Журналісти телеканалу «Інтер» розповіли про тваринників Одещини, обурених масовою закупівлею м'яса за кордоном. Коментуючи цю ситуацію, міністр аграрної політики Юрій Мельник повідомив: ліцензії на ввезення продукції в нашу країну були видані «без врахування інтересів вітчизняного виробництва». Безумовно, імпорт м'яса дозволяє наситити ринок, поліпшити конкурентне середовище і домогтися хоча б тимчасової цінової рівноваги. Але є і інший бік медалі.
Виручають один одного
– У агрофірми "Маяк", одного із кращих сільгосппідприємств району, виникли проблеми з реалізацією кондиційної худоби, – повідомив начальник управління агропромрозвитку Березівської райдержадміністрації Сергій Цапкаленко. – Бички по п’ятсот кілограмів виявилися не потрібні заготівельникам. І в той же самий час держава витрачає валюту на закупівлю м'яса за кордоном. Торік, коли ситуація була кращою, АФ "Маяк" продала двісті шістдесят племінних телиць, вирощених на своєму заводі. І всі вони, прошу відзначити, пішли за межі нашого регіону.
Все ж таки цього року жодне із сільгосппідприємств району, які вирощують худобу, не відмовилося від тваринництва. Кількість голів великої рогатої худоби навіть зросла на 224, і це один із кращих показників в області. Найважливішим завданням влади С. Цапкаленко вважає відродження племінного заводу ВРХ у селі Розквіт. Вже створено приватне підприємство, що закупило молодняк.
Поголів'я дійного стада збільшилося усього на шістнадцять голів. Сім з них з'явилися в приватному сільгосппідприємстві імені Б. Хмельницького, яке очолює Анатолій Бондаренко.
Двісті тисяч гривень – стільки виклало господарство два роки тому за механізоване доїння. І хоча воно усе ще не окупилося, Анатолій Анатолійович придбанням задоволений. Установлено молокопровід, холодильна установка, облік надою автоматизовано. Дійне стадо нараховує 160 голів, за день господарство виробляє близько тонни молока.
Щоправда, торік мав місце казус: велика фірма з Миколаївської області, що закуповувала продукцію в декількох підприємствах району, раптово припинила її приймання. Співробітникам господарства Бондаренка два тижні довелося згодовувати молоко свиням. Все ж таки дикуватий наш ринок! Зараз підприємство працює з іншою фірмою, що виготовляє тверді сири.
У господарстві на відгодівлі стоять сто сорок голів свиней, з них тридцять свиноматок. Біля поросят вже дев'ять років порається Галина Олександрівна Дубленич. Ласкаво називає вихованців Васюриками і Машками, знає норов кожного. Якщо підопічний захворів, ходить за ним, як за дитям. Так відгукується про її роботу директор. Усього в господарстві 32 співробітники, кістяк склався давно. Анатолій Бондаренко визнає, що зарплата сільгосробітників району невелика. І на підприємстві заведено так: наприкінці року кожен зі співробітників одержує у вигляді бонусу зерно.
Низька зарплата і безробіття серед жителів району змушують їх шукати різні шляхи заробітку. І вийшло так, що люди і підприємства один одного виручають. Йдеться про продаж населенню телят і поросят після випоювання. У аграріїв не вистачає коштів на утримання тварин, крім того, як ми знаємо, немає жодної гарантії збуту. Та ще додалася обов'язкова паспортизація свинопоголів'я. Витрати, витрати... От і продають.
Без власного виробництва
району не обійтися
Тваринництво вимагає від аграріїв дотримання сівозміни. Хмельничани сіють не лише пшеницю, ячмінь і горох, але і кормову культуру – люцерну. Фуражне зерно також йде на корм худобі. І хоча підтримки своєї тваринницької діяльності з боку держави А. Бондаренко давно не чекає, то на справедливі закупівельні ціни від Аграрного фонду розраховує. Він готовий і на відстрочку в оплаті – були б тверді гарантії закупівлі частини врожаю. І в таких сумнівах аграрії країни готуються до жнив щороку. Взагалі уряд міг би в рахунок оплати поставок до Аграрного фонду видавати бажаючим комбікорм, що стимулювало б розвиток тваринництва. Ох цей вже умовний спосіб: "був би" та "якби"!
Але це державна політика, а до районної Анатолій Анатолійович, обраний депутатом Березівської райради, має прямий стосунок:
– Політичні чвари у нас припинилися, і це плюс. Голова районної ради Сергій Кухтік – людина молода і дуже діяльна. Він добре розуміє, що у депутатського корпусу і райдержадміністрації завдання одне: район піднімати, інвесторів шукати. Хоча і нелегко це, особливо під час кризи.
Керівництво Березівської райдержадміністрації взяло курс на створення в районі великого товарного виробництва. Якщо запрацюють заготівельні і переробні підприємства потрібного профілю, аграрії будуть вирощувати і збувати кондиційну худобу, а не продавати населенню сотнями голів телят і поросят. Звісно, з'являться нові робочі місця. Але це в перспективі. Що стосується дня сьогоднішнього, то уряд, видаючи квоти на імпорт м'яса, повинен згадувати і про українських виробників. Поки що ж спостерігаємо іншу картину: при мені на підприємство імені Б. Хмельницького приїхали жителі одного із сусідніх сіл. Хотіли купити молодняк...
