23 травня минуло два роки від початку роботи Одеської обласної ради V скликання. Саме цій даті було присвячено одну із нещодавніх програм Одеського обласного державного телебачення «Рада вирішила». Закономірно і логічно, що у прямому ефірі на запитання ведучого Сергія Осадчука і телеглядачів відповідав особисто голова обласної ради Микола Скорик. Пропонуємо читачам короткий виклад найбільш важливих і цікавих тем програми.
Ведучий: Миколо Леонідовичу, Одеська обласна рада розпочала свою роботу пізніше від відповідних органів інших регіонів. Чи позначилось це якось на її діяльності?
Микола Скорик: Суттєво на роботі обласної ради це не позначилося. Ми намагалися динамічно і ефективно працювати для того, щоб наздогнати втрачений час. Тому одним із перших наших рішень було внесення змін до обласного бюджету 2006 року.
Ведучий: Ви стали наймолодшим головою обласної ради за всі роки її існування. Чи намагалися старші, маститі колеги якось координувати Вашу роботу, можливо, повчати?
Микола Скорик: Як кажуть, молодий вік – це недолік, який, на жаль, досить швидко минає. У мене є багато друзів серед дійсно маститих голів обласних рад інших областей. Як Ви пам’ятаєте, наприкінці травня в Одесі пройшов саміт голів обласних рад при Голові Верховної Ради, під час якого у нас з колегами було достатньо моментів для спілкування і обміну досвідом.
Ведучий: Взагалі, чи легко Вас в чомусь переконати?
Микола Скорик: В мене є свої переконання, яких, зазвичай, я дотримуюсь. Але вважаю, що схильність до компромісів повинна бути у будь-якого керівника. Є випадки, в яких можна і потрібно знаходити компроміс. Але є й моменти, в яких кожна особистість повинна дотримуватися своєї точки зору, інакше вона втрачає ознаки особистості.
Ведучий: Чи були якісь несподіванки у перші роки Вашої роботи?
Микола Скорик: Перехід від керівництва великим банком до роботи в обласній раді був для мене досить стрімкою зміною в житті. Специфіка роботи в банківській сфері та органах місцевого самоврядування досить різна. Але є один спільний принцип, якого потрібно завжди дотримуватись – максимальна ефективність роботи. Як свого часу ми працювали для клієнтів банку (і вони, сподіваюсь, це відчували), так само ефективно намагаємось працювати для мешканців нашого регіону в обласній раді, в інших органах місцевого самоврядування області. Думаю, жителі області судитимуть про роботу влади, як кажуть, по наших справах, відчуваючи при цьому зміни у своєму житті.
Ведучий: Після обрання на посаду Ви говорили про те, що маєте намір стати головою всієї обласної ради, лідером всіх фракцій. При цьому Ви підкреслювали, що являєтеся дисциплінованим членом Партії регіонів. Чи не було конфліктів при досягненні цих намірів?
Микола Скорик: Я не говорив, що намагаюся стати лідером всіх фракцій. Це дещо інше поняття. Справді, рекомендуючи мене на цю посаду, лідер Партії регіонів Віктор Федорович Янукович разом з лідером нашої обласної партійної організації Леонідом Михайловичем Клімовим говорили про те, що основне завдання голови ради – зробити так, щоб працювали разом всі 120 депутатів, незалежно від того, хто до яких фракцій належить. Щоб для всіх головною метою були зміни на краще в Одеській області. Є різні фракції, у кожної фракції свій лідер – досить шанована людина. Але незважаючи на те, що свого часу сесію, на якій обирали голову облради, називали скандальною, а деякі ЗМІ навіть говорили, що ця рада не зможе працювати, на сьогоднішній день Одеська обласна рада разом із Одеською обласною державною адміністрацією демонструють згуртованість і роботу на конкретний результат незалежно від того, хто до якої партії належить. В цьому Одеська область може бути прикладом для інших регіонів, і для всіх органів влади України в цілому, де представники різних політичних партій більше часу витрачають на з’ясування, хто кращий, а хто гірший, і не можуть порозумітися.
Ведучий: Якщо все ж таки постає вибір, чим Ви частіше поступаєтесь – інтересами партії чи інтересами ради?
Микола Скорик: Я намагаюсь не поступатись ні інтересами партії, ні інтересами ради, і, в першу чергу, не поступатись інтересами наших виборців. Компроміс полягає не в тому, щоб поступитися чимось, а в тому, щоб знайти ту точку зору, те вирішення питання, котре задовольнить усіх. Це важко, але можна робити.
Під час програми до студії зателефонувало чимало слухачів, які ставили запитання або висловлювали свої поради і побажання голові обласної ради. Зокрема директор Ізмаїльського історичного музею Олександра Суворова Лариса Гончаренко подякувала депутатам облради і особисто Миколі Скорику за виділення коштів на капітальний ремонт будівлі музею. Коментуючи цей дзвінок, Микола Леонідович зазначив:
– Ізмаїл – дуже мальовниче місто з дуже багатою історією, місто військової слави (не тільки нашої, а й російської). У минулому обласний центр, він вирізняється з-поміж інших районних центрів. Ми намагаємося врегулювати багато питань життєдіяльності м. Ізмаїла та Ізмаїльського району. В тому числі в обласному бюджеті були закладені видатки на капітальний ремонт музею.
Також до студії зателефонувала мешканка с. Зоря Саратського району Елеонора Вікторівна Влаєва:
– Трирічним мій син захворів на хронічний гематогенний остеомієліт. Зараз йому 20 років, весь цей час ми його лікували, намагалися зростити кістки, укріпити їх. Лише с 2004 року по теперішній час ми перенесли вісім операційних втручань. Медикаменти купуємо за свій рахунок, а вони коштують чимало,– хвилюючись, розповідала жінка. – Останній раз лікарі нам порадили поставити швейцарську пластинку, яка коштує понад сім тисяч гривень. Таких коштів нам не було в кого позичати, боргів і так забагато. Я звернулась до районної ради, там обіцяли підтримку і порадили звернутися до голови обласної ради. У своєму звертанні до Миколи Скорика я розповіла про свою ситуацію, однак, чесно кажучи, навіть не сподівалась на позитивну відповідь. Коли нам зателефонували з обласної ради і повідомили, що кошти будуть перераховані, моєму щастю не було меж. Сина вдало прооперували, зараз він почувається набагато краще, ходить на милицях, відвідує інститут. Спасибі Вам, Миколо Леонідовичу, за милосердя та допомогу. Щастя і добра Вам та Вашим дітям.
Микола Скорик: – Дякую Вам. Такі слова дуже приємно почути кожній людині.
Ведучий: Наступний наш глядач запитує: «На території Одеської області існувала кредитна компанія «Афіна», яка укладала договори з клієнтами під 30% річних. Люди внесли великі гроші. На даний момент ця компанія припинила своє існування, а вкладники змушені звертатися до прокуратури Одеської області та органів місцевого самоврядування. Що Ви можете сказати з цього приводу?»
Микола Скорик: Ще працюючи в банку, я досить відкрито говорив, що потрібно бути дуже обережними у відношеннях з будь-якими кредитними товариствами. Як фахівець, котрий працював в кредитно-фінансовій сфері, я знаю, що форма нагляду над кредитними спілками досить слабка. Якщо банки жорстко контролюються Національним банком України, фінансовими нормативами, там існує фонд гарантування внеску фізичних осіб, то процедура контролю за ринком інших фінансових установ (він ще достатньо невеликий) майже не врегульована. У комісії з регулювання фінансових послуг немає можливості контролювати кредитні спілки і відсотки, які вони пропонують. З моєї точки зору, як людини, котра досить багато займається економікою, давати 30% на грошовий внесок було неможливо ні тоді, коли це пропонувалось, ні зараз. Адже потрібно розуміти, на чому ці гроші можна заробити. Тобто кредитна спілка повинна заробити 30%, щоб віддати вкладнику, покрити витрати на утримання свого апарату і ще отримати якийсь прибуток. Можливо, я помиляюсь, і якісь кредитні спілки знають особливі форми заробітку. Але, як свідчить офіційна статистика, жодна сфера нашої економіки на сьогоднішній день не демонструє таких показників рентабельності, прибутковості і т.п. Тому навіть теоретично такий відсоток нереальний.
Нині на території області та України офіційно діють фактично фінансові піраміди, з якими нашим громадянам, я вважаю, потрібно бути дуже обережними. Я не хочу зараз займатися ні антирекламою, ні рекламою, тому не буду вказувати ніяких назв. І не говорю, що всі кредитні спілки є такими. Напевно, є й достойні фінансові установи такого плану. Але нашим співгромадянам я б радив при внесенні своїх заощаджень більше звертати увагу все-таки на банківську сферу.
Ведучий: Ви дуже багато їздите районами області, де існує чимало проблем. На мій погляд, дуже важко визначити, яка сфера є пріоритетнішою для виділення бюджетних коштів, а яка ще може почекати. Яким чином облрада вирішує ці питання?
Микола Скорик: Наша область – найбільша в Україні за своєю територією. На півночі існують одні проблеми, на півдні – дещо інші. Але можна виділити кілька загальних проблем, які є, на жаль, спільними для всього регіону. По-перше, це питання нормального водопостачання, які гостріші для півдня області, хоча на півночі також досить багато проблем в цьому плані. По-друге, питання газифікації, для вирішення якого багато було зроблено і в попередні роки, і вже радою поточного скликання разом із облдержадміністрацією. Однак і тут поки що залишається багато проблем. По-третє, це також питання будівництва і ремонту шляхів, які роками не вирішуються, як у таких депресивних районах, як Фрунзівський, Красноокнянський і под., так і в більш благополучних районах на півдні області. На жаль, політика держави в цьому плані більше стосується великих доріг, що сполучають міста. А на дороги загального користування в районних центрах сьогодні, на жаль, виділяється недостатньо коштів. У цьому плані система бюджетоутворення не сприяє тому, щоб обласна влада могла самостійно вирішувати всі ці питання, оскільки більшість коштів сконцентровано в руках обласного управління автодоріг. Ми намагаємося вести діалог з Облавтодором, але проблем ще досить багато.
Є багато питань соціального плану, зокрема, в медицині, освіті, на транспорті і т.д. Намагаємося по можливості їх вирішувати. Звичайно, для того, щоб можна було це робити швидше, ми повинні підіймати економіку, збільшувати бюджетні надходження. Думаю, що діючому складу ради і адміністрації є чим пишатися, бо, незважаючи на негативні процеси в державних масштабах, економіка області розвивається досить динамічно. І наше головне завдання – максимально сприяти цьому.
Ведучий: На продовження теми надійшла репліка від наступного глядача – Василя Івановича: «Дивився репортаж про те, що Ви відвідували Кодимський район. Я родом звідти, хоча вже 20 років живу в Одесі. То край справжніх трударів. Таким районам потрібно допомагати. Якщо Ви його газифікуєте, допоможете лікарні, люди будуть Вам надзвичайно вдячні». Чи дослухаєтесь Ви до таких порад?
Микола Скорик: З Кодимським районом я знайомий вже понад 10 років. Досить часто там буваю, можливо, частіше, ніж в інших районах. Згідно з існуючим планом-графіком до с. Слободка Кодимського району наступного року повинен прийти газ, на що в обласному бюджеті нинішнього року закладено 3 мільйони грн державної субвенції. Ще приблизно 4 млн грн буде заплановано на наступний рік. Думаю, це цілком реальні цифри, які дають можливість якщо не повністю газифікувати Кодимський район, то принаймні провести туди газ і розпочати процес. Що ж стосується лікарні, то там дуже багато проблем. Цього року ми здаємо пологове відділення, але на цьому не зупинимось, оскільки умови в лікарні, на жаль, дуже погані.
Ведучий: Миколо Леонідовичу, в період перебування на посаді, у Вашому сімейному житті сталася, мабуть, найголовніша подія. У Вас народилася донька Маргарита. Вона якось відчуває, що її батько великий начальник?
Микола Скорик: Думаю, що, на щастя, не відчуває. Але, на жаль, вона не так часто бачить батька. Я намагаюся якомога більше спілкуватися з донькою, наскільки це дозволяє час. У червні їй минає перший рік життя. Для мене і всієї моєї сім’ї це досить серйозна і велика подія. Це був досить цікавий рік, коли кожен день відбувалося щось нове. Я хотів би, щоб вона була щасливою, так само, як бажав би щастя всім дітям нашої області. Так, я можу забезпечити своїй доньці нормальне життя. Проте, щоб моя дитина справді була щасливою, вона повинна жити у щасливому суспільстві, між щасливими дітьми. І я, відповідно до своєї посади і довіри, яку мені надали мешканці області, повинен активно працювати задля цього. Нещодавно ми з губернатором проводили акцію «Зігрій дитину любов’ю». Діти, позбавлені батьківського піклування, теж потребують нашої уваги. І коли ми робимо добро для своїх дітей (у губернатора теж є маленький син), то повинні пам’ятати про тих дітей, за яких ми відповідаємо перед нашими виборцями і мабуть, якщо кажуть, що влада від Бога, то і перед Господом Богом.
Ведучий: У Вас досить інтенсивний графік роботи. Чи часто вдається викроїти хвилину, щоб все ж таки побути з родиною?
Микола Скорик: Звичайно, як всі нормальні люди я намагаюся проводити вихідні (коли вони є) в сімейному колі. І це мабуть найкращі години мого життя. Громадська діяльність, спорт – все це також важливі для мене речі. Але, звичайно, робота і сім’я стоять на першому місці.
Ведучий: Крім футболу, є ще види спорту, якими Ви любите займатись?
Микола Скорик: Мені подобаються велосипедні прогулянки. Граю в більярд та теніс на досить любительському рівні. Я вважаю, що спорт – це величне явище в нашому житті, яке дає людині можливість вдосконалюватися, нормально і активно працювати в своїй основній сфері діяльності. Тому стараюсь ці види занять поєднувати, але, знову ж таки, часу, на жаль, на все не вистачає.
