– Я – під крапельницею, але нічого – кажіть... – на тому кінці зв'язку голос співачки було ледве чути.
– Вибачте, Маріє Георгіївно, я не вчасно, зателефоную Вам через тиждень.
– Ні, кажіть, я слухаю.
– Хочу зустрітися з ансамблем «Церенкуца», втім, це не «горить»...
– Навіщо ж переносити? Сьогодні в другій половині дня у нас концерт. Приходьте – ми усі зберемося.
Зранку приймати крапельницю, а вже через кілька годин виходити на сцену?! На це спроможні лише справжні артисти!
– Я сьогодні зранку так наплакалася, – прикрашаючи зачіску червоною квіточкою, зізнається пенсіонерка Лариса Ігнатіївна Коваленко. – Пішла в «Водоканал» міняти платіжну книжку і дізналася, що підвищували тарифи, у мене, виявляється, нагромадився борг. Ну, скільки можна піднімати ціни? Пенсія – не гумова! І, знаєте, такий розпач мене охопив... От, очі дотепер червоні. Як виходити на сцену? Ну, нічого, зараз підійде Галина Андріївна – насміємося.
Галина Андріївна Нікіта-Куля, керівник народного ансамблю «Церенкуца» – особистість унікальна. Яскрава молдаванка з бешкетливими чортиками в очах. Ця жінка – режисер-актор і за фахом, і за життям – феєрверк гумору, вона жартує навіть тоді, коли у самої в очах стоять сльози. Поруч із нею забуваються всі нещастя, а проблеми стають предметом жартів.
Вокальний ансамбль народної пісні «Церенкуца», якому нещодавно присуджено звання «народний», – незвичайний. Зародився він п'ять років тому на першому Ренійському фестивалі молдавської культури, який організував голова районного національно-культурного товариства «Ізвор» Олег Костянтинович Бурля. Саме фестиваль об'єднав людей, які не уявляють життя без іскрометних молдавських мелодій.
Що цікаво, збиратися на репетиції стали не лише знавці молдавського фольклору – до них долучилися болгарка Наталя Чобан, гагаузка Світлана Волжина, росіянка Лариса Коваленко. Своєю любов'ю до творчості предків з ними щедро діляться Євгенія Барган, яка свого часу створила молдавський відділ у Центрі національних культур, Марія Катаной, яка 10 років очолювала райвідділ культури і, звичайно, Галина Нікіта-Куля, методист молдавського відділу ЦНК.
Але як із групи жінок, які спочатку збиралися просто для того, щоб відвести душу в народних піснях, утворився колектив зі званням «народний»?
– Кілька років тому в Україні проходила акція, під час якої майстрині з різних куточків країни вишивали Рушник Єдності, – розповідає М.Г. Катаной. – У цій акції пощастило брати участь і мені. Поруч працювала чудова майстриня з Іллічівська, яка саме готувала фестиваль «Серпневий заспів» імені Юрія Штельмаха. Дізнавшись, що в Рені є новий самодіяльний вокальний ансамбль, вона запросила нас на фестиваль. До Іллічівська тоді з'їхалося 20 колективів, і ми, дебютанти, посіли друге місце. У цьому успіху, я вважаю, велика заслуга нашого концертмейстера, дуже талановитого і досвідченого музиканта Михайла Дмитровича Тетрадова. Разом з ним нам акомпанує директор Центру національних культур Михайло Афанасійович Бойченко.
– Після цього успіху у нас з'явилася тверда впевненість у своїх силах і здібностях, – далі розповідає керівник ансамблю Г.А. Нікіта-Куля. – Ми поставили перед собою мету заслужити звання «народний», і почали планомірно готуватися. Але співаємо ми не заради титулів – нам дуже цікаво разом. От Тетяна Савівна Степанова: у її роки багато хто йде на спочинок, а вона і працює, і онученят виховує, і на репетиції бігає. У нашому ансамблі звучать чудові голоси Оксани Тофан, Анни Кашу і наймолодшої, 19-річної співачки Стелли Васілакі. А для мене ансамбль – це життя. Нарешті, я знайшла себе.
…Нещодавно в Рені, на центральній площі міста, відбувся вже п'ятий фестиваль молдавської культури. Його гостями стали заступник директора Департаменту у справах міжетнічних відносин Республіки Молдова Віра Пєтухова, хореографічний колектив «Чимпоієшу» з Кагульського району Молдови, відомий тенор з Кишинева, лауреат багатьох міжнародних вокальних конкурсів Сергій Варсан. На імпровізованій сцені виблискувала «Опинкуца» – народний хореографічний ансамбль із села Орлівки Ренійського району, що виступає ось уже чверть століття. На фестивалі керівник цього ансамблю Микола Александров був нагороджений Почесними грамотами Міністерства культури України і облдержадміністрації – за особистий внесок у розвиток народної творчості і з нагоди особистого ювілею. Але, треба відзначити, запальна, юна душею «Церенкуца» не поступилася маститим сценожителям, одержавши велику порцію захоплених оплесків.
І не здогадався глядач, що хтось із артистів зранку плакав ридма, а хтось лежав на лікарняному ліжку.
Приймайте цілющий еліксир – по пісні три рази на день!
