Цей іменник в українській і російській мовах має як однаковий, так і неоднаковий ужиток. Почнемо з однакового. Він стосується тривалості чогось у цілому: вік живи, вік учись – век живи, век учись; вік любити – век любить; на своєму віку – на свем веку.
Коли ж заходить мова про етапи чогось (наприклад, людського життя чи планети) росіяни застосовують слова возраст, лета, время.Приклади:
укр. рос.
віком до трьох років в возрасте до трех лет
в моєму віці в моем возрасте
відтепер і довіку отныне и на всю жизнь
довіку-вічного до скончания времен
заїсти віка испортить жизнь
збавити віку лишить жизни
на схилі віку на склоне лет
покіль віку, пам’ятатиму пока жив, буду помнить
подовжити віку продлить жизнь
пропав вік пропала жизнь
раз на віку раз в жизни
в розквті вікув расцвете лет
Типовою помилкою самоперекладачів у випадку зі словами вік – возрастє потяг до буквального переповідання російських канцелярських формул. Цього робити не треба. Скажімо, фразу Отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста без жодного порушення змісту можна відтворити людськоюмовою: Відпустка для догляду дитини до трьох років. Коротко, інформативно і зрозуміло. Без канцелярських викрутасів.
А ось кілька усталених словосполучень зі словом возраст, українську версію яких корисно було б запам’ятати:
рос. укр.
в пятилетнем возрасте он… маючи п’ять років, він…
человек в возрасте (обобщенно) літня людина
человек пенсионного возраста людина пенсійного віку
(конкретно)
холостяк в возрасте старий (підтоптаний) парубок
Що ж до слова вік,яке окреслює певний історичний період, то вживаємо його лише до узагальнених понять (кам’яний вік), а про конкретний час кажемо століття:ХХ век – ХХ століття (сторіччя).
Власник, володар. А чому не посідач?
Перші два іменники перекладний Словник називає відповідниками до рос. обладатель, а третій відносить до застарілих. Виходить нелогічно: спортсмен посів,якесь там місце, а звуть його власником чи володарем.
Наша думка: не зважаймо на оту хитру словникову позначку устар,а йдімо за логікою і називаймо того, що посів, – посідачем.
Водойма, водоймище
Перше з цих слів є загальною назвою для річок, озер, заток, лиманів, басейнів та інших природних заглибин, заповнених водою. Друге вказує на те саме, тільки більше за розміром. Скажімо, ставок називаємо водоймою,а масу вод, що їх перепинила на Дніпрі, – водоймищем.
Та самоперекладачам-буквалістам (зближувачам мов) такої відмінності мало. Вони пустили в пресу та ефір ще й третє слово (до речі, в прекладному Словнику його нема!) – водосховище.Якби ж то його автори могли ще пояснити, від кого цю воду треба «ховати»!..
Вожай, вожак чи ватажок?
Вожаєм– Грінченко називає передовое животное в стаде. Ватажок,за його визначенням, – це предводитель, атаман, начальник,як-от читаємо й у Шевченка: Хто ватажком піде перед вами?
Висновок для сучасних літераторів: у зграї, череді, отарі, стаді – вожай;керівник людського колективу – ватажок.А вожак– це не більше, ніж пряме нав’язування російщини українським текстам.
Вираз чи вислів?
Росіяни передають ці поняття одним словом – выражение.Очевидно, під цим впливом і назвали І.О. Варган і М.М. Пилинська свою працю (Харків: Прапор, 2002) «Словник сталих виразів». А мусили б написати сталих висловів, бо все в нашій мові, що пов’язується зі словами,має лунати як вислів.Це видно й з паралелі:
рос. укр.
выражение лица вираз обличчя
извините за выражение даруйте на слові
нелитературное выражение нелітературний вислів
читать с выражением читати виразно (а не з виразом,
що є неприхованим русизмом)
Вузол чи гудз?
Про перший з цих іменників Словник синонімів української мови (К.: Наукова думка. 1999) розповідає (т. 1, с. 316), що це – затягнута петля на мотузку, шнурку.Неправда! Українці на мотузках, шнурках, ниткахзав’язують ГУДЗИ! Ось приклади.
З НАРОДНОЇ МОВИ: Як дівчина шиє, і в неї на нитці гудзи в’яжуться –скоро заміж оддасться(прикмета); Я ж тобі казала шнурки ключкою в’язати, а не гудзом.Ач, загудзував – і не розв’яжеш(із живих уст).
З ЛІТЕРАТУРИ: А Хома на мотузку гудзі собі в’яже (Руданський);Під горлом – гудз яскравого галстука (Є. Гуцало).
Гудз– кажуть українці також про забите місце, коли воно напухне (Двері міряв по собі, аби гудка не набити – Свидницький), і про недобре вимішену глину (Ач, замісила – самі гудзи! Масти тепер сама! – з живих уст).
Від гудзапоходить і ґудзик(рос пуговица).
А що розуміють українці під словом вузол?Це: 1. Якийсь дріб’язок, зав’язаний у щось більше (Татари скочили на коні, поприпинавши вузли награбованого до сідел.– З. Тулуб); 2. Переплетення (а не зав’язаність!) подібних між собою предметів (часом з переносним значенням): залізничний вузол, вузол проблем, вузол (клубок) суперечностей.
Тому зуніфікований до «общепонятного» морський вузол,на наш погляд, слід було б називати морський гудз,бо в’яжуть його таки на мотузках, тросах і шворках.
– А що? – кинеться в іронію читач. – Може, і гордіїв вузол– то гудз?
– Можливо. Якби лишень точно знати, на чому його зав’язано. А раптом творці міфу мали на думці щось переносне: вузол проблем?
Година
Росіяни вживають це слово тільки в урочистих промовах на означення часу, ознаменованого важливими подіями, наприклад, година бедствий. Ми послуговуємося ним щодня. Паралелі фразеологізмів підкажуть, коли саме:
укр. рос.
восени дня – годинаосенью день не длиннее часа
в обідню годинув обеденное время
досвітня годинапредрассветная пора
добра годинахорошая погода
лиха година1. тяжелое время; 2. злой рок
на годині сталоустановилась хорошая погода
негодина, негодаплохая погода
остання годинаконец жизни
по малій годинінемного спустя (погодя)
при такій годині(Орла
повісить на тичині і при
такій годині республіку
зробить – Шевченко)
чорна година злая судьба
щодня-щогодини (рости) (расти) не по дням, а по часам
щогодини каждый час, ежечасно
