Дві квартири придбано для медиків Великомихайлівського району. У селі Великокомарівка нещодавно переселився в новий будинок головний лікар амбулаторії загальної практики – сімейної медицини Олександр Гольцев. Готується до новосілля також патологоанатом центральної клінічної райлікарні Володимир Федорчук.
За сумісництвом він також лікар-онколог. За першою освітою, отриманою в сільгоспакадемії, – винороб. Але другий рік роботи в лікарні підтвердив, що свій остаточний вибір він зупинив на медицині. Зараз він настільки захопився роботою сільського ескулапа, що вирішив пройти додатково курси судмедекспертизи. Адміністрація лікарні підтримує його ентузіазм, тому що, за словами заступника головлікаря Вадима Коваленка, відділення патологоанатомії вже років п’ять має потребу в професіоналі цього профілю. Це також вселяє упевненість, що Володимир після трьох обов’язкових років післядипломної роботи із призначення не втече шукати кращої долі в приватних клініках або закордонних лікувальних комплексах.
Але якщо його трудова кар’єра, як говорить сам В. Федорчук, складається вдало, то труднощі з житлом його переслідували довго.
Готель у селищі один, тому приїжджий, якому потрібен нічліг, позбавлений альтернативи. Номер не опалюється, старі, вилинялі і витерті до основи ковдри на ліжках не зігрівають. Гарячої води в умивальниках немає, холодна теж йде з перебоями. Казенну обстановку завершують голі стіни невизначених кольорів. Проте тарифи за послуги непомірно високі. У січні доводилося платити 40 гривень за ліжко, з весни – 50. Якщо процес підвищення тарифів на послуги буде прогресувати, то чого очікувати до літа?
Добре, що Володимиру за рахунок бюджету лікарні зняли квартиру з усіма необхідними зручностями. Це був нехай не вирішальний, але вагомий чинник на користь рішення залишитися, прийнятого молодим випускником Одеського державного медичного університету.
Та от вже зроблено кроки щодо здійснення обласної програми забезпечення житлом молодих медиків. У 16 районах лікарям-початківцям куплені квартири. Володимир Федорчук вже переживає приємні турботи, пов’язані з переїздом на нове місце помешкання: постійне і головне – власне! У наданій йому однокімнатній квартирі є ванна, туалет, кухня з газовою плитою.
Новоселові можна б позаздрити, але в нього не відпала ще одна проблема. За квартиру потрібно платити за попередньою прикидкою гривень 350 на місяць. При зарплаті 1200 гривень, з якої він відому частину передає 5-річному синові, на руки чистими залишається 700-800 гривень. Помітно відчувається, що урізано всі пільги і надбавки за шкідливість, що колись нараховувалися лікарям. Їхню нестачу компенсують додаткові півставки за відпрацьовування на посаді онколога.
Прожити на такі кошти можна лише в режимі дуже суворого розрахунку і економії. І вже як недоречні тут іронічні зауваження про те, що у сільського лікаря є свій город, а то й пай, що і годує, і приносить неврахований дохід. Але от як насправді: Володимир і його товариші по службі вважають, що лікар повинен думати про те, як зцілювати хворих, а не про добрива для грядки, закупівлі насіння або про те, де роздобути комбікорм для вирощування кабанчика. Він повинен віддаватися роботі, як творчості, і руки в нього повинні бути не мозолястими від мотики, а м’якими і чутливими. І не потрібно його в цьому дорікати, тому що кожен повинен займатися своєю справою.
Неправда і те, що сільський лікар багатозначно поглядає на гаманець пацієнта. І медики тут більш совісні, і у більшості тих, хто живе у районах, немає зайвих грошей для «подяки». Але всі одностайні в думці, що треба б лікарям підняти зарплату хоча б у 3 рази, щоб звільнити від побутових турбот.
Ці мрії не збуваються, і внаслідок слабкого матеріального забезпечення професія сільського медика стає непопулярною серед молоді. В одеські кузні медичних кадрів регулярно надходять запити, але їх випускники не квапляться їхати в «глибинку». Тому середній вік у колективі Великомихайлівської лікарні становить 54 роки. Практично передпенсійний!
– Гостро стоїть питання про необхідність мати в штаті лікарів з вузькою спеціалізацією, педіатрів, терапевтів, – констатує В. Коваленко. – У Новоборисівку потрібен лікар загального профілю. Кадрове поповнення не завадило б у офтальмології.
Хто ж буде лікувати людей, які живуть у селах? На них теж поширюються стреси, нестабільність економічних обставин, непевність у майбутньому. А це здоров’я не додає!
Не забувайте про сільських лікарів! Згадуйте про них не лише тоді, коли здолає хвороба. У Великомихайлівському районі на охорону здоров’я виділяється з бюджету 10,6 млн гривень на рік. На комунальні платежі, на харчування хворих стаціонару, на закупівлю медикаментів, які подорожчали удвічі. На ремонт машин «швидкої допомоги». Нарешті, на зарплату персоналу. Утримайте лікарів біля людей землі! І усім віддасться сторицею.
