Круг, кружок, кружечок,

кружало, кружальце

Перекладний Словник досить чітко і більш-менш пристойно окреслює сфери застосування цих слів (аби лиш не полінуватися прочитати словникову статтю до кінця!). Тому відводимо місце тільки іменникові кружоку тому розумінні, в якому його вживав М. Коцюбинський, – «Їй наспівали ліберальні студенти, як грамофонний кружок(підкреслення наше), а вона повторює дурниці». Атож: кружок, а не якась платівка (народ цього слова не вживає!), яку штучно випродукували русифікатори за подобою пластинки.

Тепер, щоправда, частіше чути слово диск.Може, воно й на краще.

Кілька слів і висловів, яких у Словнику немає:

укр. рос.

сонце вже в крузісолнце на горизонте

щоб ти пішов круга світачтоб ты пропал

кругловидийкруглолицый (Огрядний собі пан, кругловидий,

русявий– П. Куліш)

круглястийшарообразный (Земля

кругляста, як кавун– Грінченко)

кругойдучийповорачивающийся

по окружности (Над

глибоким кругойдучим яром стоїть замок – П. Куліш)

кругомвокруг (Кругом дуба

русалоньки мовчки

дожидали – Т. Шевченко)

кружганокгалерея (Освітились залі, кружганки і кімнати –

О. Стороженко)

кругучасток поля (В сьому крузі буряки луччі–

сл. Грінченка)

кружка бігатибегать по кругу (газети калькують: бігати по колу!)

ставати (сідати) кружкастановиться (садиться)

в круг

Кусок, кусочок

Сучасні літератори цих слів майже не вживають – зосередилися навколо шматка і шматочка.А даремно! Народна мова використовує і те, і те, ще й має для них розмежування: кусоккаже про те, що можна різати, рубати, відтинати (Не рубай собаці хвоста по кусочку, а вмах – словник Білецького-Носенка);шматокстосується того, що відщипують, одривають чи відламують. Проте особливо чіткої градації тут нема: можна, наприклад, сказати і кусок хліба, і шматок хліба у вислові узагальненого значення (в конкретному розумінні – скибка хліба).

Значно чіткішою є вимога до сипких і крихких матеріалів: якщо вони перебувають у спресованому стані, то про них кажуть грудка(кусок сахара – грудка цукру), якщо в сипкому та ще й у невеличкій кількості – дрібка(дрібка солі, цементу, вапна, піску).

Грудкаставлять і на місці рос. ком, комок: грудка каші, землі, глини, снігу тощо.

Та повернімось до слова шматок, точніше шмат.Його вживають сьогодні на означення частини від цілого (Шмат гнилої ковбаси – Шевченко), а про друге значення – много, большое количество(Грінченко) – забули. Даремно! Проти порівняння висловів багато роботи, багато проблем зі шмат роботи, шмат проблемпоказує, де більше виразності. І саме української, як-от у народній пісні Багацькая дівчинонька шмат каралів має.

Летовище

Так патріотично налаштовані журналісти називають тепер аеродром. Повернули вони до вжитку гурт(замість колектив), відсоток, спільнота, шпитальта багато інших, що їх граматичні реформи 1930-32 років повикидали з нашої мови як націоналістичні. Могли б повернути і самохід,яким досі послуговуються чехи й поляки замість автомобіля, далекозір(телескоп), тепломір(термометр) та інші, зроджені в пору, коли українська мова мала ще хоч якісь умови для власного, а не нав’язуваного словотворення.

Але, повертаючи слова, не слід вплітати їх у чужомовні конструкції, бо це, як писала Леся Українка, «Наче латка на ветоші злиденного життя». За приклад такого злиденного життя можна взяти фразу з газети: Його світлини виставлялися багатьма музеями. Хоч і є тут суто українське слово світлина, але чи українська це фраза? Зазирнімо хоч би до розділу «Орудний відмінок», та згадаймо фразу Кримського (гралися трупами),щоб зрозуміти: фразу побудовано за російським зразком. А коли до цього додати ще й невластивий ужиток дієслова (ніби світлини виставляли самі себе), стане ясною потреба перебудови речення. От хоч би так: Його світлини бували на виставках у багатьох музеях.

Листування

Саме цей іменник слід використовувати, коли йде мова про обмін кореспонденцією. Проте багато журналістів тримаються російського переписка. Це просто гріх! Адже нашою мовою переписка(переписування)– це дія, пов’язана з копіюванням.

Лицар

І народна мова, і класична література послуговуються лише цим іменником. Русифікатори додали ще й рицар?А чи потрібно це? Хіба що, може, Дзержинського таки справді слід назвати рицарем революції, бо лицардля нього – то завелика честь.

Лице

Рідко хто вживає це слово сьогодні. Частіше – обличчя. З телебачення пролунало одного разу навіть обличчя землі.

А коли ж усе-таки слід казати обличчя,а коли – лице?Допоможе це з’ясувати паралель усталених висловів:

рос. укр.

вверх лицом (лежать, падать) горілиць(лежати,

падати)

вниз лицом долілиць

в лице кого; в вашем лице в особі кого;

у вашій особі

в лицо (говорить, заявлять) в очі, у вічі, в живі очі(говорити, заявляти)

в лицо знать кого знати з лиця,

з обличчя кого

видеть по лицу бачити з очей

(З очей бачу: брешеш)

имеется налицо маємо в наявності

(не) к лицу кому 1. негоже кому;

2. (не) личить кому

нет лица на ком аж змарнів

(зблід, пополотнів) хто

не ударить лицом в грязь не осоромитися

пойти лицом в кого удатися в кого

повернуться лицом к кому, повернуться обличчям

чему (лицем) до кого, чого

сходиться лицом к лицу ставати віч-на-віч

с кем, чем з ким, чим

смотреть в лицо кому, чему дивитись у вічі кому, чому

творческое лицо творче обличчя

физическое, юридическое фізична, юридична

лицо особа

черты лица риси обличчя

Дуже часто про лице (обличчя)українці кажуть вид(Увесь вид кропивою пожалив– М. Вовчок), а лицяминазивають щоки (Як була я молодиця, цілували мене в лиця –жартівлива приспіванка).

Маємо також кілька висловів зі словом лице,властивих тільки нашій мові:

укр. рос.

в лиці мінитисято краснеть,

то бледнеть

з лиця спастипохудеть

грошам лиця немаденьги равны

по стоимости с обеих сторон

Магазин

Тут можна вибудувати графік тиску, під яким трансформувалося слово. Спочатку його витіснив з ужитку склад,а далі вже магазин витіснив крамницю,з якої десь подівся крам,і його місце запосів товар…А може, було інакше? Слово товар, що стосувалося в нашій мові лише худоби (Понаїдався товар і полягав– Грінченко) під тиском російщини набуло нового значення і замінило собою слово крам,через що зникли й крамниціта постали магазини,що колись виконували в нашій мові функції складів(Стояв великий магазин, де складали земний віск– І. Франко).

Але так чи овак, а навіть з найдрібніших торговельних точок зникли вивіски «Крамниця» і з’явилися «Магазин» (сільмаг, раймаг). А чи не ліпше було б як на наші часи щось більше називати магазином,а щось менше крамницею?Та й про книгарні, цукерні, кав’ярніне забувати, ховаючи їх за іноземними шопами, кондитерськими, кафе.Болгари, наприклад, своїх сладкарницьна щось чуже не замінюють…