Дещо відмінним від ідіом є інші усталені словосполучення. В них значення слів зрозуміле, зміст умотивований: рука руку миє, тиха вода греблі рве, наука не йде до бука,відкладений тільки сир добрийтощо. Це, власне кажучи, приказки. Оскільки вони частенько нагадують звичайні фрази літературної мови, виникає спокуса не шукати їм відповідників, а просто перекладати. Що газетярі й роблять, а словники під егідою офіційної філології їм ще й сприяють. От як у випадку з російським прислів’ям Комар носа не подточит. Його в перекладному фразеологічному Словнику перетлумачено Комар голки не підсуне. Засоби масової інформації залюбки користуються цією вигадкою, хоч і самі не знають, де в того комара голка та куди і нащо її підсовувати. А справжніх українських висловів, що відтворюють дане поняття, просто не знають, бо Словники їх поприховували. Пропонуємо читачам на вибір: Чиста робота – догани не даси, Припасовано – як там було, Забито – не відважиш, Пошито, як улито, Змуровано – не підкопаєшся.
Або ось прислів’я Как сыр в масле катается.Його так і перетлумачують у пресі та ефірі. А що воно говорить українцеві? Сир у маслі– що в цьому може бути привабливого? Вареник у маслі– це так, це справді річ добра й поживна. Її народ і поклав в основу приказки, що відбиває, як ми б сказали сьогодні, належний рівень добробуту – Живе, як вареник у маслі. Та працівники засобів масової інформації до вподобань народу глухі. Їх привченореагувати лише на російськоподібне.
Одним з інструментів такого привчання був і є заклик до точності перекладу, що його С. Кавганюк називає звичайним буквалізмом. Ось як він пише про це у своїй «Практиці перекладу» (К.: Дніпро, 1968 с. 39):
«Починається буквалізм із безневинних нібито речей. Наприклад, в оригіналі стоїть: Что же ты не зашел ко мне вчера?– букваліст так і напише дослівно: «Що ж ти не зайшов до мене вчора?» Він не знає або не хоче знати, що це запитання треба перекласти по-українському: «ЧОГО ж ти не зайшов до мене вчора?». І навпаки, в тому випадку, коли в російській мові словом «чего» найчастіше перепитують недочуте. Він також перекладе «точно»: «Ты поедешь завтра в город?» – «Чего?» – «Ти поїдеш завтра в місто?» – «Чого?». Буквалістові байдуже, що в українській мові слово «чого» означає «зачем», а не «что». Якщо в оригіналі «Я остался один в комнате», то й у перекладі залишиться «один», хоч по-українському кажуть в такому випадку «сам».
Особливо ж допікає буквалізм там, де заходить потреба в усталених словосполученнях ще одного виду – тих, які характеризуються певною самостійністю частин, можуть замінювати окремі свої елементи на синоніми, можуть, нарешті, поповнюватися іншими словами. Це переважно звороти, властиві писемній, книжній мові. Порівняймо, наприклад: взяти до виконання івзяти до неухильного виконання; притягти до відповідальності іпритягти до карної відповідальності; обмін досвідом і обмін передовим досвідом. Як правило, основне слово такого звороту може бути ядром інших словосполучень даного плану: порушитипитання, порушитисправу, порушитиклопотання, братидо уваги, братидо відома, братиучастьтощо.
Проте й тут неможливі заміни довільні. Треба казати квадратура круга, а не квадратура кола; нагромаджувати досвід, а не накопичувати досвід; мати уявлення, а не мати уяву; впадати в очі, а не кидатись у вічі; здобувати перемогу,а не одержувати перемогу; яблуко розбрату, а не яблуко незгоди; скринька Пандори, а не ящик Пандори; примушує бажати кращого, а не залишає бажати кращоготощо.
А найкраще в переклад усталених зворотів дослухатися до народної мови, як це робить М. Рильський, перекладаючи, наприклад, «Повесть о том, как поссорились Иван Иванович с Иваном Никифоровичем» М. Гоголя:
а) «Как б то ни было, только это почти невероятно для всех, что…» Той над ким тяжіють «російські зразки», сказав би: «Як би там не було», бо й перекладний словник радить те саме. А от Рильський, орієнтуючись на народну мову, перетлумачив цей уривок інакше: «Так чи сяк, а тільки ніхто не міг повірити, що…»
б) «Но я тех мислей, что нет лучшего дома, как поветовый суд» – «Але я так собі міркую, що немає кращого будинку за повітовий суд».
в) «Когда Иван Іванович пришел к себе домой, то долго был в сильном волнении» – «то довго не міг угамуватися».
г) «Фу ты пропасть!» Как может, как найдется человек поддержать свое достоїнство!» – «Бий тебе лихо! Як то може, як добере способу людина підтримати свою гідність!».
Оцінити і ритм, і природність звучання українських фраз у такому перекладі! Бо результатом буквалізму, як правило. Буває лише «спотворення образної системи оригіналу і безнастанне псування рідної мови»(С. Ковганюк).
Усталеними є також звороти й окремі слова (їх ще називають модальними), з допомогою яких мовець складає логічну оцінку сказаному (певна річ, ясна річ, зрозуміло, звісно), підкреслює реальність повідомленого (відома річ, природна річ, щоправда, справді), акцентує імовірність чи сумнів (може, можливо, може бути, здається, мабуть).
Сьогодні серед висловів такого плану особливого поширення набуло словосполучення більше того. Мовознавець С. Караванський не вважає його українським і пропонує мало того. Це теж не з нашої мови. З нашої – ще й надто, ба, ба навіть. Ось який приклад з опрацьовуваного рукопису наводить О. Курило: «Ми можемо бачити, як рослина росте, мало того, ми можемо чути, як вона росте». – Треба: «Ще й надто, ми можемо чути, як воно росте». Можна й: «Ба, ми можемо чути, як вона росте» (Уваги до сучасної української літературної мови, 1925 с. 161).
Чужим в українській мові є зворот між тим, перекалькованим з рос. между тем. Нам у такому разі треба писати тимчасом(одне слово), на відміну від тим часом(двоє слів), що відповідає рос. тем временем. Можна вжити замість тимчасом(одне слово) протеабо а проте, як читаємо, наприклад, у Марка Вовчка: І словом він було впоїть тебе, як медом, а проте дивний якийсь, дивний з його чоловік був.Ще приклад (з народних казок, що їх зібрав і впорядкував І. Рудченко): Два годи любились вони дуже, тимчасомзнайшовся другий парубок і відбив.
Російському тем болеев кінці протиставного речення відповідають українські сталі словосполучення і потім,і поготів: Я горілки не п’ю, а чарівної й потім(Грінченко), Діти батьків мало слухають, а нас і поготів(Г. Барвинок).
Рос. зворот таким образому значенні «следовательно» в нашій мові має відповідники: отже, отож, виходить, виходить що. «Замість – Таким чином, багатими хлібом можна вважати Таврію, Херсонщину» (з рукопису) – треба: отже (або виходить, виходить, що), за багаті на хліб можно вважати…» (О. Курило, с. 162).
Рос. зворотові другими словамивідповідає в нашій мові інакше кажучи(з дієслівним елементом!), а не кальковане іншими словами. Зворотові тем не менее– словосполучення все ж, і все ж,а не калька тим не менш, що її сьогодні вживають навіть кваліфіковані журналісти. Порівняймо: Тим не менш він учинив такта І все ж він учинив так, – самі побачимо, де фраза штучна, де нормальна українська.
Серед усталених словосполучень чітко вирізняється група висловів, що прийшли з мови професіоналів до загальнонародної: зробити на один копил(з мови шевців), на живу нитку(з мови кравців), зміна декорацій(з театральної сфери), на два фронти(з війська), центр ваги(з фізики), ставити знак рівності(з математики) тощо. Вони стали фразеологізмами, оскільки з загальнонародній мові набули переносного значення.
Але бувають професіоналізми, які в переносному значенні вжитку не мають, а все ж є сполученнями сталими. От хоч би такий, як рос. вязать на спицах.Українські жіночі видання безсоромне переписують його українськими літерами: в’язати на спицях. Тимчасом, в’язати нашою мовою можна лише щось до чогось (в’язати човна на кілка), щось із чимось(кінці з кінцями), щось у щось (жито в снопи), а те, що мають на увазі росіяни, в нас називається плести. Причому, плести дротами, а не на спицях, бо спиці (у деяких місцевостях кажуть шпиці) бувають лише в колесах, і до ручних робіт їх, ясна річ, ніхто не застосовує. А ще: плетучи дротами, українки рахують вічка, а росіянки считают петли. Що ж роблять автори посібників до ручних робіт у цьому разі? На жаль, радять рукодільницям рахувати петлі,хоч треба вічка.
Та повернімося до перерваної розмови про іменники, в ужитку яких сьогодні маємо найбільше недоладностей.
