Час від часу в редакційній пошті накопичується чимало листів, які стосуються тих чи інших сторін нашого життя, певного кола проблем, що цікавлять багатьох читачів «Сімейного адвоката», і можуть слугувати правовим підґрунтям для людей відповідних професій, позбавляючи їх необхідності звертатися за консультаціями до юристів чи до редакції газети з кожного конкретного питання зокрема. Так от, ми вирішили об’єднувати такі листи і давати вичерпні відповіді та конкретні поради з певного комплексу питань. Сьогодні наш юридичний консультант обрала питання, які цікавлять багатьох читачів і стосуються – права доступу громадян до архівів та права на користування архівними документами.
Потреба звернутися до архіву може виникнути з багатьох причин. Найчастіше вона з’являється у людей, які займаються оформленням пенсії, під час якого доводиться уточнювати трудовий стаж, розміри заробітної плати, назву того чи іншого підприємства, яке, можливо, давно припинило своє існування. Проте існують й інші обставини, які примусять вас ближче познайомитися з працівниками архіву – отримання копій документів, наприклад, загубленого вами «свідоцтва про народження», чи «свідоцтва про шлюб»; пошуки потрібної вам людини, що зникла у вирі війни, або, що зараз стало модним, – спроба віднайти своє родовідне коріння, своїх аристократичних предків. Й ось тут виникає кілька суто психологічних або законодавчих застережень.
По-перше, в багатьох людей, особливо старшого покоління, все ще існує певний острах перед архівними установами як перед чимось надсекретним, недоступним і занадто забюрократизованим. Та це лише психологічний настрій. Тим часом існує Закон України «Про національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1994 року (Відомості Верховної Ради, 1994, № 15), стаття 26 якого – «Доступ до документів Національного архівного фонду» – законодавчо закріплює право кожного з нас: «Всі дієздатні громадяни України мають право користуватися документами Національного архівного фонду або їх копіями на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу». Ось те святе право доступу, в якому обмежувати нас не дозволено нікому.
Що ж становить собою система архівних установ нашої держави? Вимальовується така структура: Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України; центральні державні архіви; галузеві державні архіви; місцеві державні архівні установи; архівні підрозділи самоврядних наукових установ, державних музеїв та бібліотек; архівні підрозділи державних органів, підприємств, установ і організацій; архівні підрозділи об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та приватній власності; науково-дослідні установи в галузі архівної справи.
Природно, що найчастіше нам доводиться користуватись місцевими архівними установами, до яких належать державні архіви областей (на Одещині це Державний архів в Одеській області, очолюваний директором Іваном Івановичем Ніточко) та їхні філіали, міські державні архіви і архівні відділи районних держадміністрацій. Та коли нам доводиться працювати над дипломними роботами, кандидатськими дисертаціями чи просто займатися науково-краєзнавчим пошуком, то порадила б обов’язково звернутися до державних музеїв та бібліотек, які мають свої відділи рукописів, рідкісних видань, історичних документів, фотоматеріалів тощо.
Та ось ви вже в архівній установі. Як ви повинні поводитись тут? Завжди пам’ятайте, що ваші права на користування фондами захищені статтею 31 Закону «Про національний архівний фонд і архівні установи», в якій зазначено, що користувачі документів мають право: користуватися у читальному залі архівної установи документами або їх копіями з фондів користування, якщо доступ до них не обмежений на підставах, зазначених у цьому законі, а також у встановленому порядку користування документами обмеженого доступу. А в разі відсутності в архівній установі копій відповідних документів, заінтересовані особи вправі вимагати виготовлення копій за свій рахунок.
До того ж ви можете отримувати в архіві довідки про відомості, що містяться в тому чи іншому документі. За домовленістю з установою, ви можете одержувати документи або їх копії в тимчасове користування; а також користуватися довідковим апаратом до документів чи виготовляти за допомогою технічних засобів копії документів, якщо це не загрожує їх станові. А ще ви можете «публікувати, оголошувати, цитувати та іншим чином відтворювати текст і використовувати зміст архівних документів з урахуванням обмежень, передбачених цим законом».
У багатьох звертаннях до редакції читачі цікавляться, чи всі послуги архівних установ є платними. Відповіді на ці запитання віднаходимо у статті 35 «Платні послуги архівних установ», в якій зазначається, що «архівні установи надають за плату громадянам і юридичним особам послуги з використання наявних архівних документів, а також проводять роботи, пов’язані із забезпеченням схоронності документів на підприємствах, в установах та організаціях». Але… Й ось тут увага!
Закон стверджує, що в обов’язковому порядку безкоштовно здійснюється надання послуг, пов’язаних із «наданням архівних довідок, необхідних для соціального захисту громадян. А також документів для користування в читальному залі архівної установи, виготовлення користувачем копій документів або витягів з них та надання архівних довідок і копій документів судам, державним, правоохоронним, контрольно-ревізійним органам, органам місцевого та регіонального самоврядування».
Отже, у вас виникла необхідність попрацювати з архівними документами? Не хвилюйтеся і не побоюйтеся забюрократизованості, пам’ятайте, що ви перебуваєте під захистом закону!
