Малюк, малюки
Російською мовою цей іменник Грінченко тлумачить однозначно: мальчик.І уточнює: маленький. Так слово малюктрактувала і класична література. Читаємо, наприклад, у Свидницького: Я ще малюком туди заглядав.
Додержуються цього й сучасні літератори, але тільки доти, поки мовиться про одного малюка.Коли ж мова заходить про множину,то виходить щось недоладне. Скажімо, таке (з газет): Добре живеться малюкам у цьому дитячому садку. Як це розуміти? Можна так, що в якомусь дитячому садку добре ведеться лише маленьким мальчикам (малюкам).А може й так, що йде розповідь про спеціальний дитсадок, у якому виховують тільки хлопчиків (такий собі «мужской детсад»). Насправді ж усе простіше: автор дбає про звукоподібність (малюки –малыши) і записує до хлопчиків також дівчаток, хоч для цього в нашій мові є своє спільне слово: малята.
Те саме й зі словом близнята.Його теж за принципом звукоподібності (чи наголосоподібності) замінили на близнюки(близнецы), хоч близнюки,як і малюки– це теж тільки хлопчики,бо дівчаток називають близнючками.
Малюнок чи рисунок?
Сьогодні мало не під усіма ілюстраціями в книжках чи статтях пишуть мал.,тобто малюнок.Це не відповідає нормальному українському слововжиткові, бо слово малюнокнаша мова пов’язує лише з кольоровим (живописним) зображенням (Книжка с малюнками, гарними малюнками стіни обвішано)або з враженням од картин природи (Малюнок лісового озера стояв перед очима.– І. Вільде).
Тому під ілюстраціями, що являють собою зображення графічні або схематичні, треба писати рис., тобто рисунок. Адже рисунок походить від прадавнього нашого слова риса (ртза– з глаголичного письма), що утворило йрисувальник, обрис, нарис, зарисовка (а не замальовка,як дехто сьогодні гадає!).
Слово рисунок доречним є й тоді, коли мовиться про сукупність лінійних елементів у картині, характерні особливості танцю, спектаклю, музичного твору (рисунок танцю, рисунок мелодії, рисунок ролі тощо). Синонімами рисунка є візерунок, шкіц (ескіз), креслення, контур.Синонімами малюнка виступають образ, образок, картинка, мальовання, малювання, куншт(Ось привезли і малювання – Котляревський; А скільки образків версальських, малярських кунштів і божків! – Гулак-Артемовський).
Маляр і маляр
Наголос у цьому іменнику дуже важливий. Якщо ми його поставимо на останньому складі, матимемо поняття митця, мистця, Майстраз великої літери. Якщо ж наголосимо склад перший (маляр), то теж матимемо поняття майстра, але вже з малої літери, тобто ремісника, що малює (фарбує) стіни, вікна, двері.
Під тиском російщини останнє слово (маляр) захопило позиції, а місце слова малярзапосіло художник (Словник Грінченка його не фіксує). Патріоти-Майстри сьогодні відроджують питому назву своєї професії і пропонують художні школи називати малярськими, художні колективи – мистецькими, художню самодіяльність – мистецькою.
Варто, мабуть журналістам, особливо з радіо і телебачення, прислухатися до порад патріотів рідного слова, а за пресою й ефіром (гарантія!) піде вже й широкий загал мовців. І все стане на свої законні місця.
Масло
Цим словом наша мова називає лише продукт із коров’ячого молока. Тож рос. приказку Подлить масла в огонь не слід калькувати ще й із технічних причин: масломожна намастити на хліб, алелитийого не можна. Литиможна жири рослинного походження – олію, оливу,що їх росіяни теж називають маслом.Тому дехто калькує вже ніби грамотно: Підлити оливи до вогню. Але до чого воно, якщо наша мова має власні приказки для відтворення поняття? Наприклад: До вогню та ще приску (жару) додати.
Що ж до усталених висловів, то тут теж є своя чіткість:
рос. укр.
масляные краски олійні фарби
живопись маслом малюнок олією
масло техническое мастило
эфирное масло ефірна олія
постное масло олія (соняшникова, оливкова).
Геть недоладними з огляду на цю паралель э вислови рослинна олія (з рос. растительное масло) і тваринне масло (з рос. животное масло), що їх теж практикують наші ЗМІ.
Мета
«З метою чи без мети?» – запитує читачів Антонечко-Давидович і пояснює («Як ми говоримо», с. 58-59):
«Від вислову з метоюрябіють сторінки газетних інформацій, статей і фейлетонів. Ось кілька зразків із того потоку, що його ми щодня бачимо в друку та чуємо з ефіру: «З метою біологічної ізоляції від можливого поширення місячних мікроорганізмів космонавтів умістили в спеціальний «фургон»; «З метою виявлення жанрових особливостей цього твору, надіслали його на кваліфіковану експертизу».
Словом метапослуговувалась і послуговується наша література, щоб передати важливе життєве значення або ідейне спрямування людини: «Очевидячки, досягла своєї мети»(Нечуй-Левицький); «О, бідний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети»(Рильський); «І комунізм – одна метадля нас» (Сосюра). У народній мові це слово трапляється далеко рідше, наприклад, у вислові «на близьку мету»,що означає – на близьку відстань.
Яку ж мету,цебто життєве завдання або ідейне спрямування, вбачали автори наведених на початку газетних фраз? Тут, як і в багатьох інших подібних випадках, нема ніякої мети,а тому й треба було написати: «Для біологічної ізоляції від…», «Щоб виявити жанрові особливості…».
З цього, звісно, не слід думати, що слова метатреба уникати в практичному вжитку, приміром, у таких висловах, як поставити собі за мету, мати на метітощо. Йдеться лише про те, щоб не обертати вислів з метоюв той прикрий канцеляризм, який не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово мета».
Інакше кажучи, додамо ми від себе, росіяни для відтворення двох понять – ціль для стрільби і завдання до реалізації – використовуютьоднеслово, а ми, українці, двоє слів: ціль і мета.У зв’язку з цим – паралель:
рос. укр.
движущаяся цель рухома ціль
поразить цель влучити в ціль; поцілити у щось.
идти без целиале:іти безбач, світ за очі
задаться целью узяти (поставити) собі (за) мету
с цельюдля того, щоб
в целях чего маючи на меті що; щоб
зробити (вчинити) що
корыстные цели корисливі міркування
(інтереси)
преследовать цель ставити собі за мету,
мати на меті
