Словничок фразеологізмів

з орудним відмінком

бити чолом – обращаться с просьбой

битися луною – отдаваться эхом

братися, взятися голощоком – сковывать, сковать морозом не покрытую снегом землю

брати, взяти горою – петь, спеть высокие ноты

брати, взяти жаром (холодом, морозом) – бросать в жар, знобить

братися, взятися чим – покрываться, покрыться чем (сніг водою взявся)

братися, взятися вогнем – охватываться, охватиться огнем

братися, взятися струпом – покрываться, покрыться струпьями

братися, взятися цвіллю – покрываться, покрыться плесенью, заплесневеть.

бути за руками – находиться под присмотром

важити чим – рисковать (здоров’ям важив)

вести оком (очима) за ким – не спускать глаз с кого

говорити вивагом, повагом – говорить медленно, протянуть (протянул он – мовив пувагом він)

говорити манівцями – говорить обиняками, намекать; говорити з оприском – говорить запальчиво

говорити за ким – выступать за кого

давати, дати вагою – отпускать, отпустить по весу

допікати (словами) – донимать (разговорами)

журбою обняло – охватила тоска, печаль

зневажати, зневажити чином – оскорблять, оскорбить действием

здійматися, знятися пухирем – покрываться, покрыться, волдырем

занепадати, занепасти духом – падать, упасть духом

змагати здоров’ям – быть здоровым (Чи здоров’ям змагаеш? – Здоров ли ты?)

іти, піти вогнем – сгорать, сгореть (сіно вогнем пішло)

іти, піти лавою – двигаться сплошной массой

іти, піти млинком – завертеться юлой

іти, піти обертом – закружиться, пойти кругом (голова обертом пішла)

іти, піти світами – пуститься, пускаться, куда глаза глядят

кидати лоском – бросать все в беспорядке

накидати, скидати, скинути оком – бросать взгляд, взглянуть

накладати, накласти головою – погибать, сложить голову

настановляти, настановити людьми кого – сделать человеком кого

підходити, підійти водою – увлажняться снизу (сметана водою підійшла)

підходити, підійти лестощами кого – брать, взять лестью кого

припадати, припасти чим (снігом, пилом, порохом) – покрываться, покрыться чем

прикидатись яким (хворим, дурним) – притворяться кем

писідати, присісти туманом – заморочить (присіло чоловіка туманом, от і заблукав)

перекидатися, перекинутися чим – превращаться, превратиться во что (Змія голкою перекинулась)

переходити, перейти хмарою – проходить бесследно, миновать

робити волею – делать добровольно, по собственному желанию

ставати, стати козубом – замерзнуть, стать твердым (о мокрой одежде, обуви)

стояти лубом – об очень жёсткой ткани

стати пнем – заупрямиться, не поддаваться на уговоры

ступати нога за ногою – еле ноги передвигать

ходити блудом – блуждать, не знать, что делать

ходити торгом – торговать по разным местам (Торгом по далеких землях ходили)

увіходити, вдиратися боєм – входить, врываться с бою, с ходу.

Місцевий відмінок

Перед тим, як братися до розгляду його зв’язків у реченнях, варто відвести місце закінченням іменників другої відміни (чоловічий і середній рід)у цьому відмінку, бо тут наша преса і ефір сьогодні рясніють багатьма недоладностями. Найістотнішою з них є та, що літератори ще й досі до пуття не засвоїли, коли треба ставити закінчення -у(-ю),а коли -і (-ї).

Чому це так важливо?

Бо -у (-ю)на звуки, що стоять у слові перед цими закінченнями, впливу не мають(козаК – на козаКу), а -і (-ї)мають: примушують г,к,хпереходити в з,ц,с(луГ – у лу3і, біК – на боЦі, гороХ – у гороСі), як це буває й з іменниками жіночогороду (руКа – на руЦі, нога – на но3і, стріХа – у стріСі).

Сучасні граматики не дають чіткої відповіді на питання, коли в іменниках чоловічого й середньогороду ставити в місцевому відмінку закінчення -у (-ю),а коли -і(-ї),тому дедалі частіше іменники чоловічого роду в засобах масової інформації уподібнюються закінченнями до іменників жіночого.Приклад: на філфаці, ніби це слово належить до жіночого роду (філфака), у мороці, ніби йдеться не про чоловічий рід (морок), а про жіночий (морока); в льосі, ніби мається на увазі іменник не чоловічого роду льох (погріб), а льоха (свиноматка), в окрузі, ніби йдеться про округу.

Чи опираються граматики цьому самоперекладацькому «ожіночуванню» чоловічого роду? Не дуже. Бо й самі ці граматики за радянських часів од видання до видання скорочувано. Зокрема, 1977 року зі списку суфіксів, які вимагають після себе закінчення -у (-ю),вилучено -ак (-як). Обернулося це тим, що сьогодні мову засобів масової інформації буквально затопила самоперекладацька стихія: у ковпанці, на піджаці, на синяці.

Виставляемо супроти неї СПИСОК ПРАВИЛ. Скомпонували ми його з тих «уламків», що пішли на «полегшування» шкільних граматик, ну, і з того, що в цих граматиках полишалося.

Закінчення -у(-ю)в місцевому відмінку однини чоловічого і середнього роду ставимо:

1) в односкладовихсловах, якщо наголос припадає на кінцевий звук, – на снігу, на шляху, на даху, в бою, в льоху, в гріху, на гаку, на курку’, в соку.

Кілька іменників цього роду можуть мати і паралельні закінчення -і(-ї). Але в такому разі наголос переходить на основу: у гаю – в гаї, у раю – в раї, в боку – в боці, на віку – у віці. Іноді паралелізм закінчень залежить од змісту слова. Кажемо, наприклад, на верху, коли йдеться про верхівку чогось (Сидить ворон на дубу, на самому, на верху – пісня), і на версі, коли мовиться про спеціальне покриття (на версі хати, шапки); на валу (насип, хвиля) і на валі (деталь машини); на краю (межа) і в краю (територія);

2) в односкладовихіменниках з основою на г, к, х,які не переносять наголосу на кінець слова, але можуть мати паралельні закінчення -ові, -еві: у звуку, бо може бути й у звукові, у зиску – в зискові, у жаху – в жахові, у страху – в страхові, в крику, в блиску, в стуку, в грюку, в зойку, на карку (на шиї, у сплеску, в сміху, в штриху.

Мусимо зазначити, що цей оріентир на -ові, -еві, які визнають законність -у (-ю)в словах з основою на г, к, хі цим уберігають слова од зміни звукового складу, граматики повоєнних часів застосовували тільки для назв істот(на робітнику, бо – на робітникові, на дитятку, бо – на дитяткові, на вчителю, бо – на вчителеві). Тому й нема сьогодні впину таким самоперекладацьким вибрикам, як у звуці, взойці, в друці. Комплексний довідник «Сучасний український правопис» (М. Зубков, Харків, 2003) повертає права на -ові, -евій назвам неістот(налітакові, у ліжкові – с. 66). Отже, слід писати на потягу, а не на потязі, оскільки є можливою також форма на потягові; на поверху, як писав М. Коцюбинський, що був достеменним носіємукраїнської мови, а не самоперекладачем на зразок багатьох сучасних літераторів; на вдиху, на видиху (хоч кажемо в русі, в дусі).

А ще пропонуемо повернути до життя застереження з довоєннихграматик, зокрема, з «Морфології» Загродського, де сказано, що в іншомовних словах з основою на г, к, х слід віддавати перевагу закінченню-у(-ю)в місцевому відмінку, щоб не псувати змісту слів. Бо й справді: чи зрозуміє нас моряк, якщо ми скажемо на баці судна, чи похвалить нас добродій, про якого напишемо, що він працюе в банці і ставить штамп на бланці? Треба писати на баку, в банку, на бруку, в друку, в доку (а не в чиїйсь там доці), в шоку (а не в щоці, як каже телебачення і саме не може збагнути, що це означае), в універмагу, на філфаку, бо маг і фак – це скорочення від зрозумілих слів, а маз і фац (в універмазі й на філфаці) – від чого воно?

Вважаємо цю нашу пропозицію на часі ще й тому, що до багатьох іншомовних запозичень повернулося кінцеве г (пудинг, демпінг, кемпінг, рейтинг тощо), а воно, оце г,чергується з дз.Далебі, легше писати тут у місцевому відмінку закінчення – у(у моргу, на рингу, в рангу), аніж, -і(в мордзі, на риндзі, в рандзі!);

3) у словахіз суфіксом -ак (-як-): на літаку, на держаку, на козаку, на знаку, на вітряку, в рюкзаку, у вербняку, в піджаку, на буряку, на синяку.

4) у назвах неістот на -ечок, -ик, -инок, -ок, -очок, -ук: у вулику, на патику (На одному патику сімсот зернят у вінку – загадка про соняшник), на язику (Що тверезому на уму, то п’яному на язику), хоч можливий варіант і на язиці. У перестуку вогонних коліс, – долинуло з радіо. Подумалось: дуже грамотний автор цього вірша. Але з того-таки ж радіо весь час лунає на галстуці. Тимчасом, у Свидницького читаємо: Зодягалися, хто як міг: хто в сіртуку ходив, хто в свитині. I питаємо: якщо в класичній українській літературі в сіртуку ходив, то чому тепер має бути не в галстуку? Адже морфологічно це слова одного порядку;

5) у словах,вжитих з прийменником по,що вказує на рух: по полю, по лугу, по Дніпру (з іншими прийменниками тут закінчення – і: на полі, в лузі, на Дніпрі).