Місце спорудження прикордонно-пропускного пункту поблизу українського села Фараонівки та молдовського Волонтір визначено з ініціативи Республіки Молдова ще близько десяти років тому.

Близькі родинні зв'язки між мешканцями цих прилеглих сіл установилися ще за часів Радянського Союзу. Але якщо раніше до тещі на млинці можна було вирушити без ускладнень, то з відомих часів мешканці обох держав почали перетинати цей кордон несанкціоновано. З молдовського боку невеликий будинок уже споруджено, хоча і не має необхідних складових інфраструктури. З українського з-під землі видно лише зарослий бур'яном фундамент, щоправда, досить значних розмірів.

– Проблему організації прикордонно-пропускного пункту у Саратському районі ми порушували багато разів, – розповідає голова Саратської районної ради Іван Райнов, – спочатку на рівні районного депутатського корпусу, а потім і обласної ради. Такий пункт для мешканців нашого району, особливо наближених до кордону сіл, надзвичайно потрібен. В іншому разі для перетину кордону у певному місці люди повинні пред'являти закордонний паспорт. А для оформлення закордонних паспортів, які сьогодні виготовляються у Києві, потрібно сплатити чималі суми. Подати необхідні для цього документи можна тільки в Одесі. У минулому, 2008 році, для початку спорудження прикордонно-пропускного пункту з обласного бюджету було виділено близько 180 тисяч гривень. У даний час спорудження цокольної частини майбутнього будинку завершено. На цьому поставлена кома: роботи припинено через відсутність фінансування.

Доки обидва пропускні пункти не добудовані, мешканці двох молдовських і одного українського прикордонного села, у якому, до речі, живе переважна кількість осіб ромської національності, родинні зв'язки рвати не поспішають, й іноді все-таки один в одного у гостях бувають. Звичайно, не афішуючи свої пересування.