Іменники дієслівного походження

Їх іще називають віддієслівними. Мовознавець С. Караванський, наводячи взірці творення іменників від дієслів (приміщати – приміщання – приміщення, сповіщати – сповіщання – сповіщення), зазначає, що віддієслівні іменники можуть не лише називати дію, а й вказувати на наслідки цієї дії. «Наведений взірець творення іменників від дієслів, – пише він, – дуже продуктивний і раціонально виправданий: важко добачити якусь штучність в утворених цим способом формах. Нашій мові постійно треба творити іменники наслідку дії, бо людство прогресує.., і потреба в іменниках наслідку дії ніколи не вичерпається» (Секрети української мови, 1994, с. 48). І далі: «З розвитком культури потреба в нових лексичних формах буде зростати… Описаний словотвір – це невичерпна криниця нових термінів» (с. 49).

Якщо до цього додати, що віддієслівні іменники, характерною ознакою яких є суфікси -нняі -ття(рос. відповідники -ние, -ие), мають властивість означувати ще й тривалість дії в часі (ходіння, чекання, порання, спання), то стане зрозумілою їх виправданість в українській мові. Кілька прикладів на підтвердження останньої думки: А жаль мені дівування, дівоцького прибирання (пісня), За спанням та лежанням сорочки не матимеш (приказка), Буде каяття на світі – вороття не буде(Шевченко).

Виправданими в нашій мові іменники на -нняі -ттяє також тоді, коли вони утворені від дієслів руху і вказують мету дії: Ой піду я у садочок на гуляння(пісня). Підемо, браття, на розглядання (весільна пісня),Переїхав у цей замок на життя(Стороженко).

Проте є чимало в сучасній літературній мові конструкцій з віддієслівними іменниками, породженими аж ніяк не з потреб прогресу чи з природного прагнення мови збагачувати свої смислові відтінки, а звичайним перенесенням в україномовну стихію витворів російського «канцеляриту». Такі -нняі -ття,а їх часом буває просто надмір, тільки засмічують нашу мову, штучно витискаючи з неї все питоме, роблять фрази казенними й нудними, однотипними й позбавленими суто національного колориту. Виникає отакий собі «общепонятный» конгломерат…

Є кілька способів очищувати нашу мову, в тому числі й ділову, від зайвих -нняі -ття.

ПЕРШИЙ:не ставити на місці російських іменників на -ниета -иекальок на -нняі -ттятам, де без цього можна обійтися. Наприклад, російське отражениегеть не обов’язково перекладати штучним відображення. Є ж бо в нас і одсвіт, як-то бачимо в Нечуя-Левицького: Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в прозорій воді її чарівного одсвіту.Може бути й відбиток (отражение в зеркале – відбитоку дзеркалі (свічаді). Слову напоминаниеадекватним у нашій мові є не лише «нагадування», а й загад(Степан без жодного загаду все до часу поробить– Марко Вовчок), слову хранение– не тільки зберігання, а й схов(камера схову). А ось коротенький словничок для самоперекладачів, які вирішили урізноманітнити свою мову, позбувшись надокучливих -нняі -ття.

беззаконние – безсуд (а не беззаконня)

вдохновение – надих (а не тільки натхнення)

влечение – потяг, поваб(а не тільки ваблення)

дыхание – подих(Гріє він її своїм подихом – Г. Барвінок), а не тільки дихання

непонимание – нетяма(а не тільки нерозуміння)

осуждение – осуд, осуда(Смерть не така страшна, як осуда), а не тільки засудження

перевирание – перебрех(а не тільки перебріхування, чи перекручення)

посвящение – присвята (а не тільки присвячення)

потребление (еда) – споживок(а не тільки споживання)

предохранение – оберега, оберіг(а не тільки оберіганнячи остерігання)

предостережение – пересторога(а не тільки застереження)

разочарование – зневіра(а не тільки розчарування)

Корисно було б читачам повести цей список далі.

Іноді допомагають позбутися зайвого -ннясуфікси -анка, -янка(молчание – мовчанка, гуляние (развлечение) – гулянка, ожидание – сподіванка, книга для чтения – читанка) і -ка(приключение – приключка, нарушение – намовка). Але з -катреба бути обережним. Сучасна літературна мова часто ставить слова з –катам, де ставлять їх росіяни, – тобто без огляду на те, чи йдеться про назву дії, чи про її наслідок (доставка, перевозка). А такий огляд повинен бути. Бо коли маємо дію тривалу в часі, то мусимо писати -ння(доставляння, доправляння, перевезення – див. вище). Якщо ж ідеться про наслідок дії, тобто непро процес, а про предмет, то українською мовою краще сказати: достава, доправа, перевіз. Лише кілька віддієслівних іменників на -кав нашій мові здатні вказувати і на предмет, і на процес разом: оранка, сіянка, поранка. Більшість же віддієслівних іменників на -каназивають предмет (підкладка, пошивка(рос. наволочка), підшивка (газетна),розписка (документ), схованка, писанка, крашанка).

Для того, щоб уникнути зайвого -ння, корисно часом удатись до суфікса -анина.Скажімо, російську фразу: «Бегание по магазинам очень утомляет», – можна перекласти: «Біганинапо крамницях дуже стомлює». Те саме: ежедневное хождение – щоденна ходанина; пустое словоговорение – пуста балаканина; латание прорех – латанина, верчение – крутанина.

Але треба пам’ятати: суфікс -анинанадає словам не тільки значення дії тривалої в часі та повторюваності, а й певного емоційного забарвлення – відтінку нетерплячості, досади. Проте чом і не скористатися з цього при нагоді?