У давнину чумаки, які розвозили добуту в Куяльницькому лимані сіль, мимоволі на собі зазнавали цілющого впливу ропи і грязі. Про чудесні зцілення гряззю Куяльницького лиману світом швидко поширювалися легенди, привертаючи хворих. З тих пір минуло понад півтора сторіччя.
А чим живе сьогодні відомий усьому світові курорт Куяльник? Із цим запитанням вирушив я до «кузні здоров’я» – клінічного санаторію ім. М.І. Пирогова. Мій співрозмовник – головний лікар санаторію Микола Миколайович Тищук.
– Миколо Миколайовичу, читачам, гадаю, буде цікаво дізнатися про сьогодення Куяльника. Який профіль у санаторію?
– За своїми цілющими ресурсами курорт Куяльник – унікальне природне явище. Грязі й ропа Куяльницького лиману допомагають людям набути здоров’я. У 1892 році була побудована і діє дотепер водогрязеоздоровниця. Нові будівлі, – спальні корпуси, курортна поліклініка, Палац культури, – з’явилися у 70-80-ті роки минулого сторіччя. Наш курорт цього року відкрив свій 176-й сезон, що збігся з 200-річним ювілеєм засновника курорту, доктора медицини Ераста Степановича Андрієвського. Грязі Куяльника – еталонні. Їх беруть для порівняння при визначенні ефективності грязелікування на інших курортах. Ми маємо мінеральні води двох видів. Цього року відкрили, перші в Україні, відділення реабілітації репродуктивної функції як для чоловіків, так і для жінок.
Основні профілі лікування – це захворювання суглобів і хребта, хвороби нервової системи, гінекологія і урологія, артрози, церебральні паралічі і багато інших супутніх хвороб. Хочу сказати, що за останні десять років підтвердилася ефективність лікування у літній період бронхо-легеневих захворювань.
У Куяльнику на піку свого бурхливого розвитку, а це 1987 рік, курс лікування пройшли 45 тисяч хворих – це рекордна цифра.
– Сьогодні оздоровниця не працює на повну силу, корпус-гігант на 1000 місць руйнується. Але ж був час, ще при СРСР, коли курорт приймав близько 4000 хворих, і путівок, практично, не було вільних. Що сталося сьогодні?
– Так, на превеликий жаль, це так. Дореволюційні будівлі старіли, ставали непридатними, а нові три гігантські корпуси були дорогими в експлуатації. Пізніше ледве зводили кінці з кінцями, – без коштів на ремонт, без підтримки держави. Раніше був централізований розподіл путівок, через профспілки, за рахунок фонду соціального страхування. Будь-яка людина могла собі дозволити придбати путівку навіть за повну вартість.
Сьогодні ж це болюче питання для багатьох, особливо пенсіонерів і незаможних. Судіть самі, вартість одного дня лікування у двомісному номері – 199 грн. Зі своєї пенсії можна в середньому оплатити лише 4-5 днів. Державних джерел немає, а фонд соціального страхування скорочує закупівлю путівок. Ще менше купують путівки органи соціального забезпечення. Деякі районні управління купують 2-3 путівки на рік. Курорт опинився в тупику. Через дорожнечу попит на путівки низький.
– Чи відчуває курорт Куяльник турботу міської і обласної влади?
– Слава Богу, останнім часом з міською і обласною владою, профільними управліннями у нас склалися конструктивні відносини. Були відремонтовані дві ділянки «важкопрохідної дороги», що веде до оздоровниці. Краще став ходити міський транспорт. Провели спільно акцію щодо реалізації курсівок, що в три рази дешевше вартості путівок. При всьому цьому у нас до влади є запитання. Оздоровниця «Куяльник» сьогодні є єдиним користувачем курорту, що оплачує всі комунальні послуги, надра, земельну паркову ділянку тощо. Насправді питання утримання і охорони національного парку повинні вирішувати інші структури.
Сьогодні необхідно вирішити і питання про створення ландшафтного парку міжлимання – Куяльницького і Хаджибеївського. Одне з дуже важливих завдань – домогтися присвоєння оздоровниці статусу «курорт державного значення». Багато курортів України вже мають такий статус. Образливо, маючи природні ресурси, майже всю таблицю Менделєєва, не мати такого статусу. Гадаю, що це питання на контролі у міської і обласної влади.
– Звідки, в основному, приїжджають до вас на лікування? Чи є якісь пільги, і хто ними користується?
– Пільгами користуються учасники війни, пенсіонери-інваліди, ветерани війни і праці, чорнобильці тощо. З наступного року, можливо, пільги стосуватимуться «дітей війни». Крім громадян України, до нас приїжджають лікуватися з Білорусі, Росії, Польщі, Німеччини, Франції, США, Італії, Канади, Ізраїлю, а також з арабських країн. Ціни на путівки однакові для всіх. На жаль, наша оздоровниця сезонна і працює з кінця березня до листопада. У «пік» сезону (липень – серпень) оздоровлюємо близько тисячі осіб, в інші місяці – п’ятсот.
– Свого часу Одеса була потужним містом-курортом з пансіонатами, санаторіями, будинками відпочинку, піонерськими таборами. Зараз їх залишилося зовсім мало. Хочу запитати, чи не підкрадається цей «дерибан» до санаторію «Куяльник». Адже ходять чутки про продаж курорту разом з лиманом. Чи так це?
– Хочу сказати Вам відверто, що все це тільки чутки. Так, у місті говорили, що чи то Пінчук, чи то Ахметов претендують на нього, що французи нібито ведуть переговори про купівлю, а Німеччина вже купила Куяльник і т.д. Отож знайте, що Куяльник ще ніхто жодного разу не купив. Ми живемо і працюємо, хоча нестабільна ситуація в державі, нестача інвестицій є основною перешкодою для нашого розвитку. У нас є цікаві наробітки, є чітка концепція модернізації санаторно-курортного комплексу Куяльник. І що?! Але це окрема тема розмови...
Після розмови з Миколою Миколайовичем мені подумалося, що і Куяльник, і в цілому Одеса варті того, щоб професійно поставити тут роботу санаторно-курортної і туристичної галузі (а всі передумови для цього є).
