Вам на Балтську електричку?..
Для жителів Одеської області їзда в електричках не новина. Це найвигідніший і найшвидший спосіб дістатися практично до будь-якого населеного пункту. До того ж залізничний транспорт вважається найбільш безпечним. Проте з розпадом Радянського Союзу «Укрзалізниця» і Одеська залізниця зокрема, переживають не найкращі часи. З чим це пов'язано судити не нам, а фахівцям у Міністерстві. Проте давайте подивимося на все власними очима.
Уявіть собі, що вам необхідно з’їздити до Балти. Ви вирішили скористатися електричкою Одеса – Балта. Це електричка приміського сполучення. Приміські каси на Одеському вокзалі розташовані зовні. Мабуть, на думку адміністрації вокзалу, пасажири електричок більш загартовані і стійкі до морозів і сонячних променів, ніж решта пасажирів. Ви не встигнете підійти до каси, перед якою чомусь немає черги, як до вас підійде миловида жінка. Вона лише запитає: «Вам на Балтську електричку?». Почувши позитивну відповідь, вона покаже на електричку і запевнить: «Там пропустять». Мабуть, квиток купувати потрібно не тут. На турнікетах перед пероном вас справді пропустять. Там стоїть поважна на вигляд охорона. Проте вас навіть не запитають, не кажучи вже про перевірку квитка. Для чого там взагалі турнікети і охорона – невідомо.
Пройшовши до будь-якого вагона, що сподобався вам, ви зручно сядете на будь-яке вільне місце. Втім, іншого дня вам, можливо, доведеться, стоячи у проході, триматися за спинку сидіння. А у свята, можливо, ви будете насолоджуватися виглядом чиєїсь спини у тамбурі...
Перевірити наявність у вас квитка, а у разі його відсутності, продати його вам, прийде провідник. Проте на руки ви квиток не одержуєте. Від сусідки зможете дізнатися, що провідник взяв з вас на кілька гривень менше, тому квиток і не видав. Неприємне відчуття…
Про наявність у поїзді місця для паління можете забути. Вагон-ресторан в електричці, – теж звучить смішно. Проте у першому вагоні самі провідники продають слабоалкогольні напої, а у тамбурах палять всі, кому не ліньки. Нагадаємо читачам, що палити і розпивати у громадських місцях в Україні заборонено, крім спеціально відведених для цього місць.
Такий от продаж квитків відбувається не завжди, однак часто це має місце. Ті, хто їздить в електричках, знають це не з чуток. Виникає запитання: невже Міністерство не знайде коштів на зарплату одному контролеру, який хоч іноді несподівано перевірятиме роботу провідника? Не потрібно мати великі знання з математики, щоб порахувати, що різниця у затрачених коштах і отриманих просто величезна. І як можна говорити про рентабельність галузі, якщо допускати такі речі? Сподіватимемося, що незабаром провідникам в електричках не будуть занижувати ставки, як офіціантам, тому що вони одержують чайові. У цьому випадку, це, на жаль, не чайові.
Якщо говорити про галузь у цілому, то картина теж не тішить. Те, що парк поїздів і вагонів оновлюється повільно, а якість залізничного полотна залишає бажати кращого, видно будь-якому сторонньому спостерігачеві. На вокзалах – поїзди, конструкція яких не змінювалася з часів Радянського Союзу. Керівництво «Укрзалізниці» вже не один раз загострювало увагу влади на тому, що основний прибуток галузі становлять вантажні перевезення, а пасажирські є збитковими. Тому чекати від Міністерства достатнього вкладання коштів у збиткову сферу найближчим часом не доводиться.
Керівництво Міністерства вбачає вихід в інвестиціях і зниженні відсотків щодо кредитів для даних програм. Засобом для підвищення рентабельності пасажирських перевезень також є підвищення тарифів. Що у найближчому майбутньому, мабуть, на нас і чекає.
Стас КОНДРАТЕНКО, студент Одеської академії холоду
Кому по зубах буде ковбаска
Схоже, що розкішшю незабаром стане придбання не лише твердого сиру, але й напівкопченої ковбаси
Управління агропромислового розвитку облдержадміністрації провело робочу нараду із керівниками м'ясопереробних підприємств області. Темою його стало ухвалення Верховною Радою України рішення щодо введення нових, суворіших державних стандартів на ковбасні вироби.
Законом України № 1782-17 «Про внесення змін до деяких законів України про підтримку агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи», який був підписаний Президентом України 22.12.2009 р. і набув чинності від дня його опублікування («Урядовий кур’єр» 31.12.2009 р. № 245), визначене наступне: «забезпечити введення у дію через 15 днів від дня вступу в силу цього Закону розроблених державних стандартів на м'ясну продукцію: ДСТУ 4427:2005 «Ковбаси сирокопчені та сиров'ялені. Загальні технічні умови», ДСТУ 4433:2005 «Ковбаси смажені. Загальні технічні умови», ДСТУ 4435:2005 «Ковбаси напівкопчені. Загальні технічні умови», ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хлібці м’ясні. Загальні технічні умови» і зупинити дію технічних умов, виданих раніше на перераховану вище продукцію».
Згідно з новим Держстандартом, виробникам ковбас вищого сорту забороняється використовувати білкові стабілізатори, сою, крохмаль, а також харчові добавки. При цьому в м'ясній продукції інших сортів встановлюється чітке обмеження подібних добавок. Зокрема, покупець ковбаси першого сорту може розраховувати, що лише 30% продукту буде складатися із сої або крохмалю. У другому сорті – 40%, у третьому – 50%. Також вводиться твердий контроль за використанням традиційних назв ковбасних виробів. Наприклад, якщо на впакуванні написано "Докторська", то це має бути ковбаса, зроблена без використання сої за відповідним держстандартом.
Цікаво, що нові вимоги до виробництва ковбасних виробів були розроблені Держспоживстандартом ще у 2005 році. Початково вони мали набути чинності у серпні 2008 року, однак під тиском представників м’ясопереробної галузі їхнє введення постійно переносилося. Спочатку на 1 квітня 2009 року, а потім депутати Верховної Ради і зовсім дозволили робити ковбасу із соєю до 2011 року. Причому держава й не збиралася надавати допомогу підприємствам у цьому процесі. Усі витрати вони чомусь мали нести самостійно. Тому й не квапилися починати підготовку до переходу на нові принципи роботи.
За оцінками експертів, виробництво ковбасних виробів за новим держстандартом призведе до їхнього подорожчання приблизно удвічі. Так, якість продукції, звичайно, треба підвищувати. Але хто зможе купувати мокру ковбасу за ціною вісімдесят – дев'яносто гривень, а напівкопчену – по сто двадцять – сто сорок? Зменшення збуту продукції неминуче призведе до скорочення виробництва, а, отже, до звільнень людей та закриття багатьох фірм. З іншого боку, ситуація змусить підприємства, щоб якось вижити, робити за технічними умовами більш прості види продукції, які будуть відповідати платоспроможності населення. А традиційні види ковбас, схоже, почнуть зникати із прилавків магазинів, залишаючись доступними лише деяким покупцям. Тобто неминуче відбудеться переорієнтація вітчизняних ковбасних фірм на імпортну, більш дешеву та менш якісну сировину.
Завідувачка відділом облСЕС Лідія Степанова розповіла про обов'язкові технологічні інструкції на продукцію. У них повинні бути закладені санітарні вимоги, періодичність контролю з безпеки. Тобто підприємства змушені будуть витрачатися ще й на оформлення цих документів.
Взагалі за умов кризи (а поголів'я великої рогатої худоби в області зараз нижче за рівень післявоєнного 1946 року, знижується рівень доходів населення) у нас не запропонували дотацій місцевим товаровиробникам, як це роблять за кордоном. А непродумано ввели нові держстандарти, які вигідними виявляться лише перевіряючим органам, – за невиконання закону, навіть якщо він поспішний, неправильний і взагалі не може бути виконаний у зазначений термін, вони будуть штрафувати м’ясопереробні підприємства. Оскільки штрафи передбачені чималі, вони теж істотно вплинуть на зменшення кількості підприємств, яким пощастить вижити і, як і раніше, тішити своєю продукцією покупців. Споживачам же залишається забути про збалансоване харчування і шукати, чим же замінити м'ясо, ковбасу, сир... Зважаючи на все, перелік цей буде подовжуватися.
Світлана МАРШИНА,«Одеські вісті»
