ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЯК ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ОРГАН МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Головне управління юстиції в Одеській області (далі – управління юстиції) підпорядковується Міністерству юстиції України (далі – Мін’юст), є його територіальним органом та діє відповідно до Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 р. № 47/5.

Управління юстиції у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, а також указами Президента України і Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України та Положенням про нього.

Основними завданнями управління юстиції є:

– участь у забезпеченні реалізації державної правової політики, сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

– організація роботи відділів державної виконавчої служби, нотаріату та відділів реєстрації актів цивільного стану, інших органів та установ юстиції;

– здійснення легалізації місцевих об’єднань громадян та реєстрації інших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним законодавством;

– методичне керівництво правовою роботою в місцевих органах виконавчої влади, на державних підприємствах, в установах і організаціях, надання зазначеним органам, а також органам місцевого самоврядування методичної допомоги у приведенні їхніх нормативно-правових актів у відповідність до чинного законодавства;

– державна реєстрація нормативно-правових актів Одеської обласної державної адміністрації, її управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, а також місцевих органів господарського управління і контролю;

– здійснення міжнародно-правового співробітництва в межах повноважень;

– представлення в межах своєї компетенції за дорученням Мін’юсту інтересів Президента України, Кабінету Міністрів України і Мін’юсту під час розгляду справ у судах області, підготовка матеріалів до розгляду цих справ;

– інші завдання відповідно до Положення про управління юстиції.

Управління юстиції здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку районні, районні у місті Одесі, міські, міськрайонні управління юстиції.

Головне управління юстиції в Одеській області знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, телефон 722-92-60.

Відділ організаційно-аналітичного забезпечення діяльності управлінь юстиції, документування і контролю Головного управління юстиції в Одеській області

ПРАВО НА НАЛОГОВЫЙ КРЕДИТ

В соответствии с Законом Украины от 22.05.03 г. № 889 «О налоге с доходов физических лиц», с учетом изменений и дополнений (далее – Закон № 889), плательщик налога по итогам отчетного года имеет право на налоговый кредит.

Для получения налогового кредита плательщик налога должен подать в налоговую инспекцию годовую налоговую декларацию.

Закон № 889 вводит определенные ограничения права плательщиком налога на получение налогового кредита, а именно:

– налоговый кредит может применяться исключительно резидентом, имеющим индивидуальный идентификационный номер;

– общая сумма начисленного налогового кредита не может превышать суммы общего налогооблагаемого дохода плательщика налога, полученного в течение отчетного года в виде заработной платы (максимальная сумма, включаемая в налоговый кредит за обучение в 2007 году составляет 8880 грн = 740 грн х 12 мес.);

– если плательщик налога не воспользовался правом на начисление налогового кредита по результатам отчетного налогового года, то такое право на следующие налоговые годы не переносится.

Также правом на налоговый кредит не могут воспользоваться самозанятые лица – плательщики налога, которые являются субъектами предпринимательской деятельности или осуществляют независимую профессиональную деятельность и не являются наемными работниками в пределах такой деятельности. Кроме того, налоговый кредит не могут получить военнослужащие и другие лица, которые согласно условиям оплаты труда получают доходы, отличные от заработной платы.

По налоговому кредиту Закон № 889 предусматривает исключительно возврат плательщику налога из бюджета части налога с доходов физических лиц, уплаченного с заработной платы (ст. 5 Закона № 889).

В соответствии со статьей 15 Закона Украины от 21.12.2000 г. № 2181-ІІІ “О порядке погашения обязательств плательщиков налогов перед бюджетами и государственными целевыми фондами” заявления на возврат из бюджета излишне уплаченных налогов или на их возмещение в случаях, предусмотренных налоговым законодательством, плательщики налога могут подавать в течение 1095 дней, следующих за днем осуществления такой переплаты или получения права на такое возмещение. Однако статьей 5 Закона № 889 установлено ограничение, а именно: если плательщик налога не воспользовался правом на начисление налогового кредита по результатам отчетного налогового года, то на следующий год такое право не переносится. Поэтому срок подачи деклараций плательщиками налога в связи с реализацией права на налоговый кредит составляет не 3 года (1095 дней) – он ограничен одним годом.

Таким образом, для реализации плательщиками налога права на налоговый кредит срок подачи деклараций не заканчивается 1 апреля. Налоговые органы будут принимать такие декларации в течение всего 2008 года.

СПРАШИВАЙТЕ – ОТВЕЧАЕМ

ЧТО СОБОЙ ПРЕДСТАВЛЯЕТ НАЛОГОВАЯ СОЦИАЛЬНАЯ ЛЬГОТА В 2008 ГОДУ?

Размер налоговой социальной льготы зависит от размера минимальной заработной платы, установленной на 1 января текущего года. Размер заработной платы для расчета налоговой социальной льготы берется по состоянию на 1 января и на протяжении отчетного года является неизменным независимо от дальнейшего увеличения размера минимальной заработной платы.

Поскольку Законом Украины «О Государственном бюджете Украины на 2007 год» размер минимальной заработной платы на 1 января 2008 года установлен 515 грн, то, соответственно, размер «обычной» налоговой социальной льготы равняется 257 грн 50 коп. (515 грн х 50%).

Что касается повышенной – 150% налоговой социальной льготы, то она равняется 386 грн 25 коп. (515 грн х 50% х 150%). Данная повышенная льгота распространяется на плательщиков налога, которые являются:

а) одинокой матерью или одиноким отцом (опекуном, попечителем) – в расчете на каждого ребенка в возрасте до 18 лет;

б) плательщиком налога, который содержит ребенка-инвалида в возрасте до 16 лет, которому еще не предоставлена группа инвалидности, или ребенка-инвалида І, II группы – в расчете на каждого ребенка в возрасте до 18 лет;

в) плательщиком налога, который имеет троих или более детей в возрасте до 18 лет – в расчете на каждого такого ребенка;

г) плательщиком налога, который является вдовцом или вдовой;

д) плательщиком налога, который является лицом, отнесенным законом к 1-й или 2-й категории лиц, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, включая лиц, награжденных грамотами Президиума Верховной Рады УССР в связи с их участием в ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы;

е) плательщиком налога, который является учащимся, студентом, аспирантом, ординатором, адъюнктом;

ё) плательщиком налога, который является инвалидом I или II группы, в том числе с детства;

ж) плательщиком налога, который является лицом, которому присуждена пожизненная стипендия как гражданину, подвергшемуся преследованию за правозащитную деятельность, включая журналистов.

Повышенная налоговая социальная льгота в размере 200% в 2008 году составляет 515 грн (515 грн х 50% х 200%). На эту льготу имеют право плательщики налога, которые являются:

а) лицом, являющимся Героем Украины, Героем Советского Союза, Героем Социалистического Труда или полным кавалером ордена Славы или ордена Трудовой Славы;

б) участником боевых действий во время Второй мировой войны или лицом, работавшим в то время в тылу, на которых распространяется действие Закона Украины “О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты”.

в) бывшим узником концлагерей, гетто и других мест принудительного содержания во время Второй мировой войны или лицом, признанным репрессированным или реабилитированным.

г) лицом, насильно вывезенным с территории бывшего СССР во время Второй мировой войны на территорию государств, которые находились в состоянии войны с бывшим СССР или были оккупированы фашистской Германией и ее союзниками.

д) лицом, находившимся на блокадной территории бывшего Ленинграда (Санкт-Петербург, Российская Федерация) в период с 8 сентября 1941 года по 27 января 1944 года.

Согласно пп.6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закона № 889 налоговая социальная льгота применяется исключительно к доходу, начисленному плательщику налога на протяжении отчетного налогового месяца в виде заработной платы и только при условии, что размер такой зарплаты не превышает суммы, которая равняется сумме прожиточного минимума, установленного для трудоспособного лица на 1 января отчетного налогового года, умноженной на 1,4 и округленной к ближайшим 10 гривням (в 2008 году прожиточный минимум на трудоспособное лицо равен 633 грн). Размер заработной платы, которая дает право на налоговую социальную льготу, соответственно составляет 890 грн (633 грн х 1,4).

Отдел массово-разъяснительной работы и обращений граждан ГНА в Одесской области

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОЗШУКУ МАЙНА БОРЖНИКА

В Україні примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на органи державної виконавчої служби, які забезпечують його шляхом звернення стягнення на належні боржнику кошти та майно.

Перед застосуванням примусових заходів державний виконавець повинен здійснити розшук майна, який полягає в проведенні виконавчих дій, направлених на встановлення належного боржнику майна та з’ясування місця його знаходження.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) розшук майна боржників – фізичних та юридичних осіб покладає на державного виконавця, крім розшуку транспортних засобів, які здійснюють органи внутрішніх справ.

Зазначений Закон містить права і обов’язки державного виконавця та загальні положення про розшук (стаття 42 Закону), але детально в ньому не викладені виконавчі дії та послідовність їх проведення при проведенні розшуку майна. Державний виконавець самостійно в залежності від обставин, які виникають при виконанні, визначає, що йому необхідно зробити для оперативного встановлення належного боржнику майна для звернення на нього стягнення.

Інформацію про майно боржника державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника, стягувача або інших осіб, якщо вони володіють нею, з реєструючих установ або шляхом проведення перевірок.

Однак, по окремих виконавчих документах розшук майна супроводжується певними труднощами. Так, у більшості випадків отримати відомості про наявність майна у особи, яка повинна сплатити борг, неможливо. Часто боржники взагалі ухиляються від зустрічі з державним виконавцем, розраховуючи на те, що він самостійно не зможе знайти майно.

Діюче законодавство наділяє державного виконавця повноваженнями щодо застосування до боржника адміністративного штрафу за неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, якщо ці дії не мають ознак злочину (стаття 88 Закону). Проте, використати цю можливість з метою спонукання боржника до надання правдивих відомостей про свій майновий стан можливо тільки у разі, якщо він належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та умисно не ухиляється від спілкування з державним виконавцем та вручення йому відповідних процесуальних документів.

Після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду та у разі відсутності інформації від боржника, державний виконавець самостійно починає розшук майна.

Взагалі тільки частина майна підлягає реєстрації у відповідних установах. Це об'єкти нерухомості, транспортні засоби, земельні ділянки та цінні папери. Таким чином, розшук цього майна, державний виконавець здійснює шляхом надіслання запитів до установ, які ведуть відповідні реєстри. Так, наприклад, відомості щодо вказаного майна боржника державні виконавці можуть отримати у відповідних органах МБТІ, ДАІ, відділах держтехнагляду та земельних ресурсів.

Однак, державний виконавець може встановити місце знаходження майна тільки на території області. З’ясувати ці відомості в цілому в інших областях неможливо у зв’язку з тим, що не ведуться Єдині реєстри, в яких обліковуються нерухоме та рухоме майно осіб. Таким чином, якщо боржник переїжджає в іншу місцевість без належної реєстрації розшукати належне йому рухоме майно взагалі неможливо.

Впливає на виконання також і те, що особи, які передбачать можливість стягнення з них боргів, не реєструють за собою майно на праві приватної власності. Так, наприклад, боржники, маючи у фактичній власності транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, користуються ними по довіреності. Така ж ситуація із сільськогосподарською технікою, яку працівники сільсько-виробничих господарств, після розпаювання не переоформили у відділах іспекції держтехнагляду. Аналогічно боржники-юридичні особи користуються майном за договором оренди, не придбаючи його у власність. Боржники, не оформлюють на себе спадкове майно, яке може перейти їм за законом.

Також проблемним є встановлення приналежності нерухомості, яка збудована в колишні часи та боржниками належним чином не здана в експлуатацію та на неї не оформлені правовстановлюючі документи.

Наявність іншого рухомого майна державний виконавець встановлює, як правило, за місцем реєстрації боржника або за місцем його фактичного проживання.

Примусова перевірка майнового стану боржника – це насамперед силова дія. У більшості випадків результативність перевірки залежить від раптовості її проведення.

На жаль, діючим законодавством встановлений такий порядок, згідно з яким увійти до приміщення боржника державний виконавець може тільки за його згодою або у примусовому порядку при наявності відповідної ухвали суду, для отримання якої потрібен певний час. Крім того, примусове виконання передбачає значні матеріальні затрати для вирішення питань, пов’язаних з примусовим відчиненням дверей приміщень боржників.

Користуючись цією нагодою більшість боржників не відчиняють двері державному виконавцю взагалі або доки не приховають на деякий час належні їм цінні речі. Телевізори, побутову техніку, золоті вироби та інше майно переносять родичам або знайомим.

Важкою задачею у цьому випадку є виявлення та вилучення майна боржника, яке перебуває у третіх осіб. Позитивного результату можливо досягнути тільки при наданні допомоги стягувачем або іншими особами, якщо вони мають таку інформацію.

Як вбачається з викладеного проблемним залишається встановлення не тільки самого майна боржника та і місця його знаходження.

Законодавством передбачено, що особи, в яких знаходиться майно боржника, на запит державного виконавця повинні надати такі відомості та у добровільному порядку передати майно державному виконавцю. Провести перевірку в третьої особи самостійно державний виконавець може тільки у разі згоди цієї особи впустити його до приміщення. В іншому випадку, державний виконавець може витребувати майно боржника та примусово увійти до приміщення третьої особи тільки при наявності відповідного рішення суду. А для того, щоб суд розглянув таке питання необхідно по-перше, надати докази наявності майна боржника у третьої особи, по-друге, доказати, що ця особа відмовляється в добровільному порядку його віддати.

Негативно впливає на проведення розшуку та значно ускладнює виконання те, що державні установи, організації та підприємства несвоєчасно або взагалі не надають інформацію, яка потрібна державному виконавцю для встановлення майнового стану боржників. При цьому посилаються на вимоги окремих Законів. Так, наприклад, органи податкової інспекції відмовляються надавати інформацію про юридичну та фактичну адресу боржників-юридичних осіб, прізвища, ім’я та по батькові керівників. Внаслідок чого, при зміні місця знаходження боржника-юридичної особи державний виконавець позбавлений можливості перевірити його майновий стан. Аналогічно банківські установи відмовляються надавати відомості про рахунки боржників – фізичних осіб, посилаючись на те, що це є банківською таємницею відповідно до статей 60 та 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Також державний виконавець не може перевірити через органи державної податкової інспекції відомості чи працює боржник, сплачує податки, адресу місця роботи боржника. Органи ДПІ відмовляють у наданні такої інформації, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів», що відомості з Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом та законодавством органи державної виконавчої служби не включені до переліку установ, які можуть їх отримувати.

З огляду на викладене, Закон України «Про виконавче провадження» потребує суттєвих змін, які розширять повноваження державних виконавців та будуть сприяти оперативному та ефективному виконанню рішень.

Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області