Наша країна відзначала 23 червня День державної служби. Напередодні свята ми зустрілися з начальником Головного управління праці і соціальної політики облдержадміністрації О.П. Китайською, яка не лише сама перебуває на держслужбі, але добре знайома з особливостями цієї роботи, її позитивними і негативними сторонами, з долями багатьох людей, які пропрацювали багато років на «чиновницьких посадах».
– Олено Петрівно, хотілося б, насамперед, почути Вашу думку про державну службу, її особливості.
– Насамперед, хочу сказати про двоїстий характер цих особливостей. З одного боку, добре знаю про ті постійні дорікання на адресу людей, які працюють у системі державної служби, про те, що слово «чиновник» дуже часто вживають лише в негативному значенні.
А з другого боку – серед держслужбовців чимало тих, хто має великий авторитет у населення. Їхні прізвища усі знають, і жителі області вважають за краще звертатися саме до них зі своїми наболілими питаннями, життєвими проблемами.
Причина, гадаю, криється, насамперед, у професійній підготовці людей. А вона у нас, на жаль, перебуває ще на низькому рівні. Суджу по людях у нашому управлінні. Їх готують багато вузів – від національної юридичної академії до політехнічного університету. Та й то в обмеженій кількості. На службі багато хто з них перебуває зовсім недовго.
Наша робота не дозволяє допускати навіть найменших помилок, ухвалювати поспішні, не до кінця обґрунтовані рішення. Адже за кожним звертанням стоїть жива людина зі своєю нелегкою долею і бачить у працівниках соціального захисту останню інстанцію в довгих поневіряннях по службових кабінетах.
Але головне – в іншому. Держслужбовець повинен бути комунікабельною людиною, яка вміє працювати з людьми, володіти непідробно високими душевними якостями. Якщо це є, то досвід згодом нагромадиться, і в набутті професійних знань йому допоможуть.
– Побутує думка, що на держслужбу багато хто прагне потрапити хоча б з бажання одержати добру пенсію...
– Справді, охочих нібито знаходиться чимало, але невдовзі багато новачків розчаровуються, оскільки роботи багато, а заробітна плата у початківця дуже низька. Звідси й ті постійні оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад, які публікуються і в «Одеських вістях».
З одного боку, постійно йдеться про підвищення заробітної плати, а з другого боку – потім надходять роз'яснення: у межах передбаченого ліміту. Ось і виходить на практиці так, що ставка постійно зростає, але людину позбавляють премії за успішну роботу, надбавки за працю в неурочний час, інших передбачених надбавок. І в підсумку іноді все може залишитися на попередньому рівні.
До речі, так часто виходить і з пенсією колишніх держслужбовців. Після чергового оголошення про підвищення зарплати вони йдуть на стару службу для одержання чергової довідки. Але нерідко їм доводиться розчаровуватися: у підсумку сума виявляється меншою за ту, яку пенсіонер уже одержує.
А взагалі, хочу зауважити, сам процес перерахунку пенсій повинен бути досить простий. Скажімо, оголосивши про підвищення зарплати на певний відсоток, і пенсію слід збільшити на цей же коефіцієнт. І не треба бігати по інстанціях за черговими довідками, створювати чергові конфлікти між організацією, яка дасть відомості про зарплату без урахування багатьох добавок, і пенсіонером, який справедливо вважає, що всілякі там ліміти й чергові обмеження його не цікавлять і не стосуються.
Це ще один момент, який відлякує людей від роботи в системі державної служби.
– А Вас не відвідувало бажання залишити державну службу, адже Ви людина дуже затребувана у системі бізнесу?
– Я працюю в системі соціального захисту двадцять п'ятий рік. Зізнаюся, були такі миті, коли хотілося все залишити і піти на іншу роботу. Тим більше, що й пропозиції були досить привабливі. Але, мабуть, це мій хрест, і мені його нести завжди. Не можу я розстатися з людьми, з якими пропрацювала багато років, які мене добре знають і з якими я добре і давно знайома.
При великій плинності наших кадрів, про яку я говорила, все-таки вдалося зберегти те професійне ядро, що дозволяє вести нам роботу на високому професійному рівні. Відверто скажу, що в нас є такі фахівці, як, наприклад, начальник управління соціального захисту Ірина Дмитрівна Маркевич, з якою постійно радяться не лише наші працівники, але часто телефонують за довідками навіть із рідного Міністерства.
Є такі люди і у районах – Болградському, Арцизькому, Балтському. З'явилися вони нещодавно і у Савранському районі. А коли таких фахівців багато, то й працюється легше, і результати успішніші.
– Це, звичайно ж, позначається на роботі всього управління?
– Ця робота в нас досить і досить велика. Після об'єднання з управлінням з питань праці, іншими підрозділами в поле нашої діяльності практично увійшли майже всі соціальні проблеми. Ось чому і чисельність наших працівників найбільша в містах і районах області. Судіть самі: 40 – 50 чоловік у районі – звичайно ж, чимало, але це не «конторські працівники», які перебирають папірці. Основна їх частина – люди, які здійснюють шляхетну місію щодо догляду за інвалідами, їхнього забезпечення, за безпомічними старими, іншими нужденними. Вони й хліб принесуть, і грубку розтоплять, і з прибиранням житла допоможуть, і за ліками збігають...
Повинна зауважити, що і губернатор Микола Дмитрович Сердюк, душею уболіваючи за розв’язання соціальних проблем, у всьому нас підтримує. І облрада затвердила чотири довгострокові програми щодо підтримки ветеранів, інвалідів, інших соціально обмежених верств населення.
– Нещодавно до програми «Милосердя» депутати облради на сімнадцятій сесії вносили чергові зміни. Із чим це пов'язано?
– Насамперед, зі збільшенням суми, передбаченої для підтримки малозабезпечених родин і окремих громадян. А ще і з тим, що тепер розпорядником коштів буде не тільки облдержадміністрація в особі нашого управління, але й облрада, депутати якої теж зможуть за необхідності задовольняти обґрунтовані запити таких людей.
– Вас дуже часто можна бачити на засіданнях постійних комісій облради, на пленарних засіданнях. Чим це викликано?
– Зізнаюся, що за багато років роботи саме депутати цього п'ятого скликання так «щільно» працюють із нашим управлінням. Жодне питання, яке хоч якось стосується соціальних ситуацій, не вирішується без нашої участі.
Ось, наприклад, зовсім нещодавно виїжджала разом з постійною комісією облради з питань транспорту і доріг до Іванівського району. Там розглядали і вивчали можливості створення системи маршрутних перевезень пасажирів. Звичайно, не обійшлося тут і без проблеми гарантованого проїзду інвалідів та інших категорій населення, які користуються певними пільгами.
Хочу сказати, що така тісна «опіка» з боку депутатів допомагає успішніше розв’язувати спільні для нас проблеми.
– На завершення повернемося знову до репутації державного службовця...
– Звичайно, у силу названих причин сьогодні вона не на дуже високому рівні. Але я впевнена, що настане «завтра», коли про держслужбовців говоритимуть з особливою повагою, і той же чиновник стане бажаним співрозмовником і помічником для кожної людини, яка потребує допомоги.
