Поет-шістдесятник Євген Євтушенко стверджує: «Лучшие мужчины – это женщины». «Коня на скаку остановит, в горящую избу войдет» – це вже класика. Прекрасній половині людства присвячено багато хороших слів, про них складено пісні і знято кінострічки. І все-таки світом керують чоловіки. Невідомий автор, однак, тихо додав: «Якими керують жінки».

І справді, подивіться уважніше: поруч з публічними діячами, які керують великими колективами, на яких спрямовано об'єктиви телекамер, часто стоять добрі помічниці. Через свою скромність вони залишаються в тіні. Цю несправедливість ми сьогодні спробуємо виправити.

А оскільки жінка виступає в житті у багатьох іпостасях – мама, дружина, сестра, дочка, бабуся – міні-портретів у нас вийшло п'ять.

І НЕ ПОЛИШАЄ СТРАХ – ЧИМОСЬ ЗАСМУТИТИ МАМУ

Три роки тому Ренійський порт очолив Сергій Костянтинович СТРОЯ. До цього протягом кількох років збитки цього підприємства обчислювалися мільйонами. Новий керівник поставив завдання: працювати з прибутком. Здавалося, все складалося проти колективу: через погодні умови на Дунаї зупинялася навігація, підвищувалися тарифи на залізничні перевезення. А повінь, яка одразу завдала підприємству 4-мільйонного збитку? Але всупереч всім обставинам Ренійський порт працює з прибутком.

Цей підхід до роботи – поставити мету і будь що до неї дійти – у Сергія Костянтиновича, мабуть, від батьків. Насамперед, від мами – Педагога з великої літери. Випускники Ренійської школи № 4, де все своє життя пропрацювала Катерина Петрівна Строя, досі згадують вчителя фізики тільки словами вдячності – за суворість і вимогливість.

– Сергію Костянтиновичу, я знаю, що золоту медаль, яку Ви одержали після закінчення школи, залишили у батьківському домі. А своїй дружині сказали, що ця медаль – мамина. Чому?

– Будь-яка людина, закінчивши школу, сама починає формувати своє майбутнє. А до закінчення школи це відбувається в основному під впливом батьків. Ви знаєте, що будь-яку дитину треба тією чи іншою мірою примушувати, адже лінуватися – природне бажання будь-якої людини. Коли ти вже сформувався, вмієш себе ставити на місце, а дитина не вміє – за неї хтось повинен це робити. Хто? Звичайно, батьки. Мій батько працював на залізниці, був зайнятий і вдень, і вночі, і у свята. Мною і молодшою сестрою здебільшого займалася мама. Я пам'ятаю, як мама сиділа поруч і змушувала мене виводити палички і гачечки. Мені вони так важко давалися! Але головне, таким чином вона прищепила мені уміння примушувати себе робити те, що робити не хочеться. Хочеться у футбол пограти, а ти сидиш за уроками. І це вже – корисна порада іншим батькам: важливо з першого класу виховати у дитини ґрунтовний підхід до навчання. А пізніше по життю він буде ґрунтовний у всьому. Саме так відбувалося у нашій родині, і я мамі за це тепер дуже вдячний.

– Катерина Петрівна як педагог завжди була суворою і вимогливою. А щодо своїх дітей – теж?

– Так. Але я боявся не того, що в куток поставить – такого ніколи не було. Я боявся засмутити маму. Маму і батька. Я бачив, що вони багато працюють, приходять додому дуже стомленими. І в цей час я кажу, що в мене якісь невдачі у школі? Погана поведінка або низька оцінка? От я зараз це кажу, і в мене холод по спині – як сказати батькам, що в мене щось не вийшло? Зізнаюся, закінчивши школу, я думав: а чого власне я боявся? Адже мене ніхто не карав. Я дійшов висновку, що це був страх скривдити батьків тим, що ти щось зробив не так. І цей страх присутній досі.

– А ким сьогодні є для Вас, людини, яка має певне становище, мама?

– Це як зв'язок часів. Життя людини плавно перетікає з одного стану в інший. І добре, якщо тобі не соромно, а навпаки приємно згадувати про той стан, у якому ти перебував раніше. Мама це як зв'язок з дитинством, отроцтвом, зв'язок з тим періодом у житті, коли мій улюблений батько був з нами. Мені пощастило жити в чудовій родині. Своєю поведінкою, своїми діалогами батьки завжди ніби закликали наслідувати їх. І я помічаю, що часто повторюю їхні вчинки. Можливо, навіть копіюю їхнє ставлення до якихось явищ у нашому житті. Часом навіть замислюєшся: а як би у цій ситуації повівся тато або мама?

– Ви самі сьогодні – батько двох дорослих дітей. І я знаю, що, вийшовши на пенсію, Катерина Петрівна піклувалася, щоб і в онуків всі гачечки були на місці.

– Діти вже виросли: дочка працює, син навчається, вони дуже зайняті молоді люди. Ми задоволені тим, що ідуть по життю, керуючись засадами, які у свій час впроваджували моя мама і батько. Такий ланцюжок повинен існувати, це дуже важливо. А дочку свою ми назвали Катрусею, на честь бабусі. Знаєте, вона на неї дуже схожа характером. Так само вимоглива до себе і до оточення. Це часом створює дискомфорт у спілкуванні з людьми, але це – гени.

ПЕРШИЙ УЧИТЕЛЬ – СТАРША СЕСТРА

Юрій Павлович МАЛИЙ. Школа з медаллю, університет – з червоним дипломом. Цей цілеспрямований молодий чоловік, який грунтовно підходить до своєї роботи – визнаний фахівець у галузі економіки та фінансів. Посідав керівні посади у двох провідних одеських банках, працював директором з внутрішнього аудиту судноплавної компанії «Укрферрі». Нині Ю.П. Малий – заступник директора з економіки будівельної корпорації ТОВ «Берег-груп».

Напередодні 8 Березня ми попросили Юрія розповісти про сестру, міцне плече якої завжди поруч.

– Юрію, як складалися Ваші стосунки із старшою сестрою у дитинстві?

– Тетяна багато займалася зі мною. Мене рано віддали до школи, і сестра стала моїм домашнім учителем, тому що батьки цілими днями були на роботі. У мене, звичайно, ніколи не було проблем ні з читанням, ні з математикою, але старша сестра давала додаткові розвиваючі уроки. Це було дуже цікаво – вона демонструвала мені якісь картинки, знаходила пізнавальні ігри. Саме ці епізоди з дитинства міцно запали у пам’ять.

– Отже, займаючись з молодшим братиком, Тетяна Павлівна знайшла себе? Учитель вищої категорії, вона вже п’ятнадцятий рік викладає англійську мову у Ренійському навчально-виховному комплексі «школа-ліцей». Що Ви знаєте про неї, як про професіонала?

– Як педагог, як викладач англійської мови, Таня сувора і справедлива. Саме за це її цінують діти. Наскільки я знаю, її учні посідали призові місця в обласних олімпіадах – і це ще раз підтверджує її високий професійний рівень. Моя сестра – людина, яка ґрунтовно підходить до всіх питань і, насамперед, до своєї роботи. Цим ми з нею схожі. Мабуть, це – уроджене.

– Чи доводиться Вам звертатися до сестри як до професіонала?

– Звичайно. Особливо якщо необхідно терміново зробити переклад, а в самого немає на це часу. Таня ніколи не відмовляє у допомозі. Крім цього, вона постійно нагадує мені про необхідність вдосконалювати свої знання іноземної мови. На зимових канікулах Таня була у мене в гостях і розробила індивідуальний план занять. Розписала кожен урок, залишила спеціальну літературу. Тобто і досі сестра наполегливо і послідовно підходить до моєї освіти. Зізнаюся, бракує часу і мужності, щоб виконати всі завдання, але я все-таки себе примушую. А ще кожен візит сестри – це домашнє свято. Таня створює неповторний затишок у домі. У дні, коли гостює сестра, я не думаю, що приготувати і як приготувати. Увечері, після роботи мене чекають ідеальна чистота, смачна вечеря – і це, звичайно, дуже приємно.

– Ви ділитеся із сестрою своїми проблемами, переживаннями?

– Ні, ніколи. Мовчання – золото. Та й потім, якщо ділитися проблемами, вони від цього не розв’яжуться.

– Духовний зв'язок із сестрою?

– Я б сказав, у нас зв'язок телепатичний. Я, звичайно, до цього явища ставлюся з іронією, але він має місце. Тетяна мене відчуває на відстані. Буває, ні з того ні з сього сестрі стає погано, вона відчуває себе розбитою. Потім, коли ми зустрічаємося і зіставляємо час, виявляється, що в цей період у мене справді були особливо важкі дні... 8 Березня – один з найкращих днів календаря, я вітаю свою маму і сестру, яким дуже вдячний. Улюблені квіти Тетяни – троянди, і я завжди намагаюся піднести їй гарний букет.

Статуправління повідомляє ЖІНКИ ПІД ВІТРИЛАМИ ПРОГРЕСУ

За даними Головного управління статистики в Одеській області, чисельність жінок в регіоні на початок року становила 1270,6 тис. осіб, або 53,3 % від загальної кількості всього населення. Таким чином на кожну тисячу жінок у середньому припадає 876,6 чоловіка. Але треба вважати, що це співвідношення залежить від віку населення.

У минулому році в області народилося 26759 дітей. У порівнянні з 2006 роком кількість народжених збільшилась на 6,5%. А показник загальної народжуваності склав 11,2 немовлят на 1000 мешканців проти 10,2 немовлят у середньому по Україні.

Найчастіше жінки народжують дітей у віці 20 – 24 роки. У 2006 році питома вага дітей, народжених жінками цього віку, склала 34,6% від усіх народжених. Важливо зазначити, що в тому році кожна четверта дитина народилася поза шлюбом.

Але, за даними Головного управління статистики, у минулому році число зареєстрованих шлюбів у порівнянні з позаминулим зросло на 3,8 тис. і складає 23,0 тис. одиниць. Рівень шлюбності (кількість зареєстрованих шлюбів на 1000 жителів) зріс за цей період з 8 до 9,6‰.

Близько 483 тисяч жінок, або близько 47 відсотків від загальної кількості зайнятого населення, займаються економічною діяльністю. У той же час їхня заробітна плата нижче, ніж у чоловіків на 23,3 % і складає в середньому 1075 грн. Проте аналіз структури державних службовців за статтю свідчить, що більш ніж три чверті з них жінки – 8772 особи (76,4%). Так, серед керівників першої – третьої категорії жінки становлять 17,0%. Серед фахівців понад три чверті посад посідають жінки. В органах місцевого самоврядування загалом переважають жінки – 3679 осіб (80,5%), в кількості керівників і спеціалістів, відповідно, 58,4% і 83,2%. Поряд з цим серед керівників першої – третьої категорії жінок лише 9,1%.

Не менш цікавим є й такий факт: 2007/08 навчальному році у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації навчалося 8,4 тис. жінок (42,8% від загальної кількості студентів). У вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації навчалося – 68,0 тис. жінок (52,1% від загальної кількості студентів). Із загальної кількості студентів-жінок на денних відділеннях вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів – навчається 6,4 тис. осіб (48,3%); ІІІ-ІV рівнів акредитації – 39,4 тис. осіб (51,5%). Основна частина студентів-жінок здобувають освіту у таких галузях як інженерія, освіта та економіка і менеджмент. Жінки і в подальшому підвищують свою освіту, так, на початок поточного року в аспірантурі навчалося 1275 жінок (59,1% усіх аспірантів) та 45 – у докторантурі (56,3% усіх докторантів). Із загальної кількості аспірантів – жінок 93,8% (1196 осіб) навчалися в аспірантурі при вищих навчальних закладах та 6,2% (79 осіб) – при науково-дослідних інститутах; серед докторантів-жінок цей показник становить відповідно: 93,3% (42 особи) та 6,7% (3 особи). Серед аспірантів – жінок 81,3% (1037 осіб) – особи віком від 22 до 29 років, серед докторантів основну частину, а саме 82,2% (37 осіб) становлять жінки віком від 35 років і старші. І як наслідок, жінки не менше освічені, ніж чоловіки.

Серед фахівців з вищою освітою, які виконують наукові, науково-дослідні та науково-технічні роботи понад двох п’ятих становлять жінки. Серед жінок-вчених Одещини 16 мають звання академіка або члена-кореспондента, або 7,3% від загальної чисельності, 1140 – професора або доцента (37,6%), 143 – старшого наукового співробітника (40,4%). Найбільше дослідників серед жінок віком 41 – 50 років – 23,7% від загальної кількості , 31 – 40 років – 22,8%, 61 – 70 років – 16,1%.

МНЕ НУЖНА ТАКАЯ!

Мне нужна такая заводная,

Чтоб в нее влюбляться

каждый раз.

Мне нужна такая неземная

С отблеском лучистых глаз.

Мне нужна такая, от которой

Никогда уйти я не смогу.

Мне нужна такая, чтоб за мною

Смело шла, не веря никому.

Мне нужна такая, чтоб весною

От нее весь свет благоухал.

Мне нужна такая, чтоб зимою

Я тепло ее не растерял.

Мне нужна такая, чтоб рассветы

Мне дарила в час, когда закат.

Мне нужна такая, чтобы в тумане

Для меня – спасательный маяк.

Мне нужна не жадная, не злая,

Та, что людям,

словно красный крест.

Мне нужна такая, что ругает,

Но меня до смерти не заест.

Мне нужна такая, чтоб гордилась

Оттого, что рядом я иду.

Мне нужна такая, чтобы злилась

Оттого, что вслед другим гляжу.

Мне нужна такая, чтоб как птица

Поднялась на крыльях

в трудный час.

Мне нужна такая, чтоб у края

Силы мне дала в последний раз.

Мне нужна такая, чтобы молча

Поняла и рюмку поднесла.

Мне нужна такая, чтоб простила

Грешника, каким являюсь я.

Нет, мне не нужна святая!

Пусть немного будет в ней всего.

Мне нужна лишь толика такая,

Женщиной своей назвать ее.

Кто-то скажет –

всем нужна такая.

Только в сказке может быть она.

У меня имеется такая –

Дорогая, милая жена!

Георгий АРАБАДЖИ