Образ
Усі ще зі шкільної лави звикли надавати цьому слову лише одне (і при тому суто російське) значення – узагальнений літературний характер. А народна мова і наша класична література використовують його значно ширше. Зокрема, там, де росіянин напише изображение,українець може написати не лише зображення,а й образ,як це бачимо у Шевченка: І перед образом Венери горить кадило золоте. Де росіянин скаже картина,ми можемо сказати не лише картина,а й образ(Образи відомих майстрів прикрашали вітальню – І. Вільде).Те саме й щодо иконы(Щоб на тебе образи в церкві попадали! – Грінченко), подобия(Умийтеся, образ Божий багном не скверніте – Шевченко), человеческого лица(Обранець у нього такий, що він на жида схожий – словник Яворницького).
Фразеологізм образ жизни,нашою мовою слід передавати фразеологізмом спосіб життя(а не образ життя,як каже радіо).
Око
В усіх слов’янських мовах із найдавніших часів до сьогодні щонайактивнішим життям живе цей іменник. За винятком російської. Тут йому відведено лише вузесеньку нивочку книжного (око за око) або пісенно-поетичного застосування (очи черные, всевидящее око). А на загал, то іменник окозамінено на глазі витворено з ним чимало фразеологізмів.
– Ну, то й що? – спитає читач. – Який стосунок це має до нашої теми?
– А такий, що пани суржикевичі, не дібравши способу «зблизити» українське окоз російським глазом, заходились каламутити воду в сталих висловах. І дечого досягли. Зокрема, більшість українських засобів масової інформації пише і мовить на наших очах [це сталося], замість перед нашими очима; [іти]куди очі дивляться замість [іти] безбач або світ за очі і т.д. Щоб виринути з-під цієї суржикової каламуті на чисте плесо українського слововжитку, просимо запам’ятати:
Рос. Укр.
бросаться в глаза впадати в око
(врать) прямо в глаза в живі очі (брехати)
(говорить) в глаза; за глаза (говорити) в очі, у вічі, позаочі
глаза горят у кого (чьи) на что пасе очима хто кого, що
глаз положить на кого, что накинути оком на кого, що
глаза разбегаются аж в очах рябить
глаз не оторвать аж очі вбирає
глаза не смыкать [всю ночь] оком не стикнути [всю ніч]
глаза колоть кому чем викидати на очі що кому
делать большие глаза вдавати подив, дивуватися
з чого, не сходити з дива
для отвода глаз про людське око
дурной глаз лихе око
за глаза (хватит) аж надто (стане)
лишь бы с глаз долой аби з очей
ни в одном глазу нітрохи, анітрішечки
окинуть глазом озирнути, роззирнутися
охватывать глазом сягати, засягати оком
попадаться на глаза навертатися на очі
прочь с глаз моих! геть з-перед очей!
плюнуть в глаза кому плюнути межи очі кому
с глазу на глаз віч-на-віч, сам-на-сам
смотреть в оба пильнувати, бути на бачності
темно, хоть глаз выколи темно, хоч в око стрель.
Звичайно, цю паралель із допомогою словників можна зробити довшою. А на разі просимо запам’ятати кілька суто українських висловів із іменником око:
лихим оком дивитися на кого злиться на кого
позичати в Сірка очей говорить, стыдясь сказанного
мати світле око жить с чистой совестью
із очей сталося кому, що сглазили кого
очі довбти кому, чим укорять кого, за что.
Особа й особистість
«Ці два слова – їх інколи не розрізняють і пишуть: Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах або: Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!
Слово особаозначає окрему людину, індивідум:Він сам, своєю власною кругленькою особоюстояв, зігнувшись над пательнею (М. Коцюбинський); іноді, коли мовиться про багатьох людей, це слово в множині замінює множину інших слів – чоловік, душ:На нараду прийшло багато осіб (з живих уст); часом воно править за відповідник російського жаргонізму личность, наприклад, у вислові Що за підозріла особа?
Слово особистістьозначає індивідуальністьлюдини, сукупність її духовних і фізичних властивостей: Авторську особистістьне піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в цього існує на правах ліричного героя (Є. Гуцало).
Тим-то й у першій фразі треба було написати: «Особистість автора виявляється…», а в другій фразі сказати: «Прошу без особистихобраз!».
Додаток до процитованого з Антоненка-Давидовича: Словник Грінченка фіксує ще слово особітний,дорівнюючи його рос. особенный, а словник Яворницького – особшанийу значенні выделяющийся, выдающийся.Може, комусь знадобляться для урізноманітнення викладу?
