(Продовження. Початок у №№ за 4, 11, 18, 25 жовтня; 1, 8, 15, 22, 29 листопада; 6, 13 грудня).

Іменники

Про слово путь. Воно в нас, на відміну від однозвучного російського, – жіночого роду. І журналісти цього не заперечують: у газетах та в ефірі кажуть-таки про путь«вона». Але мають багато сумнівів щодо сфери застосування цього слова. Тому зробімотут невеличкий відступ від теми роду іменників і погляньмо на «путь» з точки зору стилістики (щоб далі до цього вже не повертатися).

Найкраще допоможе розібратися у питанні синонімічний ряд дорога – шлях – путь. Перше в нашій мові має суто предметне значення: Маланка з Гафійкою йдуть курною дорогою(Коцюбинський); Біжи, коню, дорогою, дорогою широкою(пісня). Друге може мати і пряме, й переносне значення. Тобто, стояти на місці російського «дорога» (Ішла на Київ битим шляхом– пряме значення) і на місці російського «путь», передаючи значення переносне (Мы пойдем другим путём– ми підемо іншим шляхом).

Що ж до третього компонента синонімічного ряду, то він є словом, так би мовити, вищого порядку. Часом воно відбиває трагізм призначення (Христова страсна путь – В. Стус), часом накреслення долі (Щасти тобі, сину, на твоїй путі – А. Головко). Порівняння фразеологізмів зі словом «путь» підказує, що народ це слово не вживав, як то кажуть, всує:

піти в Божу путь – піти на поклін до святих місць

ладнатись у велику путь – готуватись до смерті

щоб тобі путі не було – проклін (щоб тобі ні в чому не пощастило).

Від слова «путь» проходять: пуття(рос. прок, толк), путній(рос. дельный), путящий(рос. пригодный, изрядный), путівець(рос. просёлок, просёлочная дорога).

Російське усталене словосполучення железнодорожный путьслід перекладати одним словом: колія;рельсовый путь – рейки; железная дорога – залізниця.

Цікавим явищем української і російської мов є іменники так званого спільногороду: сирота, каліка, приблуда, книгоношатощо. Але тут теж є свої відмінності. Якщо, скажімо, українські іменникибазіка, нероба, невдаханалежать до спільного роду, то їхні російські відповідники – до різних родів: болтун – болтунья, бездельник – бездельница, неудачник – неудачница. І навпаки: російський іменник плакса має спільний рід, а в українській мові «він» – плаксій,«вона» – плаксійка. Щодо шкільної граматики, то вона твердить, ніби українська мова має слово плаксаспільного роду. Нема в нас такого слова, є –рева. І воно справді спільного роду.

Якоюсь мірою до спільного роду в нашій мові можна віднести і слово дружина. Адже дружиною в нас називають не лише жінку (рос. супруга), а й чоловіка (рос. супруг), як-от чуємо в народній пісні: Чоловіче мій, дружино моя, завіз мене на чужину, де й роду нема.

Кілька зауважень до визначення роду незмінних слів (найчастіше ці слова іншомовні):

1. Якщо іменник називає особу, то рід тут відповідає статі (аташевийшов, ледіповернулася);

2. Назви неживих предметів відносимо до середнього роду (таксіприбуло, цікавекіно), а назви тварин – до чоловічого (барвистий какаду, кенгуру поскакав, поні біг підтюпцем).

3. В географічних назвах та назвах друкованих видань керуємось загальними назвами: Сочі– середній рід, бо це місто (воно), Конго– жіночий, бо це річка (вона), «Тайм» – чоловічий, бо це журнал (він).

Стилістичні можливості категорії роду

Їх дуже добре висвітлив Л.Д. Пономарів у підручнику «Стилістика сучасної української мови» (К.: Либідь, 1993, с. 145 – 148). Не бачимо рації повторювати. Додамо лише, що заміна чоловічого роду на середній, коли є потреба сказати про людей як про поняття збірне (теводу носить,теглину місить; як багатий скривиться, всякедивиться) або коли хтось хоче передати своє ставлення до того, про кого говорить (Голота!Щовономає… Якби робив, ледащо, то мав би. Авонона чуже зазіхає:– Коцюбинський; Бовонояк деревце в пагоні. – Григір Тютюнник), – то це явище суто українське. Росіяни таких конструкцій не практикують.

Не скаже росіянин і такого: «Щось прийшло вночі і всі яблука пообривало». Він напише: «кто-то пришёл». Тобто, не замінюватиме чоловічий рід на середній, щоб підкреслити не лише неозначеність особи, а й абстрактність явища (чи події).

Зате одесити від суто українського в своєму «русскоязычии» не відмовляються. На Молдаванці раз у раз можна почути: «Знаете? Что-тосегодня ночью добиралоськ соседям». І це аж ніяк не заважає місцевим дамам до речі й не до речі повторювати: «Приличнее быть изнасилованной, чем украинизированной».