ЗГІДНО З ЗАКОНОМ І ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН
До редакції звернулась читачка С.Ф. Загорняк с проханням дати роз’яснення стосовно питань користування земельною часткою (паєм), плати за користування і з пропозицією створення кооперативу. З подібними запитаннями звернулись до «Одеських вістей» і інші читачі. Редакція попросила депутата обласної ради Євгенія Васильовича Смоленського відповісти на них. Він надіслав відповідне роз’яснення, яке надало Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації:
«Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним і Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до статті І Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки або уповноважені ними особи (стаття 4 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.
Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Згідно з Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 «По додаткові заходи щодо соціального захисту селян» орендна плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) визначається у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Указом передбачено поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.
Зміна умов договору землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку (стаття 30 Закону України «Про оренду землі»).
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Стосовно створення кооперативу повідомляємо, що, відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року № 469/97ЕР, сільськогосподарський кооператив – юридична особа, яка утворюється фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.
Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи (стаття 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).
Кооператив вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Кооператив має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням (стаття 5 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»)».
З повагою, депутат обласної ради Є. СМОЛЕНСЬКИЙ
Запитуєте – відповідаємо КОНТРАКТ ЯК ФОРМА ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
Контрактна форма трудового договору допускається тільки у випадках, прямо передбачених чинними законами України. Загально правовою підставою для її застосування є ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі – КзпП України).
На сьогодні в Україні діє понад п’ятдесят нормативних актів, якими передбачається укладання контрактів з певними категоріями працівників. До актів законодавства, що дозволяють застосування контрактної форми трудового договору при прийнятті на роботу працівників, також належать закони України «Про освіту» (ст.ст. 15, 49), «Про товарну біржу» (ст. 2), «Про споживчу кооперацію» (ст. 14), «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» (ст. 42), «Про адвокатуру» (ст. 3) та інші. Але вони тільки визначають категорії працівників, а не роз’яснюють механізму застосування контрактної форми. А це, в свою чергу, призводить до порушень чинного законодавства, яке регулює питання трудового контракту.
З метою їх усунення Кабінет Міністрів України прийняв 19 березня 1994 р. Постанову № 170 «Про упорядкування застосування контрактної форми трудового договору». Нею затверджено Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (наймі) на роботу працівників (далі – Положення), в якому визначено порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форм власності і виду діяльності, а також громадян. Це Положення не поширюється на керівників підприємств державної форми власності, стосовно яких діє Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що перебуває у державній власності».
Треба пам’ятати, що це двостороння угода, яка вимагає згоди працівника. Якщо працівник, з яким згідно із законом обов’язково укладається контракт, не погоджується на це, то він може бути звільнений відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України як такий, що відмовляється від продовження роботи в зв’язку зі змінами істотних умов праці. У разі відмови власника від укладення контракту з працівником трудовий договір з ним припиняється згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Контракт укладається письмово в двох примірниках, підписується працедавцем і працівником. За згодою працівника копія документа може бути передана профспілковому або іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за дотриманням умов контракту. Чинності набуває від часу підписання його сторонами і може бути змінений тільки за їх згодою.
Момент виникнення трудових відносин з працівником, з яким укладено контракт, залежить від того, до якої категорії належить цей працівник. Якщо це керівник державного підприємства, то згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» для виникнення трудових відносин необхідна наявність трьох юридичних фактів: підписання з ним контракту, узгодження з відповідним органом державної виконавчої влади, призначення на посаду. Якщо не буде хоча б одного з цих аспектів, трудові відносини вважаються такими, що не виникли. Для всіх інших працівників трудові відносини виникають від часу підписання контракту, адже цей документ укладається власником особисто або уповноваженим ним органом. Чинним стає незалежно від того, чи був виданий наказ про зарахування на посаду.
Контракт – це передусім строковий трудовий договір. А такий договір може автоматично трансформуватися в договір на не визначений термін, якщо трудові відносини фактично продовжуються. Тому якщо ці відносини продовжуються і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, трудовий договір перетворюється на звичайний безстроковий, а не на контракт на новий термін.
Якщо працівника, з яким укладено контракт, переведено на іншу роботу, і сторони не досягли згоди про те, що цим змінюється зміст контракту, є підстави вважати, що його дія відносно до форми трудового договору припиняється. Відповідно до п. 9 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (наймі) на роботу працівників (надалі Положення) при працевлаштуванні контракт може бути змінений за письмово укладеною згодою сторін.
Змістом контракту є взаємні зобов’язання сторін. У цьому документі не потрібно повторювати зміст посадових інструкцій, а лише визначити основні обов’язки та завдання, які необхідно буде виконувати і за які буде виплачена певна винагорода. У контракті мають обумовлюватися режим робочого часу, зокрема використання гнучкого графіка праці, тривалість відпустки працівника. Може бути зумовлене випробування, інші форми і методи оцінки трудової діяльності працівника. Обов’язкам працівника мають відповідати обов’язки власника, зокрема щодо матеріального забезпечення працівника: розміру посадового окладу, дотримання умов підвищення оплати праці, показників преміювання, показників і умов винагороди за підсумками роботи за рік.
У контракті можуть бути визначені додаткові, порівняно з чинним законодавством, пільги та компенсації за рахунок підприємства. Зокрема, додаткова винагорода до щорічної відпустки; при переукладенні контракту на новий термін; в зв’язку з виходом на пенсію або трудовим каліцтвом. Можуть бути передбачені матеріальні санкції при достроковому припиненні контракту з ініціативи працівника без поважних причин.
Цей документ може містити зобов’язання працедавця щодо компенсації моральної і матеріальної шкоди, заподіяної працівнику в разі дострокового розірвання контракту: працівником – внаслідок невиконання або неналежного виконання працедавцем своїх зобов’язань за контрактом; працедавцем – за підставами, не передбаченими чинним законодавством і контрактом (п. 18 Положення).
Працедавець зобов’язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту. Особи, які за своїми службовими обов’язками мають доступ до інформації, зафіксованої у цьому документі, не мають права її розголошувати. Контрактом не можуть бути змінені умови праці, установлені імперативними правовими нормами, зокрема, про порядок розгляду індивідуальних трудових спорів і про випадки повної матеріальної відповідальності, що регламентуються ст. 134 КЗпП України.
У разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань за контрактом він може бути достроково розірваний з попередженням відповідної сторони за два тижні (п. 22 Положення). При розірванні контракту на вимогу працівника внаслідок його хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи, порушення працедавцем законодавства про працю, невиконання або неналежного виконання ним зобов’язань за контрактом та інших поважних причин звільнення працівника проводиться згідно зі ст. 39 КЗпП України.
У разі розірвання контракту з ініціативи працедавця на підставах, встановлених у цьому договорі, але не передбачених чинним законодавством, звільнення здійснюється за п. 8 ст. 36 КЗпП України. За два місяці до закінчення терміну дії контракту за угодою сторін він може бути продовжений або укладений на новий термін.
Відділ реєстрації нормативно-правових актів та об’єднань громадян, правової роботи та правової освіти
Головного управління юстиції в Одеській області
