ДОБРО ЗАПАМ’ЯТОВУЄТЬСЯ НАДОВГО
В Ізмаїлі традиційно перший день літа, день, коли всі ми відзначаємо свято дитинства, був насичений різноманітними заходами. І, скажемо відверто, свято це вдалося веселим, гучним, таким, яке запам’ятовується завдяки численним спонсорам, тим, кому далеко не байдуже, як і чим живуть діти.
Серед них розташоване в столиці Придунав’я ТОВ «Тирас» – ТМ «Мозаїка», яке чимало років є найбільшим виробником морозива в південному регіоні. 1 червня за його підтримки було проведено чемпіонат з екстремального велокросу серед шкіл міста. Так само, ось вже два роки, «Мозаїка» бере на себе велику частину витрат щодо випуску юнацького журналу «Хвилю тримай», який видається в Ізмаїлі.
– Розкажіть в газеті про наших спонсорів, – попросив при зустрічі Ігор Сарвіров, методист Ізмаїльського міського центру позашкільної роботи і дитячої творчості, він же – шеф-редактор юнацького журналу. – Вони заслуговують на добре слово.
– Сьогодні наша продукція широко відома і репрезентована в різних куточках України, – розповів менеджер з питань реклами «Мозаїки» Олександр Бадьорний. – Підприємство випускає близько 100 видів продукції, і на кожен є попит і свій покупець. Наприклад, на західній Україні дуже люблять морозиво «Дунайський каштан». На південному березі Криму б’ють рекорди щодо продажу наших заморожених соків «Тайфун», «Мультифрут». У нинішньому році лінія соків поповнилася новинкою – «Ice-T». Тому, гадаю, запити наших дистриб’юторів ми задовольнимо сповна.
– А як довго існує «Мозаїка»?
– Усе починалося у 2000 році, коли наше підприємство було організовано на базі Ізмаїльського міськмолзаводу. Перепрофілювання заводу було дуже своєчасним кроком, який практично врятував його від долі, що спостигла безліч підприємств Ізмаїла. Прагнучи до того, щоб продукція, яка випускається, стала еталоном найкращого і найсмачнішого морозива, яке відповідає європейським стандартам якості, засновники зробили цілковиту реконструкцію, закупили і встановили новітнє італійське устаткування. Тоді ж фахівці заводу вирушили до Італії на навчання і стажування.
За вісім років асортимент продукції зазнав значних змін. Позиції морозива, які пройшли свій життєвий цикл, знімаються з виробництва, поступаючись місцем новинкам.
А восени позаминулого року керівництво підприємства ухвалило рішення щодо розширення номенклатури продукції, яка випускається. Було придбано і встановлено нову виробничу лінію з виробництва пельменів. Вони репрезентовані в п’ятьох видах і продаються під власною торговельною маркою «Моя Країна».
У літню пору включається у роботу цех з виробництва квасу. До слова, кілька років тому начальник квасного цеху Галина Шевченко у День міста була удостоєна звання «Людина року».
– Розкажіть про ваше спонсорство.
– Не помилюся, якщо скажу, що участь у добродійній діяльності – для дуже важлива справа. Ми, як правило, підтримуємо різні дитячі спортивні змагання – а скажіть, чи є влітку кращий приз, ніж смачне, освіжаюче морозиво? Ось і черговий спортивний захід – чемпіонат з екстремального велокросу серед шкіл міста, у якому брало участь близько 100 юних спортсменів, не обійшовся без наших призів і нагород. Раді за учнів, які показали найкращі результати і які виграли грошові призи. За учня ЗОШ № 9 Михайла Гущина, який посів перше місце, Анатолія Холостенка із цієї ж школи та Івана Ангеловського із ЗОШ № 6, які зовсім трохи поступилися йому. І за всіх інших хлопців, які наважилися помірятися силами. Будемо й надалі підтримувати ізмаїльське юнацтво. Регулярно організуємо іміджеві заходи, фестивалі морозива. Ви скажете – тут більше реклами? Можливо. Але більше все-таки прагнення зробити добро дорослим, принести свято дітям. Тому що морозиво, зрештою, з’їв і забув, а добро запам’ятовується надовго.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
НА ЩАСТЯ, НА ДОЛЮ РУШНИК ВИШИВАЄ
Дванадцятирічна майстриня з села Ісаєвого Юлія Єрсак створила чимало барвистих вишивок, серед яких – портрет Кобзаря, чудові весільні рушники та інші витвори рукомесництва. Прадавнє народне мистецтво вишивання дівчинка перейняла від своєї бабусі Марії Сергіївни Доброван. Сьогодні роботи Юлії прикрашають стіни Андрієво-Іванівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад», де вона навчається. Її вишиванками милуються вчителі та учні, а сама Юля мріє з допомогою голки та муліне «малювати» портрети своїх друзів на білому полотні.
Юрій ФЕДОРЧУК, Миколаївський район
ХЛОПЦІ І ДІВЧАТА ЗНІМАЮТЬ КІНО
У напрочуд гарному святі кіно, XІV міжнародному фестивалі дитячого та юнацького кіно-, відеотворчості «Петербургский экран», взяли участь три роботи одеситів – призери обласного конкурсу відеофільмів.
У кінострічці «Согреть душу – вивести в люди» студії «Юність» станції юних техніків Котовська (керівник Е.Д. Янушкевич) йдеться про заняття у майстерні вчителя трудового навчання Я.Є. Довжанського, де школярі, захоплені роботами по дереву, створюють декоративні прикраси для школи. Над фільмом працювали Руслан Маруха, Дмитро Савченко та Михайло Царенко, які, можливо, у майбутньому стануть сценаристами, операторами, звукорежисерами.
Про свій рідний Буджацький край зняли фільм вихованці відеостудії «Ступенька» Татарбунарського Будинку дитячої творчості (керівник В.І. Кравчук.). Діти з великою любов’ю розповіли про свою землю, де у далекому минулому жили буджацькі татари, печеніги, половці, де знайдено скіфські поховання і збереглися руїни Троянського валу, які є частиною оборонних споруд Римської імперії. Саме давнє місто Татарбунари (у минулому Карабуна) було, виявляється, столицею половецьких ханів. Робота юних кінематографістів була величезною, і фільм снято професійно.
Одесити подали на фестиваль і «чисто одеський» фільм про одеські гроші, які в період громадянської війни були надруковані у нашому місті – на суму 220 мільйонів рублів. Ці гроші були в обігу аж до лютого 1920 року, коли білі війська залишили місто. Одеські гроші користувалися попитом у Катеринославі (Дніпропетровськ), Миколаєві, Херсоні. У фільмі використана багата кінохроніка, уривки з художніх фільмів, майстерно зроблено монтаж. Він був знятий на відеостудії «КиС» Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти і виховання. У фільмі знімалися учні Юлія Майдан та Олександр Бакума. Керівники – В.Г Журавльов та В.Ф. Кисельова.
Організаторами фестивалю «Петербургский экран» були комітет з освіти уряду Санкт-Петербурга і Санкт– Петербурзький центр дитячої технічної творчості. На конкурс було подано 254 аматорські фільми, створених у дитячих кіно-відео-телестудіях Росії, Литви, Польщі, Німеччини, Узбекистану, Естонії. Україну репрезентували юні кінематографісти Дніпропетровська, Криму, Києва та Одеси.
У межах фестивалю провадився конкурс відеофільмів тривалістю не більше 60 секунд на тему «Мости нависли над водами». І діти чудово впоралися з цим завданням, знявши і змонтувавши безпосередньо у Петербурзі фільми-однохвилинки.
Фестиваль проходив у красивому і зручному дитячому кіноцентрі «Родина». Микита Михалков, президент Спілки кінематографістів Росії, надіслав своє привітання. Президентом фестивалю був Е.А. Розовський, народний артист Російської Федерації, професор, зав. кафедри операторського мистецтва Санкт-Петербурзького інституту кіно і телебачення, легендарний оператор, який зняв всіма нами улюблений фільм «Біле сонце пустелі». За вже давно усталеною традицією під час відкриття був влаштований яскравий феєрверк у сквері біля кіноцентру. Дітям були вручені значки, футболки з фестивальними емблемами, роздано диски з фільмами.
Під час фестивалю діти знайомилися з майстерністю професійних сценаристів, режисерів, операторів. Один з майстер-класів провів відомий артист і режисер Володимир Грамматіков – творець фільмів «Усатый нянь», «Шла собака по роялю» та інших. Культурна програма була захоплюючою: автобусна екскурсія по нічному Петербургу, Ермітаж, палац князя Юсупова, крейсер «Аврора», вистава у театрі ім. В. Коміссаржевської.
За результатами фестивалю було відзначено понад 70 авторів фільмів і відеостудій. Організатори цього свята кіно зуміли залучити величезну кількість спонсорів, що дозволило гідно нагородити дітей.
А нашими одеськими спонсорами, які допомогли юним кінематографістам взяти участь у цьому чудовому святі, показати свою майстерність, були ВАТ «Інтерхім» (генеральний директор Анатолій Семенович Рейдер) та ЗАТ «Верстатотехімпорт» (голова правління Яків Семенович Шпинарьов).
Валентина КИСЕЛЬОВА, заввідділу Обласного гуманітарного центру позашкільної освіти і виховання
