У порту Южному закінчилися кризові дні рейдерських замірів на підприємство. Як сказав міністр транспортного відомства України Йосип Вінський, питання про можливості рецидиву подібних авантюр закрито. Тепер у потоці мирних подій головний інтерес викликає щоденна праця людей, економічні перетворення в одному з найбільших українських портів.
Про продуктивність роботи порту Южного свідчать офіційні підсумки його виробничої діяльності за минулі півроку. За цей час тут перевиконано план з вантажообігу, що, зашкалюючи за 11 млн тонн, на 6,8% перевищує показники за аналогічний період минулого року. А також – з вантажопереробки, що склала 7,4 млн тонн, а це на 5,5% вище результатів 1-го півріччя 2007 року. Оброблено 639 суден і 78878 піввагонів. Прибуток обчислюється сумою близько 300 млн. гривень, що у декілька разів вище торішніх показників.
Ця тенденція зростання триває. Запорукою такого успіху є не лише завдання і зобов’язання, прийняті керівництвом підприємства для реалізації його нової політики, але і позитивне їх сприйняття усіма підрозділами трудового колективу.
У чому ж полягає ця політика? Насамперед, у необхідності оновлення складських потужностей і паралельно – засобів великої і малої механізації, говорить перший заступник начальника порту з експлуатації Ю. Фуртатов. Крім того, подальший розвиток порту впирається в необхідність оновлення парку піднімальних кранів, придбання нових буксирів для забезпечення швартування суден. Для їхнього приймання южненські портовики розробили програму спорудження додаткових причальних комплексів. Ці плани повинні бути здійснені до 2015 року. При цьому від Мінтрансзв’язку України йде сувора вимога, щоб всі причали, включаючи і ті, що будуть введені в експлуатацію в найближчі роки, залишалися в державній власності.
Однак здійснення того, що виглядає простим у схемі, завжди утруднено зовнішніми обставинами, що натискають із усіх сторін. Так, давньою перешкодою для розвитку порту Южного є нестача вільних територій для додаткового освоєння. Чимала частина прилеглих до порту земель викуплена приватними компаніями. В одних вже є чіткі інвестиційні проекти щодо спорудження на цих територіях вантажних причалів, інших об’єктів портівської інфраструктури, інші залишаються пасивними власниками десятків гектарів. Завдання керівництва порту – знайти взаємовигідні шляхи співпраці із власниками земель, щоб необхідні території порту почали «працювати».
Вже є перші позитивні результати переговорів. Наприклад, є пропозиція від компанії «Дельта Вільмар» на спорудження причалу з перевалювання рослинних олій, від ТОВ «Причали Комінтерну» – на спорудження вугільного комплексу і ще низка пропозицій.
У стадії завершення перебуває процедура підписання договору про передачу порту 24 га землі у верхній частині пагорба, на портовій території. Ця ділянка, розташована посеред порту, була як докір користолюбству чиновників, що передали її свого часу селищній раді Старих Біляр. Сьогодні встановлено також, що передача цієї землі відбувалася не без участі колишніх керівників порту, для яких вона не становила господарської цінності.
Тепер, як говорить Ю. Фуртатов, ці гектари будуть вимощені плитами, складський майданчик, що утворився, обладнаний технікою і об’єктами інфраструктури. На майбутньому верхньому складі можна буде приймати і переробляти до 500 тис. тонн імпорту і приблизно стільки ж експортного вантажу. Цей виробничий «доважок» дозволить інтенсивніше експлуатувати причал № 7.
На самій же береговій лінії триває спорудження причалу № 9. Його перша опорна паля була забита в дно лиману у квітні цього року. Виконаний обсяг робіт свідчить, що нова споруда стане до ладу, як і передбачалося, у 2009 році. Готується проект створення причалу № 10.
Порт – це морські ворота, які повністю відкриті лише тоді, коли з рухом вантажних суден синхронно працює і залізниця. У цьому сенсі й привертає до себе постійну увагу станція «Берегова» – єдиний залізничний вузол, за допомогою якого регулюється подача вагонів до порту, і відправлення їх від причалів у пункти призначення. Пропускна спроможність станції давно не відповідає реальному потенціалу Южного. Мають потребу в розширенні і пропускні можливості наступної станції «Чорноморська», від якої також залежить оборотність вантажів у порту.
Узгодження всіх нюансів взаємодії двох транспортних систем затягується на роки. Портовики знайшли вихід у тому, що за свої кошти проклали на станції «Берегова» понад половину додаткових залізничних колій. «Чорноморська» у цьому розуміння проблематичніше.
Наслідком цих «земельно-колійних» перипетій стає неможливість залучення нових компаній з перевалювання вантажів. Звісно, що цей чинник можна розглядати як обмежувач прибутковості порту, що потенційно може бути вищою. Навіть – значно вищою, за словами Ю. Фуртатова!
Так, «Берегова» сьогодні може приймати за добу не більше 700 вагонів. Майже стільки ж може вивантажувати вантажів порт. З врахуванням того, що потрібно вивозити за межі порту ці вагони і одночасно подавати наступні, а також переміщувати цистерни з паливом від компанії «Трансбункер» названої потужності даного залізничного вузла явно не вистачає.
Ситуацію ускладнює і те, що низка компаній, які займають на узбережжі Аджалика свої місця під сонцем, теж не стоять на місці – вони розширюються. Так, вже готова приступити до спорудження свого причалу, наприклад, «Дельта Вілмар». А силами «ТИСа» вже активно провадяться земельні роботи зі створення тилової зони майбутніх причалів, що потребує перегляду наявної схеми залізничного вузла.
Тут лихо ще і у тому, що за останні роки в порту, на жаль, не була розроблена єдина концепція розвитку підприємства. Своїм головним завданням на даному етапі ми бачимо розробку і затвердження Плану перспективного розвитку, який би регламентував розвиток всіх компаній, розташованих в акваторії Аджалицького лиману. При цьому концепція повинна, насамперед, орієнтуватися на захист інтересів державного порту. Южний тільки ініціює цю ідею, але постановочне завдання щодо її розробки повинно виходити від Мінтрансзв’язку України.
Якщо привести розвиток узбережжя лиману до єдиної системи і урегулювати рух поїздів, порт Южний зможе протягом року-півтора значно збільшити обіг перевалювальних вантажів.
