Одеські олімпійці МАРГАРИТА НІКОЛАЄВА – ПЕРША ЧЕМПІОНКА
Як відомо, Одеса має високий показник «золотих» перемог своїх вихованців на Олімпійських іграх сучасності. З 1952 по 2004 роки «перлина біля моря» виховала їх рівно 20. Честь відкривати цей «золотий» список випала 25-річній гімнастці Маргариті Ніколаєвій, яка у 1960 році на XVII літніх олімпійських іграх у Римі стала двічі чемпіонкою (в опорному стрибку та у командному заліку).
Довідка «ОВ»
Маргарита Миколаївна Ніколаєва народилася 23 вересня 1935 року в м. Іваново в родині інженера-будівельника. Заслужений майстер спорту.
З 1945 разом з батьками переїхала до Одеси. З 13 років займалася спортивною гімнастикою.
Чемпіонка спартакіади школярів СРСР. Лауреат фестивалів молоді та студентів у Бухаресті та Будапешті зі спортивної гімнастики в складі збірної СРСР.
2-кратна чемпіонка в командному заліку та володарка Кубка СРСР у складі команди ЦСКА. 13-кратна чемпіонка Збройних сил СРСР.
12-кратна чемпіонка України з спортивної гімнастики. Чемпіонка України з акробатики.
Дворазова олімпійська чемпіонка.
Маргарита Ніколаєва тоді вразила багатьох, блискуче виступивши в опорному стрибку. Її запаморочливі стрибки, стійки та зіскоки передбачили нову, акробатичну гімнастику, що йшла на зміну тієї, де переважала винятково грація. Образи, створювані Ніколаєвою на цьому снаряді, на думку фахівців, були просто чудовими. До речі, до римської Олімпіади вона самостійно підготувала у вправах на цьому снаряді складний і унікальний елемент – стійку на одній руці. Тоді це була дивовижа.
За сучасними мірками вона прийшла у гімнастику неприпустимо пізно – у 13 років. В одеській ДЮСШ-1 з нею працював відомий фахівець Олександр Сафронюк. Під його керівництвом дівчинка стала майстром спорту. Але потім, будучи олімпійською чемпіонкою, вона виступала без тренера. Точніше, без офіційного наставника, який міг би репрезентувати інтереси своєї підопічної в збірній. Можливо, якби було по-іншому – і гімнастка б поїхала на наступну Олімпіаду 1964 року в Токіо. Проте, перемогою в Римі Ніколаєва назавжди вписала своє ім'я в золоту олімпійську історію одеського спорту.
Згадує чоловік Маргарити Ніколаєвої Олександр Морозов:
«Рита справді була дуже талановитою спортсменкою. Вона мала дві вищі освіти, причому педінститут закінчила з червоним дипломом. Була високоосвіченою – добре володіла англійською мовою. Коли збірна СРСР зі спортивної гімнастики в 1961 році давала показові виступи в США, Рита була єдиною, хто вільно спілкувався з приймаючою стороною. До речі, після виступів в Америці відбувся цікавий епізод. Коли команда летіла назад до Москви, зненацька оголосили, що маршрут змінений, і вже через 40 хвилин після зльоту була зроблена посадка на Кубі. Виявилося, що кубинський лідер Фідель Кастро, довідавшись про поїздку радянських гімнастів по американських містах, особисто попросив Микиту Хрущова направити команду для виступів на «острові Свободи», і той «дав добро». Прийом був просто казковим, а успіх неймовірним. Збірна виступала близько двох тижнів у Гавані та інших містах країни, причому команда літала на особистому літаку Кастро. До речі, ім'я Маргарита на Кубі було дуже розповсюджене, і кубинці, уболіваючи за неї, голосно і дружно скандували його під час виступів.
Одного разу Кастро запросив членів радянської команди у свою резиденцію, і там Маргарита познайомилася з ним особисто. Відзначу, що жінка вона була приваблива, і так вийшло, що Кастро звернув на неї увагу і не проста як на спортсменку. Він буквально задарував Риту подарунками, особистими дипломами і підписав кілька знімків. А наступного дня місцеві газети вже майоріли їхніми спільними фотографіями. Він навіть запросив Риту на конкурс краси «Міс Куба», але вона, звичайно, чемно відмовилася. Ось така була цікава зустріч у її житті...
…Людина талановита – талановита в усьому. В останні роки життя Маргарита в'язала і займалася макраме, але аж ніяк не від нудьги, а скоріше від надлишку фантазії. Вона багато малювала, коли ходила в Аркадію, де були красиві пейзажі. Обожнювала подорожі, зробивши їх, по суті справи, єдиним привілеєм першої олімпійської чемпіонки Одеси. А її скромність просто вражала. У нас до 1990 року навіть не було нормальних житлових умов. Дякуємо тодішній міській владі та особисто Валентину Симоненку, які допомогли нам з новою квартирою.
Взагалі Рита завжди цінувала особисту свободу вище за все. Її незалежність, яка інколи виявлялася в складних гімнастичних програмах, у наступні роки зовсім не стерлася часом. Вона могла здивувати всіх і партнерів по команді, і суддів, показавши якийсь незапланований і складний за виконанням елемент вправи. І такою її пам'ятають дотепер».
Маргарита Ніколаєва пішла з життя у грудні 1992 року. Незадовго до її смерті на Олімпійських іграх у Барселоні одеська гімнастка Тетяна Гуцу повторила успіх своєї землячки, посівши перше місце. Відзначимо, що цією перемогою Тетяна продовжила переможну естафету одеської гімнастичної школи.
Євген НИЗОВ
У ЗДОРОВОМУ ТІЛІ — ЗДОРОВИЙ ДУХ
Такої життєвої позиції принципово дотримується впродовж свого життя Валерій Сергійович Олійник. Саме через це він обрав професію вчителя фізичного виховання і ось вже майже чотири десятки літ трудиться в НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія” смт Любашівки. Свої уроки вчитель-методист провадить на високому професійному рівні, впроваджуючи у навчально-виховний процес різні педагогічні новинки. На радість школярам, спортсменам та вчителям-фізкультурникам у цьому освітянському закладі справно функціонують обладнані відповідним інвентарем дві спортивні зали та два майданчики. До речі, на одному з них встановлено тренажери, і сьогодні всі бажаючі можуть тренуватися, аби покращити своє самопочуття та зовнішність. Це допомагає залучати до здорового способу життя все більше і більше юнаків та дівчат.
Щоденно в гімназії вирує спортивне життя, у залах провадяться не лише уроки фізкультури, а й обласні, зональні та районні змагання з різних видів спорту та козацькі розваги. Вихованці одного з кращих в районі фізруків, до речі, незмінного керівника методичного об’єднання вчителів фізкультури району В.С. Олійника беруть участь в багатьох з них, в результаті шкільна спортивна скарбничка поповнюється призами та відзнаками.
Прожиті роки та статус дідуся аж ніяк не позначилися на стрункій постаті любашівського педагога. Адже Валерій Сергійович щоденно тренується сам і вже чверть століття очолює гурток здоров’я для дорослих, де допомагає любашівцям “тримати форму”. Окрім того, він активно займається волейболом і бере участь у різноманітних змаганнях. За свої спортивні здобутки В.С. Олійник був визнаний одним з кращих спортсменів району і відзначений Почесною грамотою райдержадміністрації та грошовою премією як призер зональних змагань чемпіонату області з волейболу.
Юрій ФЕДОРЧУК
ОГЛЯД СПОРТИВНИХ ТАЛАНТІВ
*Саме так назвали тренери змагання, які проводились в “Олімпійці” на першість Одещини з легкої атлетики серед юнаків.
У стартах взяли участь посланці Ізмаїла, Білгорода-Дністровського, Іллічівська, Котовська, Комінтернівського, Роздільної, одеських “Динамо”, “Спартака”, ДЮСШ-7, обласної школи Олімпійського резерву.
Двічі на п’єдестал пошани піднімалися 12-річні динамівці – Даниїл Чуков та Юлія Каршманюк, які перемогли у бігу на 60 метрів і стрибках у висоту.
Переможцями також стали вихованці відроджуваного “Спартака” Олександра Войцеховська та Ганна Чернікова, іллічівці Кристіна Майстришина та Павло Томиловський, ізмаїлець Ростислав Хаджирадев, роздільнянець Дмитро Гордейко, Катерина Перебора (обласна школа) та інші.
Справжній спортивний характер продемонстрували 11-річні Максим Оленчук з Котовська у бігу на 600 метрів і Альона Василенко (Білгород-Дністровський) у стрибках у довжину.
*У Котовську завершилася першість області з греко-римської боротьби серед дітей трьох вікових груп, які репрезентували Одесу, Велику Михайлівку, Красні Окни та Котовськ.
Найбільшого успіху домоглися вихованці Одеського інтернату (директор Олена Стоянова), де цьому виду спорту приділяється особлива увага. На найвищу сходинку п’єдесталу піднімалися 13 вихованців інтернату, яких підготували Ігор Мойсеєв та В’ячеслав Рудой. Чемпіонами стали: Костянтин Стас (63 кг), Роман Гайдук (58 кг), Михайло Карауш (42 кг), Костянтин Лусунов (38 кг), брати-близнята Валерій та Олексій Лозинські (42 кг і 47 кг), Денис Кащенко (59), Сергій Бужуян (69), Роман Будников (76 кг), Віталій Кравчук (85 кг), Олексій Рудой (100 кг), Олександр Луценко (58 кг).
Євген ГОРЕЛЮК
ЧЕМПІОНИ З БІЛГОРОДА-ДНІСТРОВСЬКОГО
На першості світу з пауерліфтингу серед ветеранів, що відбулася у Тольятті наприкінці минулого року, змагалися 340 найсильніших спортсменів з багатьох країн Азії, Європи та Америки. Дві золоті та одна бронзова медалі – такий внесок у спортивну славу України спортсменів з Білгорода-Дністровського.
Підсумок виступу: представниця слабкої статі С. Шеременко – золото, чемпіонка світу. На минулих змаганнях нею перевершено власний (десятий за рахунком!) європейський рекорд.
Не залишив шансів суперникам і Анатолій Чередниченко у віковій групі 50-54 років, який став чемпіоном світу у ваговій категорії до 82,5 кг. Причому поріг спортзалу Анатолій Григорович, керівник найбільшого в місті рибопромислового підприємства ТОВ «Істок», вперше переступив всього півтора року тому. Через місяць після чемпіонату світу майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Євразії та світу цього року Анатолій Чередниченко підтвердив спортивний успіх на традиційному щорічному турнірі з пауерліфтингу «Кубок Бессарабії».
Бронзова медаль дісталася атлету С. Бершадському із села Шабо.
Завдяки високим результатам Україна посіла друге командне місце, поступившись першістю господарям помосту – команді з Росії.
Наш кор.
ПЛАНЕТА «М’ЯЧ»
НАША ЛЮДИНА У БЕЛЬГІЇ
Незважаючи на те, що Олег Ящук (на знімку – під № 22), після повернення із Греції відіграв у бельгійському чемпіонаті усього півсезону, одне із впливових фламандських видань внесло його до списку претендентів на "Золоту бутсу", котра вручається кращому футболістові країни за підсумками року. Й хоча шанси українця на одержання цього трофею були досить примарними, сам факт його появи у списку вже не може не радувати. Окрім того, м'яч, забитий Ящуком у матчі "Стандард" - "Серкль" (нинішня команда Олега), увійшов до золотої десятки голів бельгійської першості 2007 року, а його результативний удар по воротах "Моленбека" став тритисячним голом клубу за усі роки його існування. Не дивно, що після цих досягнень, та ще після дев'яти м'ячів, проведених нападником у ворота суперників протягом нинішнього сезону, керівництво "Серкля" запропонувало йому продовжити контракт як мінімум на два роки. Щоправда, Ящук, який знову став улюбленцем публіки, поки що не квапиться - на нього зараз особливий попит. Й не лише в Бельгії....
ШВИДКО, ШВИДШЕ, ЩЕ ШВИДШЕ
Феноменальний гол форварда "Вальядоліда" Хасеби Льоренте (на знімку) у матчі із "Еспаньолом" (2:1) став головною подією останніх днів у іспанській Примері. Спочатку піренейські інформаційні агенції поспішили назвати цей шедевр найшвидшим в історії ліги, озвучивши час, який знадобився з початку гри для взяття воріт – 7,3 секунди. Але через добу після резонансного двобою, допитливі статистики докопалися, що автограф Льоренте поступається досягненню уругвайського нападника "Малаги" Даріо Сільви, який 10 грудня 2000 року у дуелі із вже згадуваним "Вальядолідом" (3:1) відзначився на одну десяту (!) секунди швидше. То ж бо рекорд встояв!
