РІЧКА, ЩО ВИЙШЛА З БЕРЕГІВ, ПІДМОЧИЛА РЕПУТАЦІЮ МОЛДОВСЬКОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ПРОЕКТУ КАГУЛ – ДЖУРДЖУЛЕШТИ
Наша газета періодично порушує тему розвитку Джурджулештського порту, побудованого на Дунаї, у південній точці україно-молдовського кордону. В одній з вересневих публікацій ми, зокрема, повідомили про те, що в останніх числах серпня нинішнього року Молдова завершила спорудження 50-кілометрової залізниці Кагул – Джурджулешти вартістю близько 70 мільйонів доларів. Тим самим сусідня держава з'єднала свій єдиний порт з мережею національних залізниць і забезпечила собі прямий вихід до Євросоюзу через сусідній Галац (Румунія), минаючи територію України.
У відкритті руху поїздів новою магістраллю взяв участь Президент Молдови Володимир Воронін, що красномовно свідчить про те, яке значення надає цьому проекту керівництво республіки. І справді: новий молдовський транспортний вузол може скласти конкуренцію не лише прилеглому порту Рені, але й транспортній системі українського Придунав’я в цілому.
Проте на сьогоднішній день амбіції Молдови, схоже, розбиваються об безалаберність і штурмівщину при реалізації великих будівельних проектів. Як стало відомо, залізниця Кагул – Джурджулешти також стала жертвою поспіху – її було здано в експлуатацію із серйозними технічними та конструктивними недоліками. Її спорудження розпочалося у травні 2007 року і завершилося достроково: замість запланованих раніше 36 місяців роботи тривали 14 місяців. Така "гонка" обернулася тим, що будівельники недостатньо зміцнили залізничний насип, а на деяких ділянках магістралі були змушені укладати гнилі шпали та іржаві рейки.
Першим випробуванням для нової дороги стала та сама руйнівна повінь, яка влітку нинішнього року затопила Західну Україну і північні райони Молдови. Річка Прут, яка увібрала у себе воду карпатських злив, вийшла з берегів і розмила залізничний насип майже на всій її довжині. За повідомленнями молдовської преси, будівельники буквально у пожежному порядку зміцнювали колію бетонними плитами, але вода невблаганно вимивала пісок з насипу.
Як розповів голова Ренійської райдержадміністрації Андрій Булгаров, який проводив у Молдові свою відпустку і став очевидцем цих подій, на окремих відтинках залізниці рейки буквально висіли над порожнечею. Але навіть після закінчення ремонтних робіт траса не стала менш екстремальною.
– Поїзди, що ходять по цій магістралі, часом гойдаються як на хвилях, – говорить А. Булгаров, – а мої родичі, які живуть у Молдові, запевняють, що машиністи перед кожним рейсом хрестяться і моляться.
«Огріхи будівництва можна лише пояснити поспішністю, з якою влада прагнула здати в експлуатацію дорогу до кінця цього року. Здали, покрасувалися перед телекамерами, а з держскарбниці і далі витрачають кошти, – цитують молдовські ЗМІ висловлювання мешканців припрутських сіл. – Мабуть, уряд хоче випробувати, скільки протримається дорога. Адже незабаром по ній почнуть їздити поїзди з 60 вагонів. А якщо не витримає? Катастрофи не уникнути».
Втім, українській стороні навряд чи варто зловтішатися з приводу проблем потенційних конкурентів. Рано чи пізно магістраль Кагул – Джурджулешти доведуть до пуття, а от ми, схоже, за розум так і не взялися. І йдеться зараз навіть не про проект залізниці Ізмаїл – Рені. Ще три роки тому автор цих рядків повідомив про критичну ситуацію на ренійській ділянці Одеської залізниці: рейки, що йдуть уздовж високого берега Дунаю, практично сповзають в обрив. Подекуди відстань між залізничним полотном і крайкою обриву становить нині лише 3 метри!
І ніхто нічого не робить – за ці три роки не проведено жодного серйозного берегозміцнювального заходу...
