Виставка

Грані таланта

Сьогодні більшість з нас знає Тараса Григоровича Шевченка як великого поета, одного із основоположників сучасної літературної української мови. Поряд із цим він був і талановитим художником.

Щороку до дня народження Кобзаря музей К.Г. Паустовського готує тематичну експозицію. У 196-ту річницю старший працівник музею С. К. Кузнєцова запропонувала відвідувачам довідатися про великого поета і як художника, графіка на виставці «Т.Г. Шевченко – художник».

Репродукції шевченківських картин виставлені у хронологічному порядку: спогади про дитинство; юні роки; побут кріпаків; замовлені портрети; пейзажі Казахстану (у роки заслання йому вдалося побувати польовим художником у складі Аральської експедиції). І, звичайно, – автопортрети, які відображують зміни вигляду Тараса Григоровича за короткий період життя.

Відкриття виставки супроводжувалося читанням віршів учнями школи дитячої творчості «Моряна» м. Одеси. Змістовна доповідь Світлани Кузнєцової про художню діяльність українського поета інформаційно доповнила експонати. Науковий працівник звернулася до повісті Т.Г. Шевченка «Художник», де описано життя талановитої людини та розказано, як його занапастили.

Ця одеська виставка є своєрідним містком вражаючої колекції художніх робіт великого українського поета, що знаходиться у київському музеї Т.Г. Шевченка.

Ольга МЕЛЬНИК,«Одеські вісті»

Кобзареві присвячується

9 березня Україна відзначила 196-ту річницю з дня народження Т.Г. Шевченка. У цей день представники керівництва області та міста, представники молодіжних і громадських організацій поклали квіти до пам’ятника поетові.

Присутні віддали данину пам’яті людині, чия важка доля для багатьох стала прикладом боротьби із несправедливістю, а творчість увійшла до скарбниці світової культури.

Як відзначив у своєму виступі перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк, Тарас Шевченко мріяв про самостійну та вільну Україну і багато робив для досягнення цієї великої мети.

Анатолій ВАКУЛЕНКО

Славлячи поета

Щовесни ми вшановуємо нашого пророка Тараса Шевченка, поезія якого уже майже два століття зцілює нас та надихає на працю і творчі злети. У ці дні покладаються до монументів поета живі квіти як вічна данина пам’яті істинному патріоту українського народу.

У Шевченківські дні у містах та селах області відбулися урочистості. У Кодимському районі у межах Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «У вінок Кобзареві ми вплітаємо майбутнє» було проведено конкурси на кращий малюнок до творів Кобзаря, кращу вишивку, краще поетичне слово про Кобзаря та кращий прозовий твір на тему: «Кобзар у моєму житті та у житті моєї родини».

В Овідіопольському районі у приміщенні РБК «Слава» пройшов перший районний конкурс читців та літературно-музичних композицій «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття», в якому взяли участь представники шкільних та культосвітніх закладів району.

Його організатори, вітаючи учасників Шевченківського конкурсу, наголошували, що сучасне покоління має не лише добре знати Кобзаря як символ України і його класичні твори, а й відкривати невідомі глибини творчої спадщини Тараса Шевченка. Також відзначалося, що конкурс, який об’єднав 130 дітей і дорослих, отримав право на довге творче життя. А за підсумками журі кращими були постановки вистав за уривками з поеми «Катерина», які зіграли аматори сцени з Надлиманського БК та Йосипівської школи. Напрочуд масовим був конкурс читців поезій Т.Г. Шевченка, в якому змагалися учасники шкільного і старшого віку. В результаті виконавці художнього читання отримали відзнаки за одинадцятьма номінаціями, в яких оцінювалася і акторська майстерність, і виконавчий стиль, і відображення теми, і розкриття образів.

Крім того, у міських, районних та сільських бібліотеках пройшли Шевченківські читання, була влаштовані тематичні книжкові виставки.

Юрій ФЕДОРЧУК,«Одеські вісті»

Василь Барладяну-Бирладник

* * *

У кожного

Кирилівка своя,

Шевченко свій

У кожного

Їй-Богу:

В Кирилівці

Не був

Ніколи

Я –

Та

До Шевченка

Знав завжди дорогу:

Покійний брат,

Малим

Співав мені

Про думи,

Що блукають попідтинню,

Як сироти

Голодні і брудні,

Роздягнуті,

Від холоду

Аж сині…

У нас в селі

Багато

Тих сиріт…

Я теж

Не пам’ятаю

Мого тата –

Та ще в колисці

Вивчив «Заповіт»,

Хоча не знав

Читати чи писати…

Село моє –

Кирилівка моя!

І

Мій Шевченко

Там живе,

Їй-Богу, –

Бо ж

У Кирилівці

Не був

Ніколи я,

А

До Шевченка

Знав завжди

Дорогу!..