховуються гроші через касу поліклініки, минулого року ми придбали електрокардіограф та спірограф, а цього року – енцефалограф. До того ж не слід забувати, що більшість студентів все ж таки хворі, а отже, потребують консультацій фахівців та додаткового обстеження, аналізів і процедур, які ми провадимо за рахунок усе того ж благодійного внеску.
Своїм працівникам я завжди кажу: "Уявіть, що це ваша дитина навчається у чужому місті й прийшла на прийом до лікаря". Тому ставлення до студентів у нас добре, незважаючи на те, що молодь рідко дякує. Є фахівці, які працюють вже багато років, наприклад, лікар І.Б. Тамбовська буквально за руку водить своїх пацієнтів по кабінетах, турбується про них, як мати. Була ситуація, коли наш фахівець Г.І. Поліщук виявила серйозне захворювання у студента, направила його на госпіталізацію і сама ж носила йому до лікарні обіди.
Віктор Чорномаз, головний лікар поліклініки № 12:
– Медики не прагнуть працювати в студентських поліклініках, тому що це практично не дає можливості самовдосконалення. І те, що наша поліклініка працює не лише для студентів вузів, але й для 23 тисяч населення, є перевагою. В іншому разі нам навряд чи вдалося б зібрати такий сильний колектив, причому до поліклініки йдуть працювати й молоді фахівці.
Сьогодні ми є учасниками парадоксальної ситуації: з одного боку, усі закупівлі для надання необхідних медичних послуг провадяться за ринковою ціною, а з другого передбачається, що медичне обслуговування в нас безкоштовне. У законі прописано, що право на безкоштовне медобслуговування здійснюється лише у тому обсязі, який фінансується бюджетом, а це лише мала частка від необхідного.
Більшість студентів навчаються за контрактом, тобто за гроші, вони мешкають у навряд чи задовільних умовах гуртожитків, і теж платять за це. І це не викликає ні в кого обурення. А ось благодійний внесок за профілактичний огляд (підкреслюю, не надання необхідної медичної допомоги, а профогляд) підняв бурю у склянці води. Справа дійшла до пікетів, гучних протестів.
Це ще раз показує, що у сфері охорони здоров'я потрібні реформи. Пацієнт має сам обирати фахівця, якому довірить своє здоров'я, й тоді репутація та професіоналізм стануть необхідними для кожного лікаря. Від кількості пацієнтів буде залежати й зарплата фахівця, а економічна складова стане для лікаря кращою мотивацією для максимально якісної роботи. Тоді він буде зацікавлений підтримувати свій рівень, відвідувати семінари, вивчати необхідну літературу, обмінюватися досвідом із колегами. Якщо лікар буде дорожити своєю репутацією, він не буде рекомендувати які-небудь ліки, не будучи абсолютно впевненим у їхній ефективності та необхідності у кожному конкретному випадку.
На сьогоднішній день конфлікт вичерпано. З боку поліклініки добровільне пожертвування знижено до 10 гривень, причому цей внесок протягом року дає право на безкоштовне обслуговування у поліклініці. У відповідь інша сторона також пішла на поступки. І тепер замість хвиль обурення організатори пікетів будуть розповсюджувати інформацію щодо необхідності такого внеску для нормальної роботи поліклініки.
Любов ЦЕРЕЛУНГ, студентка ОНУ ім. І.І. Мечникова
