Андрій Красножон, молодий вчений-історик, вперше побував в Акерманській фортеці ще на перших курсах університету. Монументальна споруда, збудована на стику XIV і XV століть, яку відвідала група студентів історичного факультету, привертає увагу багатьох вчених і дослідників із усього світу своєю унікальністю і численними загадками. Унікальність споруди полягає в тому, що за свою більш ніж п’ятсотрічну історію вона не зазнавала жодних змін, зберігши початковий вигляд до наших днів. Можна з упевненістю сказати, що фортеця Акерман є такою ж унікальною пам’яткою історії, як, наприклад, Московський Кремль або фортеця у Судаку.
Докладно простежити всі історичні події за п’ятсотрічний період існування фортеці не є можливим, тому вона і донині зберігає в собі безліч загадок. Одна з них і привернула увагу тодішнього студента Красножона. Його зацікавила геометрична фігура, що складається з десяти гранітних ядер, у правильній послідовності розташованих на вертикальній стіні фортеці. Діаметр кожного ядра становить близько 50 см. Припущення екскурсовода про те, що ядра, які стирчать зі стіни, залишилися в ній із часів облоги фортеці і обстрілу її артилерійськими гарматами, не витримували ніякої критики. По-перше, тому, що дивне було влучання десяти ядер у правильній геометричній послідовності, а по-друге, у часи, коли могли б мати місце такі події, просто не існувало гармат, здатних здійснити обстріл ядрами такого розміру. Однак, оскільки іншої відповіді одержати не вдалося, допитливому студентові довелося на час забути про загадку походження правильного трикутника на прямовисній стіні фортеці. Але через багато років, саме зі студентськими спогадами і було пов’язане унікальне історичне відкриття, випадково зроблене молодим істориком.
На одному з етапів своєї наукової діяльності Андрію Васильовичу Красножону довелося впритул зайнятися вивченням масонства в Європі. Вивчаючи літературу, дослідник зіткнувся з тим, що в розділі, присвяченому історії виникнення ложі, наводився ряд символів, один із яких справді нагадував розташування гранітних ядер на стіні Акерманської фортеці. Фігура з десяти крапок, дев’ять з яких утворювали правильний трикутник, з розташованою в ньому десятою, називалася «тетрактис». Зіставлення матеріалів у літературі з наявною інформацією про фортецю, дозволили припустити про масонську участь у будівництві її оборонних споруд. Однак відкриття, як стало зрозуміло пізніше, виявилося дуже багатошаровим.
Тетрактис розташовується на прямовисній стіні не самої фортеці, а на дивному окремому сегменті, що виходить за її загальне планування. Практичного значення цієї споруди, розташованої на одному з кутів чіткої планувальної оборонної лінії, вчені пояснити не могли. Однак геодезичні дослідження показали, що невеликий прямокутний виступ зводився одночасно зі спорудженням фронтальної оборонної стіни. При цьому, з погляду фортифікації, конструкція, яка «дивиться» на лиман, не несла на собі жодної певної функції. Історик Андрій Красножон з колегою-геодезистом Євгеном Картеляном висунули гіпотезу, яка згодом цілком підтвердилася. На їхню думку, чотирнадцятиметровий сегмент стіни був побудований спеціально для того, щоб розташувати на ньому фігуру – тетрактис.
Коли спорудження фортеці було завершено, над однією з веж було закріплено таблицю з написом, з якої випливало, що «майстер Федорко закінчив її спорудження у 1440 році». Тільки провівши паралель між Акерманом і масонством, дослідникам стало зрозуміло, що в термінології того часу слово «майстер» мало зовсім інше значення, ніж сьогодні. Майстром називали керівника масонської ложі. Таким чином, було отримано ще одне підтвердження теорії про будівництво фортеці.
Варто відзначити, що в середині XV століття масонство не мало нічого спільного із сучасними уявленнями. У прямому перекладі із французької мови слово «франкмасон» означає вільний муляр. Відповідно, ложі являли собою щось подібне до гільдій або цехів майстрів, мулярів і архітекторів. Історія складалася так, що до XVII століття вся практична функція масонства зникає, і члени ложі того часу вже не мають жодного стосунку до будівництва або проектування. Саме це й стало причиною нерозпізнання масонського тетрактиса протягом століть. З другого боку, все це говорить про те, що присутність таємничого трикутника на стіні фортеці мала не символічний характер, якого набули символи в пізнішій період, а цілком практичний, котрим відрізнялися дії масонів, як будівельників.
Історик Красножон почав підготовку наукової статті для публікації. Однак для ілюстрування свого відкриття йому знадобилося складання точного креслення фортеці з тим самим сегментом, на якому був розташований тетрактис. Ось тут-то й було зроблено третє, найунікальніше, відкриття, яке пояснює і підтверджує два попередні.
Докладний план фортеці звернув увагу на те, що фронтальна стіна сегмента розташована на лінії сходу сонця в перший день весни 1 березня. Це означає, що в цей день сонце, освітлюючи фігуру з десяти опуклостей строго зі сходу, дає зовсім унікальне розташування тіней, яке може бути лише один раз на сезон. Таким чином, було зроблено висновок про те, що тетрактис є ні що інше, як хронометр для визначення зміни пір року.
– У XV столітті місто Білгород-Дністровський було свого роду мегаполісом за європейськими масштабами того часу, – говорить Андрій Красножон. – На порівняно невеликій території мешкало близько 20 тисяч чоловік. Тут були представлені генуезці, євреї, греки, вірмени, золотоординці і молдавани. Крім того, Акерман вважався морськими «воротами» Молдови до Європи. При існуючій тоді плутанині з календарями і літочисленнями, необхідно було мати надійний вимірювач часу, яким і став тетрактис. Григоріанський же календар, який впорядкував літочислення у світі, був впроваджений лише через сторіччя після описуваних подій.
Однак на цьому етапі історії мислителі розуміли, що найнадійнішим способом виміру часу за всіх часів була сонячна тінь. Ще давні єгиптяни знали, що сонце, рухаючись по екліптиці, щодня сходить в іншій точці обрію. Вони ж і вигадали трикутний тетрактис, який дозволяє стежити за часом.
Чому це було важливо на той час? Справа в тому, що і сьогодні будь-який селянин точно знає, як може не бути врожаю, якщо помилитися з термінами посівів. Якщо ж орієнтуватися на погоду, то тут правильно вгадати час вкрай складно. Враховуючи те, що в Середні віки не було календаря, то проблема із врожаєм була досить актуальною.
– Наше відкриття не гіпотетичне, а таке, яке цілком перевірено, – підкреслює дослідник. – Тетрактис залишається на тому ж місці, що і п’ятсот років тому. Рух сонця по екліптиці теж поки що ніхто не скасовував, тому перевірити його роботу можна в певні весняні дні, що ми й зробили. При цьому, було не тільки отримано підтвердження гіпотези, але й ще одне відкриття. Так, при тому, що сонце з певної точки освітлюючи фігуру, дає унікальне розташування тіней, тільки в цьому випадку з’являється можливість побачити ретельно схований у конструкції стіни барельєф. Розділене на чотири сегменти зображення символізує зміну пір року і є аграрним символом того часу.
Унікальність відкриття Андрія Красножона полягає не тільки в тому, що ним було обґрунтовано походження будівлі п’ятсотрічної давнини, а також в тому, що відкриття це є перевіреним експериментально, що в історичній науці вкрай рідко трапляється.
Однак варто трохи повернутися до масонства. Який зв’язок між використанням тетрактиса і, власне, масонськими ложами? За словами вченого, у свідомості древніх людей контроль над часом був найвищою функцією, яка підвладна тільки Богові. Тому пристосування для виміру часу завжди були оповиті благоговінням простих людей. Саме тому масони, які володіють таємними практичними знаннями, і використали подібні символи у своїй діяльності.
