Як уже повідомляли «ОВ», Служба безпеки України через кілька годин після завершення відомого виступу Юрія Лужкова на урочистостях з нагоди 225-річчя Чорноморського флоту Росії показала московському мерові «червону картку». Нагадаю: Юрій Михайлович висловив сумнів у територіальній приналежності міста Севастополя.

Не чекаючи, доки претензії до мера Москви одержать офіційну оцінку МЗС України, МЗС РФ заявило про можливе введення обмежень на в'їзд до країни українських політиків, «які завдають шкоди Росії». Першою реальною «жертвою» реакції на «покарання» Ю. Лужкова стала висилка з одного з аеропортів щойно прибулого для участі у політтелешоу Владислава Каськіва, лідера молодіжної організації «Пора». До речі, у Каськіва є не тільки мандат депутата Верховної Ради, але й диппаспорт. Другою персоною, небажаною для перебування на території РФ, названий заступник міністра юстиції України Євген Корнійчук. Підставою для цього стала пропозиція Корнійчука оголосити персоною нон-грата... Володимира Путіна. Глава російського уряду у напівміфічній квітневій бесіді із Джорджем Бушем-мол. назвав Україну, ну, не зовсім державою.

Про інших українських фігурантів «чорного списку» МЗС РФ наразі нічого не відомо. Властиво, і наявність списку як такого на Смоленській площі не поспішають підтверджувати.

Тому «ОВ» спробували самостійно розвідати, кому з високопоставлених і не дуже високопоставлених громадян держави до особливого запрошення не варто з’являтися на російській території.

У керівному складі Партії регіонів, відомої традиційною тісною дружбою з провладною пропутінською «Єдиною Росією», припущень із приводу персоналій воліють не висловлювати. Воно й зрозуміло: недавній керівник фракції ПР у парламенті секретар РНБО Раїса Богатирьова досить ясно дала зрозуміти, що севастопольські висловлення Ю. Лужкова не йдуть на користь поліпшенню взаємин між двома слов'янськими країнами. Отже, нагнітання пристрастей через введення російським МЗС обмежень на в'їзд політиків-українців теж не буде підтримано ні усередині самої ПР, ні серед її досить численного електорату в Україні. Заразом кореспондент «ОВ» не міг не дійти висновку про те, що Партія регіонів України – вже не зовсім опозиція, а скоріше вмонтована у владу впливова політична сила.

Через «обставини, що змінилися» кореспондент «ОВ» пішов іншим, так би мовити, манівцем. Знаючи про те, як «розв'язуються язики» у київських політиків під час відвідування ними українських регіонів, я зв'язався з декількома регіональними лідерами не менш проросійських, ніж Партія регіонів, Компартії й Прогресивної соцпартії Наталії Вітренко.

– Хто, по-Вашому, міг би посісти «гідне місце» у списку осіб, небажаних для перебування на російській території?

Алла Біличенко, лідер Херсонської міської організації Комуністичної партії України:

– Можете записувати: передовсім це Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Прагнення посварити наші народи йде «від верхів». Обидва лідери відстоюють «європейський вибір України» на шкоду братньому союзу з Росією й Білорусією. Обоє насаджують у країні українську мову. Ющенко – головний ідеолог святкування ювілею Конотопської битви, розгрому російських військ українськими; хіба це допоможе розвитку ще більш дружніх відносин між Україною й РФ?

– А хтось рангом нижче?

– Борис Силенков. Губернатор нашої області дозволяє собі відкриту агітацію за вступ України до НАТО. Вимагає спілкуватися й на роботі, і в побуті українською. При цьому забуваючи, що населяють Таврію в основному російськомовні люди, їм ні до чого вислухувати таку образливу для нас риторику. При Катерині Другій і Ясновельможному князеві Потьомкіні наші землі заселялися переважно людьми зі Смоленщини, Рязанщини, інших сусідніх областей; хіба не вони вирощували на наших землях ліси, облагороджували дніпровський берег? Може, і це треба приписувати Західній Україні і її «працьовитому національно свідомому народу»??

Юрій Климинтенко, голова Херсонської обласної організації Прогресивної соціалістичної партії України:

– Якщо й виступають заїжджі українофіли в наших містах, то винятково в маленьких приміщеннях. Тому що на площах, у великих залах у будь-який день можна викликати негативну реакцію з боку більшості наших земляків.

– Хто із цих політиків найбільш агресивний?

– Олег Тягнибок, депутат Львівської обласної ради, недавній кандидат на пост мера Києва. Стільки злості на адресу Росії й росіян, як з його вуст, я ще ніколи не чув!..

Розумієте, у нас ці настрої ніколи не приживуться. Тому що весь Південь України – за більш глибокі й всебічні зв'язки з Росією. Мої земляки в ці дні намагаються якнайбільше довідатися про нових лідерів Росії, Дмитра Медведєва й Володимира Путіна; у той же час внутрішні українські чвари людям огидні...

Людмила Горбачова, голова Вінницької обласної організації ПСПУ:

– Незважаючи на те, що наш регіон почасти постачає Київ робсилою й тамтешні політикани полюбляють сюди їздити, – антиросійські висловлення в нас «не проходять».

– Як, взагалі?!

– Звичайно, напередодні чергових виборів біля наших агітаційних наметів доводиться чути різне на адресу Путіна персонально й Росії взагалі. Але це – не більш ніж бездумне копіювання «бандерівських» гасел.

…Свою думку щодо проблеми висловив «ОВ» колишній глава МЗС України, голова парламентського комітету з питань євроінтеграції Борис Тарасюк:

– Особисто я не пригадую випадку, коли український політик, прибувши до Москви або Петербурга, починає говорити про право своєї держави на ці міста, – на тій підставі, що Москву заснував чернігівський князь разом зі своєю дружиною, а СпБ і взагалі побудований на українських кістках. Серйозних політиків, здатних озвучити подібне, у нас у країні, вже повірте, немає.

– По-Вашому, МЗС Росії перевищив повноваження?

– Я не вправі заборонити якій-небудь країні введення обмежень на в'їзд іноземців. Але, на мій погляд, останні дії російської сторони стосовно українців, – неадекватні й необгрунтовані. Ні Каськів, ні Корнійчук, ні хто-небудь інший зі «списку МЗС» не опускався до порушення Конституції РФ. На відміну від Ю. Лужкова, який свідомо зневажив винесеним йому напередодні прибуття в Севастополь офіційним попередженням СБ України.

…Коли цей матеріал уже був засланий у секретаріат, з Москви надійшла офіційна заява МЗС РФ. З документа випливало: наявність «чорного списку» українських політиків – дозвільна вигадка газетярів, не більше.

Можливо, керівники російської дипломатії одержали чіткий сигнал «відбою» після останньої зустрічі Юлії Тимошенко із Володимиром Путіним.

Проте, питання залишаються. І їх, питань, більшає з кожним днем.