Трохибільшемісяцяминулозтогочасу, якувиставковійзалімузеюодеськогоСвято-Архангело-МихайлівськогожіночогомонастиряУкраїнськоїПравославноїЦерквиМосковськогоПатріархатувідкриласявиставказаназвою«Золотанитка». Насудглядачіврепрезентованонайрізноманітнішізатехнікоюітематикоюроботимайстринь-вишивальницьклубу«Майстриня», учнівшвацькогоучилищавідділенняцерковногохудожньогошитваприОдеськійдуховнійсемінарії(навчальнійжитловіприміщенняякогорозташованінатериторіїжіночогомонастиря) івишивальницьзжіночоївиправноїколонії№ 74.

«Майстриням» дав притулок монастир

Це не перша виставка робіт клубу «Майстриня». Уперше з роботами його учасниць одесити познайомилися два роки тому в цій же виставковій залі.

– І цього разу нам не відмовили у «притулку», – говорить керівник клубу і координатор виставки Наталія Васильєва. – Більше того, спочатку ми домовилися, що приміщення нам буде надано терміном на один місяць. Але, мабуть, помітивши, що експозиція викликає досить велику зацікавленість, настоятелька монастиря ігуменя Серафима люб'язно дозволила нам подовжити виставку ще на місяць, тобто, до кінця листопада.

У порівнянні з 2007 роком, за словами Наталії, техніка вишивки, в якій виконані роботи, стала набагато різноманітнішою. Цього року, як пояснила керівниця клубу, на експозиції можна побачити й вишивки хрестом, і художньою гладдю. Є також і гобеленовий шов, наприклад, такий чудовий твір, як «Скрипка». Дві роботи самої Наталії вишиті стрічками у поєднанні з бісером. А картина Світлани Котельчук «Розлив» – об'ємна художня вишивка. Можна сказати, що кожна робота «майстринь» цікава як у технічному, так і в художньому плані.

– Мені подобається використовувати різну техніку. Але для того, щоб вийшов справжній твір мистецтва, крім технічної майстерності, потрібно вміти вибирати, відчувати і розуміти матеріал і колір, – поділилася тонкощами вишивання Наталія Васильєва...

Зроблено в Одесі

Здавна головною прикрасою одягу священика є церковна вишивка. І мало хто знає, що в Україні її виконують лише в Одесі. Саме у швейному училищі відділення церковного художнього шитва при Одеській духовній семінарії навчають цій майстерності, починаючи із самих азів, а також виготовляють і необхідну для священнослужителів одіж.

До спеціальних дисциплін, які протягом чотирьох років вивчають в училищі, входить церковне шитво, матеріалознавство текстильних матеріалів, символіка церковного одягу, історія російського і українського церковного шитва, спеціальне малювання та іконографія.

До програми навчання церковному шитву закладено вивчення найрізноманітніших швів і технік, які традиційно використовують у церковному шитві Росії та України.

Багато хто з тих, хто вступає до училища, спочатку мають досить віддалене уявлення про художню вишивку. Головне в цій справі, вважають майбутні майстрині та їхні вчителі, терпіння. І ті, у кого його вистачає, досягають великих успіхів у цій професії.

До речі сказати, чудовий за своєю красою саккос предстоятеля Української Православної Церкви Московського патріархату митрополита Володимира або не менш гарні святкові одежі митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела – зроблені руками одеських майстринь. Їхні роботи також служать прикрасами багатьох храмів міста і області, а сьогодні їх можна побачити і у виставковій залі православного музею при жіночому монастирі.

Від в'язниці до храму...

Не лише художньою вишивкою, але й плетивом шапочок і кофточок для своїх малят зайняті рукодільниці з виправної колонії № 74. Кілька десятків їх найрізноманітніших робіт прикрашають стіни православного музею.

– Ми, коли відкрили виставку, одразу поставили велику картонову коробку і звернулися до усіх – учасників, відвідувачів із проханням поділитися залишками своїх матеріалів – ниток, канви, або старими журналами з рукоділля (ми із вдячністю приймемо все, а потім передамо у колонію) з тими жінками, які перебувають зараз у місцях позбавлення волі. Заняття рукоділлям багатьом з них допомагають не лише скрасити їхнє нелегке життя, але й стають свого роду духовним вихованням. А ще це має й практичну користь – своїми руками вони виготовляють одяг малятам, які перебувають поруч із ними – у дитячому будинку при виправній колонії, – говорить Наталія Васильєва. – Ми намагаємося допомогти їм, чим можемо. Регулярно приходимо у колонію і провадимо уроки рукоділля: показуємо різні прийоми вишивки, пояснюємо, як правильно підбирати нитки. І так щодня. Теми робіт вони придумують самі. Як правило, серед них переважає релігійна тематика. Багато православних ікон із застосуванням бісеру. Кажуть, що ще років 10 тому цій техніці одну з ув'язнених навчила послушниця зі Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря. Та жінка вже давно звільнилася, а мистецтво, передане їй черницею, збереглося і далі існує.

Тяга до вишивки і плетіння у деяких ув'язнених настільки сильна, що, за словами організаторів виставки, жінки ухитряються навіть при відсутності необхідних інструментів займатися улюбленою справою. Наприклад, коли в однієї з дівчат не було спеціального гачка для плетіння (які дозволяється тримати у колонії), вона зробила його з гілочки дерева і тривалий час в'язала ним дуже гарні речі. Ті ж, у кого не було спиць для плетіння, тривалий час замість них використовували стержні від авторучок.

Дивлячись на вишиті одухотворені лики Діви Марії, Архангела Михаїла, портрети жінок, які ніжно заколисують своїх малят, православні храми і невеликі церковки із золотими куполами, важко повірити в те, що їхні автори – це люди, які за скоєні ними ті чи інші злочини ізольовані від суспільства, відгороджені від світу колючим дротом...

– Наша ідея вдалася. Ми зібрали вже кілька мішків подарунків для ув'язнених з колонії № 74. І люди далі приносять найрізноманітніші, найнеобхідніші для вишивальниць і плетільниць предмети. Причому, багато хто, подивившись на їхні роботи, відходять, а потім повертаються, але вже не голіруч.

Для вишивальниць

дуже важлива оцінка...

Виставка не має комерційного характеру, але для учасниць із клубу «Майстриня» вона все-таки має і практичне значення. За словами координатора виставки Наталії Васильєвої, кожен з її відвідувачів до 30 листопада зможе висловити свою думку – проголосувати за вишивку, що найбільш сподобалася йому, опустивши аркушик паперу з її назвою у спеціально підготовлену для цього організаторами скриньку. Таким чином, вважають вишивальниці, вони зможуть зрозуміти, що виходить дуже добре, а над чим треба ще попрацювати.