Татарбунарський район – не просто адміністративна одиниця на карті Одеської області, а самобутній багатонаціональний край зі славною історією, мальовничою природою, значним агропромисловим та рекреаційним потенціалом. Та найбільшим його багатством є щедрі душею, працьовиті, життєрадісні і гостинні люди. Розуміючи це, місцева влада намагається по можливості відбудувати соціальну інфраструктуру на селі, створити відповідні умови для гармонійного фізичного і духовного розвитку молоді та гідного життя самотніх літніх людей.
Дмитрівка – один із найбільших і найпоказовіших населених пунктів Татарбунарського району. Село двічі брало участь у обласному конкурсі на кращий санітарний стан та благоустрій території. Позаминулого року посіло друге місце, а за підсумками 2008-го стало переможцем конкурсу і відповідно володарем головного призу від обласної ради – автомобіля ВАЗ 2104, який зараз служить сільській територіальній громаді. На сьогодні в Дмитрівці мешкає близько 4,3 тисячі чоловік. З них – близько 560 дітей шкільного віку – кількість досить значна для сільської школи. Тривалий час тут навіть не вистачало приміщень для розташування усіх класів. Але минулого року школа нарешті отримала нову будівлю з сучасним спортивним комплексом та кількома класними приміщеннями. Будівництво цього комплексу було розпочато п’ять років тому за кошти державного бюджету, однак його завершення відбулося завдяки допомозі обласного бюджету. Сума цієї допомоги склала 300 тисяч гривень.
– У нашому селі спортом захоплюються і дорослі, і діти. Місцева футбольна команда кілька років поспіль посідає першість у обласних змаганнях. Діють шкільні волейбольні команди. У нас є європейські чемпіони з боротьби, майстри спорту з легкої атлетики. І хотілося б, щоб якнайбільше наших дітей займалося спортом. Зараз в цьому приміщенні працює спортзал, в якому займаються учні початкових класів та гурток зі спортивної боротьби, функціонують душові, санвузли, є кабінет медсестри. Також тут будуть навчатися три класи початкової школи. Поки що ми займаємося благоустроєм, методичним та технічним оснащенням кабінетів. Я сподіваюся, що з початку наступного місяця в цій будівлі розпочнуться шкільні заняття, – розповідає директор Дмитрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Василіса Карпенко.
– Мешканці села вдячні за увагу, яку керівництво області приділяє нашому селу. Зокрема, у нас вже побували заступники голови обласної ради Микола Андрійович Тіндюк та Георгій Іванович Арабаджи. Сподіваємося, що у голови обласної ради Миколи Леонідовича Скорика теж найближчим часом знайдеться можливість відвідати село, – додає Дмитрівський сільський голова Іван Гайдаржи. – Крім того, сподіваємося, що частково власними зусиллями та за підтримки обласної ради нам вдасться відремонтувати сільський Будинок культури. Це велике приміщення, побудоване ще у 1958 році, потребує великих витрат. В селі активно провадиться культурно-масова робота, функціонують вокальний, танцювальний колективи, духовий оркестр, бібліотека. І нам необхідно дати нашій молоді всі шанси і умови, щоб вони могли розвивати свої творчі здібності.
За словами голови Татарбунарської районної ради Наталії Кожухаренко, якщо кілька останніх років влада більшу увагу приділяла школам, дитячим садкам, закладам охорони здоров’я, то сьогодні настала черга закладів культури та соціального захисту.
– Колгоспів, які раніше їх утримували, вже немає, і нам потрібно соціальну сферу брати на себе. При цьому використовуються не лише кошти із районного та обласного бюджетів. Сільські ради також багато роблять за свій кошт. Наприклад, у селі Лиманському, де працює наймолодший у районі сільський голова Олег Леонідович Чебан, за кошти сільського бюджету будується фельдшерсько-акушерський пункт. Багато робить для розвитку свого села Приморська сільська рада на чолі з Дмитром Павловичем Зимнім. І мені було прикро чути, як на сесії обласної ради один із депутатів, навіть не знаючи правильної назви села, заявив, що 350 тисяч гривень з обласного бюджету, які були виділені на ремонт Будинку культури, зникли невідомо куди. Хочу повідомити і запросити депутата переконатися, що ці кошті використані за призначенням. Нам вдалося перекрити дах і поставити металопластикові вікна. Ми вдячні постійним депутатським комісіям і посадовим особам обласної ради, які підтримали наше прохання, і будемо надалі звертатися, щоб нам допомогли привести цей БК у належний стан, тому що населення Приморського заслуговує на те, щоб у селі працював такий заклад культури. А депутатам, які, не знаючи питання, шукають привід пропіаритися, порадила б більше працювати на місцях. Ми повинні без емоцій і партійної риторики розв’язувати проблеми свого населення, а не дбати про власний імідж, – зауважує Наталя Григорівна.
І ще один об’єкт привернув нашу увагу під час поїздки до Татарбунарського району. У грудні минулого року тут було відкрито Будинок милосердя – стаціонарне відділення територіального центру соціального обслуговування самотніх і непрацездатних громадян. Працювали над цією доброю справою всім районом.
– Розпочалася робота ще два роки тому, коли з районного бюджету протягом 2006 – 2008 років виділялися кошти – близько 140 тис. грн для облаштування будинку. На ці гроші відремонтовано приміщення, підготовлено душові, туалети. Ремонтували кімнати нинішні працівники Будинку милосердя, які ще не були в штаті, а працювали від центру зайнятості на громадських роботах. Велика вдячність за їхню працю. Зверталися також до керівників сільгосппідприємств, фермерських господарств, підприємців, від яких надійшла спонсорська фінансова допомога на суму 35 тисяч гривень. Не стояли осторонь і сільські ради. А мешканці району надавали натуральну допомогу – продуктами, одягом. Крім того, на відкриття Будинку милосердя ми отримали багато подарунків: обігрівальний прилад, годинники, телефонні апарати. А від обласної ради – телевізор. Хотілося б, щоб нам допомогли обладнати централізоване теплопостачання. Зараз ми користуємося пічним опаленням, а це не дуже зручно, – повідомила начальник управління праці і соціального захисту населення Татарбунарської райдержадміністрації Надія Гербей.
За її словами, будинок розрахований на одночасне проживання 20 осіб. Сьогодні тут поселилися поки що три пенсіонери – два чоловіки і жінка, які, за їхніми словами, почуваються тут добре.
Згідно з положенням про Будинок милосердя, тут можуть проживати тільки самотні громадяни, в яких немає рідні. Але існують і винятки – за рішенням координаційної ради можливе влаштування літніх людей, у яких хоча і є діти, але вони з поважних причин не здатні надавати допомогу своїм батькам. За словами Надії Іванівни, незважаючи на створені умови, у наших людей існують певні упередження щодо перебування в подібному закладі. Для того, щоб подолати цей острах, працівники Будинку милосердя пропонують старим людям поселитися тимчасово, а потім вже робити вибір: залишатися там, де їм буде зручно і де вони можуть розраховувати на цілодобовий догляд, чи повертатися додому, де ніхто їм не зможе допомогти.
