ЗУСТРІЧІ НА ІЗМАЇЛЬСЬКІЙ ЗЕМЛІ
РОБОЧА ПОЇЗДКА ДО ІЗМАЇЛА ТА ІЗМАЇЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ГОЛІВ ОБЛРАДИ ТА ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
Робочі поїздки перших осіб області у глибинку – події завжди неординарні і вони, безперечно, приносять чималу користь. Це підтвердив і приїзд минулої п'ятниці до Ізмаїла та Ізмаїльського району голови облради Миколи Скорика та губернатора Миколи Сердюка.
Їх з особливим нетерпінням чекали у Дунайській басейновій лікарні на відкриття центру екстракорпоральної детоксикації та гемодіалізу.
– Це важливий етап з найповнішого охоплення хворих, які потребують гемодіалізу, – сказав головний спеціаліст Одеської області з діалізу Віктор Сагатович під час урочистої процедури відкриття. – До останнього часу таке відділення діяло лише в Одесі, а цього явно недостатньо. Відділення гемодіалізу в ДБЛ розраховано на обслуговування жителів районних центрів, Ізмаїла, Кілії, Болграда, Рені. Воно було створено не на порожньому місці. ДБЛ має весь необхідний комплекс сучасного обладнання, придбаного за сприяння обласної ради. Тут трудиться найбільш професійний для лікувальних закладів регіону колектив.
Поки що в центрі три апарати гемодіалізу, до кінця року буде встановлено ще два. А проект розрахований на 10. На сьогоднішній день з держбюджету з цією метою для ДБЛ виділено і освоєно близько 2 мільйонів гривень. Всього ж за останні три роки сюди надійшло медичного обладнання на суму понад 6 мільйонів гривень.
Як поінформували голова облдержадміністрації Микола Сердюк і голова облради Микола Скорик, зараз готується до введення в дію третій в області комплекс штучної нирки у місті Котовську. Його відкриття дасть можливість забезпечити оперативною медичною допомогою всіх пацієнтів Одеської області, яким потрібен гемодіаліз.
Під час церемонії відкриття центру Микола Сердюк вручив як подарунок від облдержадміністрації два кондиціонери спліт-системи для новостворюваного у ДБЛ реанімаційного відділення вартістю у межах 300 тисяч гривень. А Микола Скорик – від облради подарував комп'ютерний комплекс для телемедицини.
– Сьогодні ми маємо право говорити про те, що Дунайська басейнова лікарня, яка має статус обласної, перетворюється у спеціалізований медичний центр на південному заході області, – сказав головлікар ДБЛ, кандидат медичних наук Олександр Верба. – За рахунок коштів обласного бюджету придбано і вже отримано найсучасніше медичне обладнання для новостворюваного реанімаційного відділення.
За словами академіка, ректора Одеського державного медуніверситету Валерія Запорожана, Дунайська басейнова лікарня сьогодні – форпост сучасної медицини у Придунав’ї.
...На межі старонекрасівських земель високих гостей чекав директор агрокомпанії "Свобода", Герой України Володимир Видобора. Напередодні пройшов невеликий дощ, і задіяні на жнивах, комбайни вишикувалися в ряд. Директор "Свободи" розповів про організацію збирання врожаю і про нові підходи до рослинництва.
Під час зустрічей з трудівниками полів губернатор області Микола Сердюк сказав, що на Одещині здійснюється програма допомоги аграріям у придбанні нової техніки. У нинішньому році в області закуплено 70 комбайнів. Вони створені Україною разом з Білоруссю. Облбюджет виділив кошти для компенсації 20 відсотків вартості кожного комбайна. Ставиться завдання і надалі провадити таку політику, при якій аграрій зможе закупити новітню техніку і працювати продуктивніше, з меншими втратами.
На одному з останніх засідань Кабміну була встановлена орієнтовна планка ціни на зерно – 1250 гривень за тонну. Це вже непогано, хоча, у порівнянні зі світовими цінами, явно недостатньо. Керівники області вважають необхідним створення у регіоні Аграрної біржі, яка зайнялася б закупівлею та реалізацією зерна. Досвід багатьох країн показує, що цим процесом і за ринкових умов можна управляти.
– Зернотрейдерів у нас – більше, ніж потрібно, – відзначив губернатор. – Агробіржа дозволить створити таку зернову політику, за якої сам аграрій не буде скривджений. Це перше. Друге – ми ставимо завдання через рік-два виходити на світові ціни реалізації зерна.
Але ми ставимо сьогодні питання і так – необхідно активніше розвивати тваринництво, і "пропускати" зерно через тваринницьку галузь, що може дозволити селянинові заробити додатковий прибуток. Доводжу до вашого відома, що Президент ставить завдання через два-три роки зробити Україну країною-експортером продуктів тваринництва.
Підбиваючи підсумки робочої поїздки на південь Бессарабії, керівники області відзначили, що вона багато в чому була обумовлена тим, що саме тут традиційно першими розпочали збирання врожаю. Візит дозволить чіткіше визначити особливості нинішніх жнив на півдні області, зробити висновки і обнародувати їх для передачі досвіду північним районам, які вступають у жнива значно пізніше. На сьогоднішній день по Одещині середня врожайність 32 – 35 центнерів з гектара. В Ізмаїльському районі вона – понад сорок центнерів. А у провідному господарстві півдня області – агрокомпанії "Свобода" – доходить до 70 центнерів. Досвід господарства, очолюваного директором Володимиром Видоборою, заснований на щадних принципах обробітку землі, доводить необхідність його широкого застосування, про що обов'язково відбудеться предметна розмова з керівниками районів, агроформувань.
Цього ж дня у приміщенні Ізмаїльської райдержадміністрації Микола Скорик та Микола Сердюк провели особистий прийом громадян.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
СВЯТО ЗІ СЛЬОЗАМИ НА ОЧАХ?
У минулі роки День Конституції завжди супроводжувався святковими заходами, що свідчать про особливу важливість цього свята. Здається, що нинішнє свято відбудеться без таких гучних реляцій, оскільки фактично святкувати нема чого. Адже Конституція України 1996 року цілком дискредитувала себе, як правовий документ, завдяки якому в державі порушився баланс влади, перестала діяти система «стримування і противаг», кинувши в безодню правового нігілізму і сваволі всі інституції і весь народ України.
Звичайно ж, у цих процесах не винен сам Основний Закон держави, тут має місце досить істотне домінування «суб'єктивного чинника», коли політичні еліти, їх представники, на догоду тимчасовим інтересам у 2004 році «обрушили» тендітний дім українського конституціоналізму, який народжувався, необачно вносячи зміни у «тканину» чинної Конституції, без урахування і попереднього прорахунку всіх аспектів функціонування конституційних інституцій. Таким чином, споруджуваний в умовах суверенної державності, «конституційний дім» апріорі було приречено на руйнування, адже підкладена під нього «міна уповільненої дії» у вигляді нерозв'язних розбіжностей між інституціями Глави держави і виконавчою гілкою державної влади, не забарилася вибухнути».
Розуміння цього прийшло досить швидко, але відсутність доброї волі з боку учасників конфлікту, пасивна і навіть зневажлива поведінка електорату, призвели до глибокої конституційної кризи, з якої держава і суспільство не можуть вийти дотепер. На догоду політичним уподобанням та інтригам було кинуто все – авторитет парламенту і народних представників, велич і неупередженість Конституційного Суду, поставлено під сумнів право виконавчої влади здійснювати свої повноваження і т.д.
Завдані «рани» українській державності не заживають так швидко і надовго залишаються в пам'яті народній. Тому цілком законні вимоги про суворе дотримання Конституції і законів України з боку можновладців зустрічають досить прохолодне ставлення з боку народу.
У цих умовах пропозиції про проведення ревізії Конституції України, що звучать від різних інституцій держави і провідних політичних партій, спочатку нібито шляхом внесення до неї змін, а потім вже за допомогою фактично прийняття нового тексту, не додають оптимізму народу, не вселяють йому впевненості у стабільності вже нового Основного Закону.
Разом з тим, на нашу думку, існує реальний спосіб виходу з конституційної кризи, що при наявності доброї волі учасників конфлікту і політичних еліт, дасть можливість повернути довіру народу до Конституції України і до державних інституцій влади, стабілізувати політичні обставини в країні. Такий спосіб у цивільному праві йменується реституцією і означає відновлення початкового положення, що мало місце до початку порушень. У нашому випадку це можна здійснити за допомогою винесення на всеукраїнський референдум питання про легітимність (законність) змін, внесених до Конституції України у 2004 році. При позитивному результаті референдуму зазначені зміни втратять свою юридичну чинність, і всі положення Конституції України 1996 року набудуть законної сили.
Більшість вчених-конституціоналістів вважають, що потенціал Конституції України 1996 року ще не вичерпано. Більше того, за висновком Венеціанської комісії, вона визнана однією з найкращих у Європі. Тому відновлення колишнього конституційного порядку дасть можливість «охолонути» учасникам конфлікту, повернутися їм у конституційне русло, діяти в конституційному полі. Тільки тоді ми зможемо вшановувати День Конституції, як свято без сліз на очах.
Михайло БАЙМУРАТОВ, депутат Одеської обласної ради, доктор юридичних наук, професор
Думка читача А ВЛАДА МОВЧИТЬ…
Я пам’ятаю, як у післявоєнні роки до нас приїхало багато людей з Росії. Наші українські школи перетворили на російські. Я вже з п’ятого класу навчалась російською мовою, і якось одна однокласниця-переселенка сказала: «Вот все здесь хорошо – и продуктов хватает и люди гостеприимные, только язык украинский противный».
Тоді мене, маленьку дівчинку, вразили її слова. Як можна так зневажати мову людей, які тебе гостинно прийняли? Інша переселенка просто відмовилася від вивчення української мови. Вона вразила мене тим, що зверталась до своєї матері на «ти» коли ми всі звертались до своїх батьків на «ви».
А зараз, на жаль, зникають українські традиції, багато етнічних українців розмовляють російською, бо в школі та в інституті навчались російською. Та й керівники на підприємствах перейшли на цю мову. Продовжується обрусіння українців, яке започаткувала комуністична влада. А невже було б несправедливим підтримувати мову всіх націй, що населяють регіони України, в тому числі сходу та півдня? Але живеш в Україні – повинен знати її мову.
Ще необхідно, щоб всі кандидати в депутати всіх рівнів складали екзамен з державної української мови. Просто абсурд: люди, які приїздять до України, щоб отримати громадянство, повинні скласти екзамен з української мови, а в нас деякі депутати та керівники не тільки не знають державної мови, а ще й виступають проти неї.
Треба негайно організувати курси української мови для всіх депутатів та керівників, які не вивчали українську мову в школі. А то деякі не хочуть знати українську мову, а тільки домагаються другої державної мови – російської. Марно вони покладають надію на те, що Україна обрусіє і приєднається до Росії.
Зараз ніхто не буде проти, щоб етнічних росіян забезпечили російськомовними школами в такій кількості, скільки потрібно для їхніх дітей в даному місті, а решта шкіл повинна бути українськими та мовами інших націй, щоб діти не забували рідної мови.
Здається, в моїх словах нема нічого несправедливого. Але газети чомусь не друкують мої листи з такими думками. Або ж друкують так, що вихолощують головну ідею про рівноправність всіх націй України. Може, тому, що знають, що етнічних росіян не так багато, як російськомовних громадян?..
У наших багатіїв достатньо грошей, щоб вкласти в розробку нових копалин та видобутку нафти і газу на Чорному та Азовському морях, що посилить незалежність України. А продавати стратегічно важливі підприємства, а також ті, що дають великі доходи – це велика зрада свого народу, і він цього не забуде.
На завершення хочу сказати, що влада повинна вести велику роз’яснювальну роботу і мирно вирішувати всі проблеми між націями України. Не треба допускати в Україну екстремістів, які провокують міжнаціональні конфлікти. Ми бачимо це на прикладі виступів Жириновського, Лужкова та Затуліна, які тільки загострюють відносини між Росією та Україною, між українцями та росіянами в нашій країні. А влада наша мовчить. Народу вже набридло спостерігати як депутати та різні гілки влади устромляють палиці в колеса один одному. За півроку навіть не обрали заступників Голови парламенту!
Людмила НАДІЄВА, м. Одеса
