Іменник баба

Він є в обох мовах, має одинаковий звуковий склад. Але чи тотожні українське і російське «баба» за змістом і сферою застосування? Ні, і ще раз ні. Бо якщо баба українською мовою означає стара жінка, жінка, що має онуківі аж ніяк не пов’язується з поняттям дружина, то російське бабапередає і поняття дружина(бабоюукраїнці називають лише дружину діда), і вказує здебільшого не на вік, а тільки на належність за жіночої статі. Тож коли росіянин отак собі вільно гукне «Пошли к бабам!» – справжній українець його не підтримає. Скаже: «Гайда до молодиць!» – бо навіщо казакові баба? Хіба лиш для того, щоб поворожила чи якусь болячку замовила.

Далі. Російське бабаможе вказувати на громадянський стан (не девка уже – баба). У нас для цього використовують слова жінка, молодиця. Тим-то здивувала передана по радіо ремарка до «Ночі перед Різдвом» Гоголя: «Парубки, дівчата, баби».Ніби жінки (молодиці)в різдвяних розвагах участі не брали, а віддали це право лише неодруженим (парубкам, дівчатам)та старим людям (бабам). Нонсенс!

Біда

Автор одного з газетних нарисів примушує свою героїню з-російська вигукувати: «Біда мені з вами!» А якби він по-справжньому прислухався до мовних узвичаєнь цієї героїні, то вигук цей був би дещо іншим. Можливо, таким, як у Шевченка: «Лихо мені з вами», – бо те поняття, що його росіяни передають здебільшого тільки словом беда, в українській народній мові має набагато ширший діапазон відтворення. От хоч би з допомогою слів лихо, клопіт, страх, приключка, притугаі багатьох інших, кожне з яких надає вислову свого відтінку значення. Це добре видно з паралелі ідіом:

Рос. укр.

беда стряслась лихо спіткало (спобігло); горе скоїлось

(учинилось); лиха година впала;

напасть ударила

помочь в беде зарадити лихові; запобігти нещастю

попасть в беду ускочити в халепу; набратися клопоту

что за беда?! ну, що й з того! Дарма! Байдуже! Ото клопіт!

друзья познаются в беде шукай приятеля в пригоді (в притузі)

беда, да и только лихо, та й годі; клопіт, та й годі; безголов’я!

беда, как много страх, як багато

Певна річ, уживають українці й слово біда.Але найчастіше, коли воно випливає з поняття бідність: «Зійти на біду» (обеднеть), «Тягти біду за хвоста» (жить очень бедно), «Біду бідувати» (впасть в крайнюю нужду), «Од біди поли ріж, та тікай» (делай все возможное, чтобы избежать бедности).

Бідоюще називають в Україні (здебільшого на заході) лихого на вдачу й не гідного поваги чоловіка: Біду свари, біду ганьби, а воно все біда бідов(Ів. Франко).

А що бачимо в сучасній мовній практиці? Прийшла біда – відчиняй ворота, – пролунало з недавньої радіопередачі. Що це? Справді має наша мова таке прислів’я? Ні. Просто автор переказав українськими словами прислів’я російське. Грамотні люди, як уже мовлено (див. Другий закон перекладу), такого не роблять, тобто не перетлумачують своїми словами рос. фразеологізмів, ідіом, приказок, а добирають їм відповідники з рідної мови. А дібрати в даному разі було з чого: «Біда біду знайде, коли й сонце зайде», «Біда біду перебуде – одна мине, друга буде», «До лиха та ще лихо» – список може бути набагато довшим і пов’язним не лише зі словом біда. Клопіт лише в тому, що добирати нічого не хочеться. Але хіба це по-хазяйському – своє занедбувати, а до сусіда на позички бігати. Та й не по-синівському воно.

Щоправда, сучасні фразеологічні словники не дають користувачам доброго прикладу: теж частенько калькують. Та ще й так невправно! Скажімо, Почесать березовым веникомновий рос.-укр. фразеологічний словник перетлумачив, посилаючись на письменника М. Стельмаха, Почесати березовим віником. Хіба ж таки вкладачі Словника не знають, що чесати нашою мовою можна щось лише з допомогою гребінця, а тут требачухати?

Безголов’я

Українці й росіяни, маючи у своїх мовах цей іменник, розуміють його неоднаково. У росіян синонімами до нього виступають глупость, тупость, неразумность. В українців – нещастя, горе, лихо, безталання, лиха година. Щоб краще затямити цю різницю, візьмімо собі за орієнтир народний тост: «Нам на здоров’я – ворогам на безголов’я!»

Дехто в ЗМІ вживаєбезголів’я (нібито за законом чергування О та І в закритому і відкритому складах). Спеціально для них повідомляємо: такого слова Б. Грінченко не фіксує! Є тільки безголов’яв описаному значенні.