Фестиваль зимових обрядів «Florіle dalbe» («Біла кипінь») цього року пройшов уже вдвадцяте. Мабуть, це – один із найтрудомісткіших культурних заходів, тому що йому передує багаторічна скрупульозна робота щодо збору фольклору багатонаціонального району. Займаються цим люди, ім'я яким – ентузіасти. Як це виглядає на практиці?
– У нашому селі створена й активно працює громадська організація "Баштина" ("Мала батьківщина"), – розповідає директор Новосільського навчально-виховного комплексу школа-ліцей Надія Петрівна Вранчану. – Керує нею педагог-організатор ліцею Валентина Федорівна Грозаву. Саме їй належать слова: "Я люблю в Новосільському кожну мураху". Надзвичайної душевної глибини людина, Валентина Федорівна, а разом із нею Ганна Василівна Трифонова – директор регіонального Центру туризму та краєзнавства, вміють залучити до організації багатьох дітей. Особливу увагу педагоги приділяють учням із неблагополучних сімей. Кожна така дитина знаходить віддушину й можливість розвивати свої здібності і таланти у шкільних гуртках, а також у художній самодіяльності Будинку культури. Свою роботу "Баштина" провадить за чотирма напрямами. Одні займаються історією, другі – фольклором, треті – родоводом. При "Баштині" працює чудовий поетичний клуб "Ліра", де реалізують свої творчі здібності наші самодіяльні поети та прозаїки.
Мешканці Новосільського (а саме це село стало місцем проведення ювілейного районного фестивалю) підготували велику програму, у якій було репрезентовано усю низку зимових обрядів, які існують в селах із компактним проживанням молдаван. Дорослі й діти різного віку, для яких сільський Будинок культури – другий дім, зуміли донести до глядачів ту святкову радість, яку приносить Різдвяна зірка. Як завжди, приємно здивував глядачів фольклорний колектив Котловинського будинку культури, який відродив ще одну забуту традицію.
– У черзі зимових свят одним із перших йде Андріїв день, – розповідає художній керівник Котловинського сільського будинку культури Ніна Іванівна Дейнека. – Саме це свято ми хочемо повернути до життя, репрезентувавши його на сцені. Як згадують старожили нашого гагаузького села, саме у цей день починалися посиденьки. На Андріїв день було прийнято зубчиками часнику ставити хрестики на будинках та інших будівлях, на тваринах – наші предки вважали, що часниковий дух відлякує нечисту силу. Увечері в одному із будинків неодмінно під наглядом жінок похилого віку збиралася молодь. У цей вечір дівчата не шили й не вишивали, а були цілком зайняті ворожінням, про яке ми теж довідалися від старожилів.
Дуже цікаві програми репрезентували усі учасники фестивалю. Здавалося, машиною часу глядачі перенеслися до минулого, яке не знало комп'ютерів та мобільних телефонів, у якому люди прагнули до щирого спілкування, намагалися жити за біблійними заповідями, полюбивши ближнього як самого себе.
Фестиваль "Florіle dalbe" – це не просто демонстрація обрядів, які існували раніше в селах. Це – спроба відродження форм спілкування тих, хто живе поруч. Він протистоїть "одноразовій культурі" та "одноразовим стосункам" людей.
Спілкуючись із людьми, які готували й провадили 20-й за рахунком фестиваль зимових обрядів, я дійшла думки, що цей форум фольклорних колективів за своїм рівнем наближається до формату науково-практичної конференції, під час якої фахівці діляться своїми дослідженнями у сфері етнографії. Часом вони готові сперечатися до хрипоти щодо походження того чи іншого куплета або оригінальності якоїсь деталі народного костюма.
– Культура – та ланка, яка дозволяє бути чистішими та багатшими духовно, – сказав у короткому інтерв'ю після завершення фестивалю голова Всеукраїнської національно-культурної асоціації молдаван Анатолій Семенович Фєтєску. – Приємно бачити, що в Ренійському районі ремонтуються будинки культури, до них підводиться природний газ. Розширюються можливості дитячої школи мистецтв – у деяких селах є її філії. Відчувається академічність у постановці голосу – діти виступають вже на професійному рівні. А нові костюми! А нові музичні інструменти! Я вдячний керівництву Ренійського району, колективам будинків культури і особисто начальникові відділу культури Ірині Іванівні Желєзовій за таку цінну працю. Вони роблять усе можливе, щоб наша молодь була духовно багатшою. Я гадаю, що досвід Ренійського району в плані підтримки та розвитку національних культур можна вважати еталоном.
