В Одеському російському драмтеатрі відбулася прем'єра вистави «Романтический возраст» відомого автора Алана Олександра Мілна. П'єса написана шістдесят років тому. Дивишся виставу, і мимоволі згадуєш Вінні-Пуха з мультфільму, який сподобався всім, поставленого за мотивами творів Мілна. Вистава незвичайна, насамперед, тим, що вона дипломна: головні ролі виконували випускники Одеського театрально-художнього училища. Поставив її їхній педагог, заслужений артист України Анатолій Антонюк. Перед початком вистави з добрими словами на адресу акторів-початківців звернувся директор театру, заслужений працівник культури України Олександр Копайгора. Він побажав молодим удачі і висловив надію, що, можливо, «ми всі побачимо сьогодні майбутнє театру». Як сприйняли глядачі цю роботу, з'ясовував наш кореспондент після вистави.
Ніна Яременко, студентка:
– Власне, я зіткнулася із старою проблемою – проблемою батьків і дітей. Батьки радять Мелісанді, своїй дочці, гідного нареченого, але для цього вона повинна навчатися господарювати, бути хранителькою домашнього вогнища.
Микола Савельєв, бізнесмен:
– В цілому мені сподобалася вистава. Швидше за все, як грала молодь, але вона відірвана від сьогоднішнього дня. Я розумію, що йдеться про західних дітей, але і там сьогодні інші взаємини в родинах, ніж ми побачили на сцені. І наша, і їхня молодь прагматичніша. На мій погляд, вистави повинні йти, як кажуть, у ногу з часом. І тоді вони стають актуальними, а "Романтический возраст" мені видався трохи архаїчним, несучасним.
Ольга Серафимівна, постійна глядачка театру:
– Немає прем'єри у російському театрі, на якій я не була... Постановка вабить щирістю і незаштампованістю гри майбутніх акторів. Якби я була членом державної комісії, я поставила б їм п'ятірку, а режисерові порадила б прибрати деяку розтягнутість, яка не працює в окремих мізансценах на головну думку... Дивилася виставу, і реготала, і згадувала себе у їхньому віці... Мене мої батьки у мій час теж довго готували до заміжжя, мама все докоряла: головне – вміти готувати чоловікові, а решта додасться!.. Ну, ми тоді були дуже наївними. Гадаю, що сьогоднішня молодь не така примітивна, як ми її часом сприймаємо і як ми побачили на сцені. У сучасної молоді інші пріоритети – як вижити, як знайти собі місце у житті...
Олена Варламова, продавець:
– Я у захопленні від гри Михайла Ігнатова. Він справжній Джервейс Меллорі! Режисер у ньому, як і в багатьох акторах, не помилився. Тільки я поки що для себе не вирішила – це комедія... чи драма... Дивилася на виставу, як на екзотику, тому що сьогодні у нас такої молоді вже немає. Та й я сама у віці вісімнадцяти – двадцяти років була вже іншою. Можливо, багато років тому, коли писався сценарій, молодь і була такою, а сьогодні ми діаметрально протилежні до образів, зіграних у виставі.
Петро, студент училища імені Грекова:
– Ви звернули увагу, як глядач захоплено сприйняв початок другого акту вистави? Жодного слова не було сказано, жодного героя не було на сцені, а оплески були адресовані художникові-постановникові вистави Григорію Фаєру. На сцені ожив ліс, справжній!.. І взагалі, декорації та реквізити всі були до ладу, як кажуть, нічого зайвого! Гадаю, що це велика удача і художника, і режисера. Та й музичне оформлення було добре. Щоправда, візьмімо до уваги хвилювання молодих виконавців, вони іноді... ні-ні, не перегравали, навпаки, були природні, але десь відчувалася ще невпевненість у сценічних рухах... А режисерові я порадив би скоротити виставу у часі, тому що були смислові повтори.
Я гадаю, що у дисонансі сприймалися костюми акторів.Ну, наприклад, гротескний костюм у служниці, а дуже простий – у її кузини та інших акторів…
Від автора.Сьогодні дипломна вистава "Романтический возраст" уже втретє буде поставлена на сцені російського драмтеатру. Свіжі враження глядачів багато в чому збігаються з думкою автора. Але головне – вистава, хоч і з недоліками, відбулася. І звичайно, ми побачили майбутнє театру, випускників Одеського театрально-художнього училища (педагог – заслужений артист України Анатолій Антонюк). Важливо, що вперше дипломна вистава відбулася при переповненій залі для глядачів, а членами комісії можуть вважати себе всі глядачі, вдячні і вимогливі, суворі і доброзичливі. Віриться, що Лана Кримова, Анастасія Швець, Олена Ященко, Неллі Чуран ще зіграють не одну серйозну роль на злободенну тему. Безперечно, режисер взявся за складну виставу, але йому, на мій погляд, не вдалося адаптувати проблему до сьогоднішнього дня. Драматург зробив свою справу, а завдання режисера – прочитувати виставу з позицій соціальних, моральних колізій, що хвилюють сучасників. Прикладів тому багато. «Чайка» Чехова була написана понад сто років тому, а вистава сучасними глядачами сприймається як дія, що відбувається у наші дні. Згадайте, який ажіотаж справила «Чайка» на чеховському фестивалі російських театрів у Росії, який нещодавно відбувся: позитивні рецензії критиків, захоплені відгуки глядачів на адресу режисера Олексія Литвина та одеської трупи. А все тому, що режисер по-сучасному прочитав Чехова. І ще, сьогоднішній глядач дуже вибагливий. Як дитячі, так і молодіжні вистави ставити завжди важко, тому що молодь не прощає поверховості.
