ЕКС-ГЛАВА МНС ГОТУЄТЬСЯ ДО ВИСЕЛЕННЯ З УКРАЇНИ
Черговими «жертовними-агнцями», яких «помаранчева революція» от-от «зжере з потрухами», стали відразу два міністри першого «тимошенківського» уряду зразка 2005 року. Колишній і нинішній глава МВС Юрій Луценко, повернувшись із тривалого службового відрядження в сусідню Молдову, цілком може бути зустрінутий прямо біля трапа міністерського авіалайнера групою насуплених мордоворотів у цивільному. Наче генерал Вольф після сепаратних перемовин із американцями, згідно з радянським телехітом 70-х «Сімнадцять миттєвостей весни». Після чого перепроваджений в один з ніде не «зафіксованих» слідчих ізоляторів для VIP-персон. Інший, не менш яскравий представник Майдану з типовим українським прізвищем «Жванія», навпаки, може бути усаджений у літак (позаяк поїздами користуватися не звик) – і виселений за межі країни як особа, що одержала українське громадянство в порушення Законодавства. Деталі, пов'язані з подальшою долею обох екс-соратників, головний лідер Майдану Віктор Ющенко обговорював на початку поточного тижня разом із Генпрокурором Олександром Медведьком.
Причина одночасного різкого потрапляння в опалу Юрія Віталійовича й Давида Важаєвича лежить, що називається, на поверхні. Обидва напередодні позачергових виборів мера Києва й нового складу Київради виступили з досить різкими викриттями «непорядних справ», нібито чинених Секретаріатом Президента зі схвалення «Самого». За-Луценком, Віктор Ющенко, зібравши у СП «всю пропрезидентську рать», зажадав улаштувати 25 травня «Сталінград» для Юлії Тимошенко. Присутні на «таємній вечері» інші міністри й високопоставлені чиновники «забійної фрази» чомусь не чули. Втім, волевиявлення киян, найбільш «просунутої» частини українського електорату, від цього істотно не помінялося. Тріумфальна безпрограшна серія перемог «людей Тимошенко» у Києві обірвалася. І зовсім не з ініціативи Ющенка. Швидше за все, люди, углядівши в позачергових «внутриміських» виборах спробу обкатати нові технології президентської кампанії-2009, вирішили облити Жінку В Білому не по-весняному холодним душем. Щоб не тішила себе надією, мол, варто мені пройтися по столичних підворіттях, скажімо, з обскубаним папугою, як бідне пернате відразу оберуть мером.
Будь-хто, потрапивши під такий душ, постарався б відразу щось відкоригувати у собі й у своїх планах. Будь-хто, – але тільки не Юлія Володимирівна. Конфуз, що трапився з нею на виборах (нагадаю: Тимошенко йшла під №1 у списку БЮТ у депутати Київради), вона не вважає поразкою. Просто ігнорує його. Тому що іншого шляху, крім як шлях нагору, в її оточенні взагалі не розглядають.
А от двом її прихильникам, згаданим на початку цього матеріалу, не виключено, незабаром має «відкритися» шлях до Лук’янівської буцегарні. Дотепер і Жванія, і Луценко якщо й бували в ній, то винятково в службових справах. На відміну від Тимошенко, котра мешкала у ній більше місяця в якості «повноправної» ув’язненої...
Першим, як передбачається, до Лук'янівки відвезуть Давида Жванію. Причин для цього, крім факту спонсорування раніше дружньої Ющенку «Народної самооборони» і незаконного одержання українського громадянства самим спонсором, вистачає. Візьмемо хоча б відому історію з банальним привласненням $22,85 млн, відпущених у свій час Борисом Березовським «на потреби молодої української демократії, що зароджується». Зажадавши від Жванії й Олександра Третьякова (народного депутата Україні від «НУ» – «НС», другого одержувача тих грошей) докладного звіту про їхнє витрачання на декларовані Віктором Ющенком цілі, БАБ так і не дочекався від бізнесменів бодай мінімальної реакції. І звернувся в лондонський суд, щоб з його допомогою «скачати» з компаній «Елгрейд Лтд.» і «Голдстар Ейндженсі Лтд.» (обидві контролюються Жванією і Третьяковим) всю суму або її частину, «не використану на просування демократії в Україні». Хоч британський суд і не такий швидкий і справедливий, як у СРСР та/або в Україні, а «лишень» правовий, – він, проте, переконався в деяких важливих речах. По-перше, у тім, що юрисдикція в цьому випадку – не українська, а англійська: перемовини із Жванією БАБ вів у Лондоні (Третьяков спілкувався із російським олігархом телефоном). По-друге, представлені Березовським документи – справжні, у той час, як документи, що підтверджують, як саме витрачалися відпущені українським олігархам кошти, геть-чисто відсутні. Вимоги британської Феміди про сприяння української сторони в можливості допитати Жванію в Об'єднаному Королівстві, як стало відомо «ОВ», стали лунати останнім часом усе наполегливіше.
Намагаючись хоч якось «втриматися на поверхні» і не «піти на дно», тобто уникнути видачі британському правосуддю, Жванія оприлюднив у програмі Радіо Свобода свою версію отруєння Віктора Ющенка. За Давидом Важаєвичем, отруєння як такого... взагалі не було. Ющенко, мовляв, «став іграшкою в руках кількох впливових членів його передвиборного штабу», які вмовили кандидата в президенти оприлюднити «діоксинову версію». Жванія назвав її «абсолютною нісенітницею, що насправді виглядає просто смішно». Мов, не будь її – Ющенко на осінніх виборах 2004 року не втратив би довіри багатьох людей, котрі так і не повірили «в епатаж».
Одкровення в прямому ефірі «Свободи» викликали в оточення Ющенка здивовану реакцію. Генеральний прокурор України поквапився виступити із заявою про те, що факт отруєння В. Ющенка – доведений.
В «Народній Самообороні», навпаки, «викриття» свого «генерального спонсора» сприйняли як «сигнал до атаки». У понеділок частина депутатів пропрезидентської фракції «НУ» – «НС», що представляють інтереси формального лідера «Народної самооборони» Луценка й «закулісного» лідера Жванії, демонстративно відмовилися зустрічатися з Віктором Андрійовичем, який їх усіх запросив до СП. Вимога людей Жванії формулюється наступним чином: Ющенко повинен негайно звільнити главу свого Секретаріату Віктора Балогу й Генпрокурора Олександра Медведька. Балога «завинив» перед Жванією з Луценком плетивом хитромудрих «закарпатских інтриг». Ну а Медведько – тим, що, по-перше, після поразки на київських виборах Тимошенко й «НУ» – «НС» «дав зелене світло» відомій кримінальній справі про побиття Юрієм Віталійовичем мера столиці Леоніда Черновецького; по-друге, став розслідувати інформацію про використання службового літака МВС для кількаразових авіавояжів родини Луценка на Чорноморське узбережжя України в період літніх відпусток; по-третє, звернувся у Святошинський місцевий суд Києва з вимогою скасувати рішення, що дозволили свого часу Жванії одержати українські громадянство.
«...Якщо є один зрадник, це не означає, що потрібно опускати руки й перестати боротися. У нас є де-факто людина неякісна і зрадник. Після цього можна, засукавши рукава, починати з нуля», – сказав Жванія, маючи на увазі під «зрадником», звичайно ж, Віктора Ющенка.
Схоже, у «підковдровій війні» між головними персонажами Майдану перевага знов на боці Тимошенко. Подільський місцевий суд Києва днями фактично виправдав Юрія Луценка – і як «виконавця тілесного вироку» щодо Л. Черновецького, і як «VIP-авіапасажира». Відкликання ж новообраним мером Києва свої попередніх «скарг» на задерикуватого главу МВС у штабі Луценка назвали «знущальницьким». Разом з тим пан міністр у Києві й досі не з’явився...
