РЯТІВНІ БУТОНИ
«У нас на дачі росте магнолія. Ми її дуже любимо, а от чому саме так називають цю чудову квітку, не знаємо. Можливо, редакція знає? Напишіть. Заздалегідь вдячні.
Лілія МАТУЗЕНКО, м. Одеса»
Здавна існує легенда про те, що у квітки магнолії перетворилися чисті дівочі душі. І розпускаються вони саме навесні, щоб віддати їй своє життєдайне тепло. І, як показали дослідження, температура повітря у бутонах магнолії завжди на кілька градусів перевищує температуру зовнішнього середовища. Не випадково комахи, які запилюють її чарівні квітки, заповзають у бутони на ніч, рятуючись від пізніх заморозків.
А що стосується такої співучої, лагідної назви, то так назвав квітку всесвітньо відомий ботанік Карл Лінней на честь свого колеги – француза П. Магнола.
Показово, що до цього роду квіткових належить 80 видів, які зустрічаються в країнах Північної та Центральної Америки, Південно-Східної Азії.
КОРИСНИЙ НАСТІЙ
Бур’янисту траву з поля геть! Ніхто не має сумніву у правильності такого висновку. Але не усі знають, що бур’янисті трави можуть стати, поряд із мінеральними та органічними добривами, добрим стимулом для росту культурних рослин, поповненням їхнього раціону живлення, який включає близько 60 різних мікроелементів. Досвідчені садівники роблять із бур’янистих трав настій, яким підживлюють плодові дерева та ягідні кущі, овочі, квіти, виноград. Окрім того, садівники розбризкують настій, який, до того ж, згубно діє на збудників хвороб та шкідників.
Настій цей робиться таким способом: скошену або зірвану бур’янисту траву подрібнюють і наполовину заповнюють нею місткість. Наливають воду до краю. З розрахунку на 100 літрів додають 2-3 столові ложки нітрофоски.
Настоюють суміш 2-3 доби у жарку погоду та 5-7 у звичайну. Як тільки – но настій після цього позеленіє, його використовують для поливу. Зазвичай 10 літрів настою витрачають на 1,5 – 2 м2 площі.
Вижимки після проціджування не викидають, а закладають в компостну яму або в місткість.
ЯКЩО АТАКУЄ КОМАРИНА РАТЬ
Садівникам-городникам доводиться переборювати багато незручностей на шляху до врожаю. У літню пору не дають спокою комарі. Лише настане вечір – найсприятливіший час для поливу овочів – як у повітрі з’являється комарина рать зі своїм сверблячим гудінням, від якого мороз по шкірі. У саду та на городі порятунок від них (хоч якийсь) одяг із товстої тканини. А в приміщенні ці нахабні кровососи теж не дають жити. Звичайно, не в кожного є спеціальні хімічні та електричні засоби боротьби із комарами, тому можна використовувати давно придуманий рецепт. Нагрівають сковороду або лист заліза і насипають щіпку камфори. Для людини її запах, як відомо, нешкідливий, а комарі не терплять його.
Захистять якоюсь мірою вас від нальотів кровососів полин або ромашка польова, якщо ви розвісите їхні пучки біля вхідних дверей, на кватирках.
А працюючи в саду або на городі, змастіть руки, обличчя, шию анісовою олією. Допомагає.
СКІЛЬКИ ЗБЕРІГАТИ НАСІННЯ ОВОЧІВ?
Таке запитання завжди хвилює початківців, садівників-любителів. На підтвердження тому і кілька телефонних дзвінків до редакції. Люди вже сьогодні починають думати про майбутній урожай та намагаються запастися гарним насінням, щоб одержати дружні сходи навесні 2009 року.
Важливо дотримуватись умов зберігання насіння і не тримати їх у льосі, сараї, вологій коморі. У жодному разі не можна зберігати їх у поліетиленових пакетах. Надійна для них тара – пакети із щільної тканини, полотняні мішечки, сірникові коробки.
Практикою визначено досить точні терміни зберігання насіння різних культур, протягом яких вони не втрачають своїх якостей. У основних видів насіння овочевих культур терміни зберігання такі: огірків, гарбуза, динь, кабачків, кавунів – від 6 до 8 років; буряка: 6 – 10; баклажанів, капусти, перцю, шпинату – 4 – 5; томатів, редиски: 4 – 6; цибулі, моркви: 2 – 4. А, наприклад, у гороху, бобів і кукурудзи термін зберігання визначено у 5 – 6 років, у квасолі та салату: 3 – 4 роки. Від 2 до 3 років можуть зберігати здатність до схожості насіння пастернака, петрушки, кропу, ревеню, щавлю. Щоб не прострочити період зберігання насіння, треба вести хронологію часу його закладання.
ЯК ЗБЕРІГАТИ КАРТОПЛЮ
«Шановна редакціє! Ви дали гарні поради щодо того, як зберігати часник. Скористаємося. А що ви порекомендуєте для зберігання картоплі, яку ми незабаром будемо викопувати?
З повагою Євгенія ЛІЗАНЧУК.»
Наші поради стануть у пригоді не лише тим, хто сам виростив картоплю, а й тим, хто придбає її на зиму в магазині або на ринку. Насамперед, треба ретельно перебрати картоплю й зіпсовані (прорізані, підгнилі, поїдені дротяником) бульби викинути. Потім треба просушити її, але не тримати тривалий час на світлі, щоб вона не позеленіла. До закладання в льоху або в підвалі бажано, щоб картопля полежала після просушування у холодному місці. А вже після цього можна засипати добірну бульбу в тару.
Ящики, кошики, іншу тару потрібно обробити розчином кальцинованої солі, марганцівки. Можна за їхньої відсутності, обдати окропом. Після обробки тара добре просушується. І ще – дно та стінки ящиків, кошиків та іншої тари бажано покрити мішковиною. Турботи значні, зате є гарантія надійного зберігання одного із основних продуктів харчування, мабуть, кожної родини.
ПРИГОТУЙТЕ САДОВИЙ ВАР САМІ
В усі пори року виникає необхідність обрізування дерев. Наприклад, після сильного вітру гілки, що обламалися, не можна залишати, скажімо, на яблуні, груші, сливі, персику. Їх потрібно обрізати. А місця зрізу важливо захищати садовим варом для попередження захворювання дерева. Купують цей надійний засіб захисту в магазинах. Але чимало садівників-аматорів роблять його самі. Пропонуємо три рецепти виготовлення садового вару.
1. Береться 4 частини каніфолі та по 1 частині несолоного сала і бджолиного воску. Каніфоль подрібнюють, а сало топлять на рівномірному вогні. У сало, що розчинилося, висипають каніфоль і додають бджолиний віск. Коли суміш охолоне, її розминають гарненько руками. Зберігати садовий вар краще загорненим у промащений папір.
2. Готують по 4 рівні частини смоли, бджолиного воску, скипидару та 1 частину несолоного сала. До розтопленого воску кладуть сало, подрібнену смолу. Після охолодження до цієї суміші додають скипидар.
3.16 частин смоли розтоплюють на повільному вогні, охолоджують її, але не до затвердіння, і додають до неї 2 частини спирту та 1 частину соняшникової олії, попередньо змішавши їх.
Такий садовий вар надійно захистить зрізи на деревах від сонячних опіків, морозів та від проникнення шкідників.
ВАПНУВАННЯ ҐРУНТУ
«Ми здали ґрунт на аналіз. Виявилося, що у ньому підвищена кислотність. Як її знизити? Порадьте.»
Із таким запитанням звернувся до редакції городник, який відрекомендувався Арсенієм Остаповичем із Біляївського району. Він вчинив правильно, звернувшись до фахівців. Підвищена кислотність ґрунту негативно позначається на розвитку і городніх, і садових культур. Щоб знизити її, застосовують вапнування. Для цього гашене або негашене вапно вносять у ґрунт із розрахунку 2 – 6 кг на 10 кв. м площі. Таким же чином застосовують і деревну золу, рівномірно розкидаючи або розсіюючи її по ділянці через сито.
Деякі городники використовують із цією метою крейду, карбідне вапно і навіть подрібнену штукатурку, цементний відсів, товчений черепашник. Але, перш ніж вносити у ґрунт кожний із цих засобів, треба знати результати його аналізу у лабораторії і важливо порадитися із фахівцем.
