Їх поєднує творчість віктора цоя

19 років тому обірвалося життя рок-музиканта, лідера групи «Кіно» Віктора Цоя. Ім'я цієї людини знають усі, незалежно від музичних уподобань. Час минає, життя змінюється, але твори Цоя актуальні, правдиві, пробуджують бурю емоцій у людей різного віку. Досі у дворах звучать його пісні, досі вони залишаються якоюсь віддушиною серед сірих буднів.

Щороку ренійська молодь дає концерт пам'яті Віктора Цоя. Хлопці і дівчата виконують свої, авторські, пісні, і, звичайно пісні групи "Кіно".

У цьому році на сцені виступили три колективи під керівництвом Сергія Малогловця. Тепла і щира атмосфера концерту сприяла відвертому спілкуванню. Публіка зібралася найрізноманітнішого віку – від однорічних малят, яких мами привезли у візках, до бабусь, які дали в цей день відставку власному радикуліту. Було відчуття, що перебуваєш у теплих сімейних обставинах.

Концерт розпочався з виконання таких відомих пісень, як "Пачка сигарет", "Звезда по имени Солнце". Мене вразила неймовірна схожість голосу вокаліста групи Юрія Кокоша з унікальним тембром Віктора Цоя. Поспілкувавшись пізніше з хлопцями із групи, я довідалася, що Юрія між собою так і називають – Юра Цой.

Сцена цього дня зібрала людей найрізноманітніших професій, як музикантів, так і тих, хто не знає нот зовсім.

– Нас поєднує спільне захоплення музикою, – сказав після концерту бас-гітарист Артем Бондарев. – З деякими хлопцями ми знайомилися у парку на лавах, коли грали на гітарі. Вони підходили, слухали, пропонували якісь свої ідеї. Так ми подружилися, і згодом утворилася група, з якою ми виступаємо уже четвертий сезон.

– З хлопцями мене познайомив мій друг, Олексій Волков, – розповідає соліст групи Влад Монолов. – Ще в дитинстві я займався у музичній школі, співав, грав на саксофоні. Потім вступив до музичного училища в Одесі, пішов служити в армію, де грав у Севастопольському штабному оркестрі. Музика – це моє захоплення з дитинства, яке приносить мені задоволення і дає можливість творчо самореалізуватися.

– А я рок-музикою займаюся вже понад десять років, – говорить ударник Олексій Волков, – Мій батько, до речі, теж музикант, у нас це – сімейне. Скажу більше: я – музикант у четвертому поколінні. Колись я брав участь у першій молодіжній рок-групі Рені, але з тих пір хлопці роз'їхалися по містах – хто навчатися, хто працювати. Та й зараз чергове літо закінчилося, і більша частина групи роз'їдеться. Але спільне захоплення знову збере нас на одній сцені – наступного літа.

Хочеться відзначити, що до нинішнього концерту пам'яті Віктора Цоя внесли свою родзинку... дівчатка – 11-річна барабанщиця Єлизавета Ліка, 12-річні бас-гітаристка Орися Парасків і клавішниця Євгенія Каранфіл. У Рені їх називають "ранетками", тим більше, що вони виконують пісні цієї групи. Грають дівчатка сміливо і з таким запалом, що їм можуть позаздрити професійні виконавці.

– Дебют нашої групи відбувся у нинішньому році в День молоді, – розповідає юна бас-гітаристка. – А розпочалося все з того, що ми з Лізою та Орисею побачили в школі оголошення про набір до вокального гуртка при Будинку культури, яким керує Сергій Юрійович Малогловець. Він серйозно за нас взявся, і за дев'ять місяців ми освоїли не тільки вокал, але навіть інструменти. Перший час було дуже важко. Але терпіння і труд – все перетруть.

А як дивляться на захоплення дівчаток їхні батьки?

– Я захоплена! – ділиться своїми враженнями мама Орисі Ірина Чебан. – Я дуже рада, що донька захопилася музикою. До неї у нас у сім’ї ніхто музикою не займався. Коли Орися з дівчатками виступають, це – свято!

– Я хочу висловити свою вдячність Сергію Юрійовичу. Ми, батьки, раді, що є такі люди, які займаються з нашими дітьми і розвивають їх у музичному плані, – говорить Тетяна Ліка. – На самому початку, коли донька прийшла і сказала, що вчитиметься грати на барабанах, я, чесно кажучи, була шокована. Спочатку руки у неї були в мозолях, але це не відбило бажання до репетицій.

С.Ю. Малогловець вже п'ять років працює у районному Будинку культури з молодіжними колективами. Завжди енергійний, з азартним вогником в очах.

– Серед дітей і я почуваюся молодим, – зізнався Сергій Юрійович. – Спілкуємося на рівних, так простіше. Адже у нас одна ідея, одна велика любов до музики. Особисто мені подобається і народна, і деяка поп-музика. Якщо говорити про пісні групи "Кіно", то вони змушують замислюватися, робити якісь благородні вчинки, надихають. Найбільша проблема – непостійність колективу. Зазвичай до нас приходять учні 10-11 класів. Не встигли зігратися – їм настав час їхати до інших міст навчатися, влаштовувати своє життя. І я розумію хлопців і дівчат. Ну які перспективи можуть бути у такому маленькому місті? З професіоналів у нашому колективі тільки Олексій Казанаклі, який навчається на другому курсі Одеського училища культури і мистецтв, і Влад Монолов. Решта – аматори. Але всі хлопці і дівчата люблять музику, займаються, і я допомагаю їм.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті