Ця подія нашуміла і одразу ж забулася: болградські підприємці, які торгують вроздріб продовольчими товарами, на день закрили свої магазини. Саме так вони відреагували на перевірку обласної комісії щодо цін, яка зафіксувала низку порушень і вдалася до економічних санкцій, оштрафувавши власників магазинів у цілому на 13,3 тисячі гривень.
У газеті «Одеські вісті» було опубліковано інтерв'ю з виконувачкою обов'язків начальника Держінспекції з контролю за цінами в Одеській області Лілією Круковською. Вона навела, здавалося б, переконливі цифри. Наприклад, деякі підприємці Болградського району завищували ціни на борошно на 49%, тоді як гранична надбавка – 15% до оптово-відпускних цін виробників. Те ж саме – щодо олії: націнка складала 53% замість допустимих 20%. Список можна продовжити.
Здавалося б, провину підприємців доведено. Та ба, все не так просто. На жаль, ніхто не захотів розібратися у питанні суттєво, а вже тим більше не спробував розв’язати існуючу проблему. Отже.
Досить знати математику на «трієчку», щоб розуміти: відсоток торговельної надбавки можна вирахувати тільки у тому випадку, якщо знаєш ціну товаровиробника. Отже, фахівці держінспекції, якщо вони рахували, то мали у своєму розпорядженні перелік цін.
– Проблема у тому, що ніхто з нас, підприємців, не знає цін виробника, – говорить голова Болградської гільдії підприємців Микола Арнаут. – Наприклад, члени комісії стверджують, що відпускна ціна цукру – 2,5 грн за кілограм. Додавши 20%, ми повинні торгувати по 3 грн. Але насправді ми закуповуємо цукор на оптових базах в Одесі по 3 грн 02 копійки. Виходить, у даному випадку оптовики «з'їли» всі 20%, а для роздрібу нічого не залишилося. Як нам бути? Як працювати? Якщо держава взялася контролювати ціни на основні продукти харчування, то повинна чітко розписати: скільки відсотків може «накинути» оптовик, скільки – роздріб. І, головне, повинні бути озвучені ціни заводів-виробників. Зараз ця інформація – таємниця за сімома замками. Ми телефонували цукрозаводчикам, запитували, по чому відпускають свою продукцію? Відповідають: «Всі питання про ціни – до наших представництв у регіонах». Тобто, до першого посередника у ланцюжку реалізації. Другий посередник, треба розуміти, – оптові бази. А ми, у провінції, – треті. Крайні. Яких і карають. Тим часом ціни почав піднімати саме виробник. Чому? Тому що зростають витрати на ПММ, електроенергію – і державні чиновники, зауважте, на це дивляться крізь пальці! Чому?
– Я вважаю, що працює механізм державного рекету, – говорить голова Болградського фонду підтримки підприємництва Сергій Сахаров. – Коли почали зростати ціни, замість того, щоб вжити заходів, почали махати шаблями, відігруватися на останній ланці. Чиновники підійшли до питання поверхово, без глибокого аналізу. Комісія перевірила, оштрафувала, поїхала, відзвітувала про роботу. І знати не хочуть, що проблема залишилася. І сама по собі вона не «розсмокчеться».
Підприємці, з якими ми спілкувалися, сходяться на думці, що державні чиновники повинні діяти не вогнем і мечем, а шукати оптимальні шляхи розвитку економіки, діяти на попередження проблем.
По суті питання ми попросили висловитися голову Болградської райдержадміністрації Дмитра Койчева.
– Стан справ такий: у торговельних точках Болграда і сіл району великого обігу немає, і, щоб вижити, підприємці починають порушувати. Їздив по селах, у Виноградному зайшов до магазину. Дивлюся – лежить на прилавку ковбаса Ренійського м'ясокомбінату, поцікавився закупівельною ціною. Виявилося, що підприємець зробив надбавку у 30%. Запитую: чому порушує Постанову Кабінету Міністрів? Відповідає, що не в курсі справ. Неправда: в районі було створено спеціальну комісію, яка перевіряла надбавки на товари першої необхідності, доводила до відома підприємців існуючі вимоги. На жаль, багато хто їх не виконав. Я розумію наших підприємців: вони справді не знають ціни виробника. Товари проходять через двох-трьох посередників. У цьому проблема. Але коли наші підприємці беруть ковбасу Болградського м'ясокомбінату і продають у сільських магазинах з надбавкою 70% – вибачте мені... Як можна знущатися із сільського жителя, рівень доходів якого ми всі знаємо? Порушення є? Є. Згоден: треба починати не з «низів», а з виробника, ставити його на місце.
Через якийсь час після акції протесту Д.М. Койчев провів зустріч з підприємцями району, на якій були присутні представники Держінспекції з контролю за цінами, а також інших служб. Підприємці озвучили всі хвилюючі їх питання. Всього один приклад: щоб одержати техумови від РЕМу на відкриття скромної торговельної точки, необхідно заплатити 17 – 30 тисяч гривень. І це – вимоги тільки однієї служби.
Стан справ такий: з одного боку, держава декларує свої наміри сприяти розвиткові підприємництва, з другого боку, працювати в цій галузі з кожним роком стає все складніше. За словами голови районного Фонду підтримки підприємництва С. Сахарова, навіть дозвільна система «в одне вікно» насправді тільки ускладнила процес одержання документів…
