З початком осені до нас приходить театральний фестиваль "Зустрічі в Одесі" – і це вже така ж невід'ємна прикмета найбільш романтичної пори року, як 1 вересня або День міста. Однак фестивалю передували конференції "Російський театр в Україні" – щороку на різну тему. Таким чином, нинішній фестиваль – четвертий, а конференція – шоста. У суботу вранці біля готелю "Лондонська" відбулося її відкриття. Серед учасників конференції – представники Центру підтримки російських театрів за кордоном (Москва), директори та художні керівники російських театрів України і російських театрів. Зі словами вітання до присутніх звернулися директор Одеського російського драматичного театру О. Копайгора, начальник управління культури і туризму Одеської облдержадміністрації Н. Бабіч, заступник голови Спілки театральних діячів Росії Г. Смирнов, радник Посла Російської Федерації в Україні А. Гасюк, начальник відділу театрального мистецтва Міністерства культури і туризму України О. Воронько, драматург О. Мардань.
Олександр Копайгора:
– Я щасливий, що у цей вкрай важкий час ми знайшли можливість знову зустрітися. Серед присутніх є люди, які були на усіх конференціях та фестивалях, стояли біля джерел цих двох подій. Мене запитують, чому саме російський театр провадить такий форум. Напевно, тому, що нам необхідно зустрічатися, як нікому іншому. Державну мову ми зобов'язані знати і будемо її знати, але як професіонали – директори, художні керівники театрів, творчі працівники, ми зобов'язані піклуватися про збереження російської мови, її чистоту... Ми просто повинні присвячувати цьому своє життя, – що, у кінцевому підсумку, і робимо.
Олена Воронько:
– Щороку до Одеси приїжджають фахівці театральної справи, щоб довідатися про щось нове, обмінятися думками, досвідом. Я бажаю усім нам плідної роботи, і щоб ми поїхали звідси не лише збагачені новими задумами, планами, але й гарним настроєм.
Надія Бабіч:
– Нам дуже приємно, що Одеса знову приймає гостей. Ми вдячні двом Олександрам Євгеновичам – Копайгорі та Марданю за організацію цього заходу, явного довгожителя. Під час нашого театрального форуму хотілося б довідатися, чим живуть театри Росії, Німеччини, України. Це велике та світле свято. Ми чекаємо на вас щороку в Одесі з любов'ю та радістю.
Андрій Гасюк:
– Посольство Росії добре розуміє значення російських театрів в Україні, які є форпостами російської культури у вашій країні. Ми прагнемо допомагати їм, чим можемо. Велику роль у цій копіткій та важливій роботі приділяється Центру підтримки російських театрів за кордоном, який активно співпрацює із українськими театрами: російські режисери ставлять вистави, провадяться майстер-класи, майбутні українські актори навчаються у російських театральних вузах...
Геннадій Смирнов:
– З кожним роком одеський фестиваль розвивається, міцніє, стає усе змістовнішим. Я привіз сюди товстий том – звіт про роботу СТД Росії у 2008 році. Велике місце посідає у ньому діяльність Центру підтримки російських театрів за кордоном, ваші фестиваль та конференція. У федеральному бюджеті Російської Федерації передбачене фінансування Спілки театральних діячів. Окремим рядком фінансується діяльність Центру підтримки російських театрів за кордоном. Це щире відображення культурної політики держави.
Олександр Мардань:
– Я вже говорив, що господарі тішаться двічі: коли гості приїжджають і коли виїжджають. У другому випадку тому, що кожний з вас відвезе до себе додому часточку Одеси, нашого спілкування, нашого фестивалю. Кажуть, що місто стає містом, коли в ньому з'являється театр. А якщо продовжити цей ланцюжок, то місто стає культурним центром, коли в ньому з'являється театральний фестиваль. Безумовно, Одеса була культурним центром і без нашого фестивалю, але він, ставши невід'ємною частиною культурного життя міста, дуже істотно її доповнює.
Цього року конференція була присвячена проблемам авторського права. Із ситуацією в цій сфері в Україні присутніх ознайомив начальник юридичного відділу Української агенції з авторських та суміжних прав Юлія Брунь, у Росії – Геннадій Смирнов. Не вдаючись у подробиці, відзначимо, що, поряд із тими або іншими розходженнями у підходах до цього питання, є й проблеми, спільні для наших країн. Так, і в Росії, і в Україні часто скривдженими та пограбованими, причому, структурами, покликаними захищати їхні права, виявляються саме автори вистав. Про це з гіркотою говорила, зокрема, російський драматург Ніна Садур. Втім, є й способи самозахисту. Так, Олександр Мардань, чиї п'єси йдуть у багатьох театрах України, Росії та зарубіжжя, а також Олександр Копайгора, відзначили, що виходом може стати підписання договорів між драматургами і театрами. З другого боку, коло авторів вистави драматургами не обмежується і захист їхніх прав на своє дітище потребує вдосконалення... Як відзначив, підбиваючи підсумки конференції, Олександр Копайгора, деякі проблеми, які обговорювалися в Одесі, пізніше знаходили своє відображення у відповідних законодавчих та інших нормативних документах.
Зі свого боку, відзначу, що якщо автори – наші сучасники ще можуть боротися за свої права (у дуже широкому значенні) і навіть виходити переможцями у цій боротьбі, то класики, які давно пішли з життя, знаходяться у безвихідному становищі. Їхні твори, виявляється, можна як завгодно вільно трактувати, іноді не залишаючи, при цьому, каменя на камені від першоджерела – і нікому нічого за це не буде. А шкода!
