Тримовна доктрина моря

Дмитро Шупта. «Дельфін». Збірка поезій. Мова укр., англ., рос. Київ. «Толока», 2008р.

Уже сама назва провокує мариністичні асоціації, тож відразу скажемо, що у бурхливому океані сучасної поезії та сучасних поетичних видань ця збірка вигідно вирізняється суто класичними настановами, у які досить оригінально вписується її запрограмована тримовність. Імена перекладачів Андрія Євси (англійською мовою) та Анатолія Яні (російською мовою), зазначені разом з ім`ям автора Дмитра Шупти на титульній сторінці, а не трафаретно у дужках, уже задають тон сприйняття пропонованих читачеві віршів.

«Дельфін» складається з ліричних поезій, головним героєм яких є море. Показово є те, що цей специфічний і величний герой заявляє про себе надзвичайно різноманітно: проблемні аспекти і тональність віршів напрочуд різноманітні.

Ця панорамність авторського бачення своєрідно компенсує дефіцит об’єктивної розповіді у сучасній літературі. Цікаво, що у збірці є твори, у яких образ моря відсутній, а на перший план виходить традиційний ліричний герой. Виразні у своїй медитативності вони у загальній композиції збірки створюють своєрідну діалогічну паралель: образи людини і моря переплітаються у загальному контексті, відтворюючи гармонію живого.

Важливо, що ця гармонія збережена і в перекладах. По суті, перед нами постають поряд з автором не просто перекладачі, а виразні творчі індивідуальності. «Дельфін» тримається на трьох китах.

Дмитро Шупта закінчив Кримський медінститут з відзнакою. Будучи студентом, працював фельдшером «швидкої допомоги» і очолював Кримське обласне літературне об’єднання «Гроно». В студентські роки видав у столичному видавництві «Молодь» збірку лірики «Провісники цвітіння» та у видавництві «Таврія» – «Полум`я мелодії». «Дельфін» – тридцять п’ята збірка лірики відомого поета.

Був репресований.

Дмитро Шупта – визнаний майстер ліричної мініатюри, поеми й класичних форм: сонетів, стансів, рубаї, хокку, хайку, танка… Пише вірші для дітей, а також гумор, сатиру, займається перекладацькою справою. На його тексти знані композитори створили низку вокальних творів, як для дітей, так і для дорослих, що вийшли друком: «Пташеня на промені», «Лебеді Зеленої Неділі», «Земля Зелена» тощо, козацьких пісень та маршів – «Грай, козача кобзо», а також вокальних циклів: «Єрусалим квітів» за однойменною поемою про Катерину Білокур, «Осягнення» – про Григорія Сковороду, «Одкровення Івана Залізного» – про Івана Піддубного, «Василеві окрайці» – про Василя Симоненка, «Лицар моря» – про Олександра Маринеска тощо.

Про море поет пише з дитинства, а ступивши на землю Севастополя, ще в 1956 році на все життя полонився магією моря, яке у віршах поета весь час набувало нового і нового забарвлення і стихія моря у поезіях Д. Шупти ставала всесильною і нездоланною.

Образ дельфіна має передусім прозвучати в шкільних програмах, адже це твір не тільки про екологію нашого Чорного моря, а й про екологію душ нашого підростаючого покоління, про його гуманність, взаємодопомогу й доброчинність. Поранений дельфін викинувся на берег:

Але на нещасну тварину ніхто не звернув уваги.

Не знайшлось дельфіну друга,

А підмоги – поготів:

Ні ургентного хірурга,

Ні лікарні, ні бинтів.

Чорне море – як велетенська своєрідна кобза з тисячами тривожно вібруючих струн, звуки й мелодії яких у всьому космічному оркестрі завжди чує небайдужий до всього, що відбувається з нами й з природою, істинний поет-лірик. Тому він мовою поетичного слова в силу свого натхненного таланту передає нам, читачам бентежну музичну доктрину моря, яке написало свою вічну книгу. Книгу моря завжди доповнюють нові часи нових поколінь:

Час написав таку правдиву книгу,

В якій немає й слова про обман.

І навдивовижу авторові вдається знайти в цьому вірші завершальні, значущі акордні рядки:

Природа і поет подібне творять,

І в них – одні й ті ж самі читачі.

Поет у природі своєї Вітчизни-України і природа в його поетичній творчості, інтегрувавшись одне в одного, репрезентують світові найприродніше явище гармонії взаєморозуміння й співжиття.

Романтикою відлунюють строфи мініатюри «Птах», поезії, зрозумілої та збагненної багатьом нашим сучасникам, яким здається, що вже немає снаги витримати сучасний темп:

Ти втомився, як і вчора,

І немає вже снаги.

Полонила душу змора,

Наче рабські ланцюги.

Розірви обійми змори,

Крила випрями і линь!

Під крильми – степів простори,

Над крильми – висока синь.

Сповідальним самоочищенням віє від цього взірцевого станса. Поет вірує і в самоочищення, в рекреаційні надпотужні можливості й морської безодні, де вже без людського втручання не обійтися. Митець разом з усіма порушує вагомі проблеми, стривожений глобальним колапсом, перед яким опинилася і водна стихія:

Чорне море, Чорне море,

Як тебе урятувать?

Бо, крім біологічного забруднення викидами промислової і побутової діяльності людини, на дні Чорного моря біля курортних узбереж причаїлися незліченні контейнери з отруйними бойовими речовинами часів минулих воєн.

До біблійно-молитовної метафори в нього викристалізовується магічний образ України-рятівниці і безміру води:

Не розвіються тривоги,

Де у берег б`є прибій.

Чорне море миє ноги

Україні дорогій.

Саме так, метафорично проектується месіанська роль Спасительки, що є вершиною духовного осягнення свого перебування на цьому світі.

У збірці «Дельфін» поезії здебільшого медитативного, філософського плану. Це авторові притаманне, і це йому вдається, бо до цього його зобов’язує саме прізвище «Шупта», що мовою санскриту означає «доблесний лицар, шляхетний воїн козак, філософ, винахідник, відкривач» і т.д. Якщо ж до цього додати, що поет Дмитро Шупта народився в краю Г.С. Сковороди – філософа, поета, педагога…, тоді саме по собі стає все зрозуміло.

Глибоко-філософські мотиви ненарочито переливаються в суто ліричні строфи з інтимними нотками у поезіях: «Щастя на воді», «Кароліно-Бугаз», «Катамаран» та інші, і, особливо, у вірші одчайдушно-хвацькому і такому динамічно-пружному й експресивно-молодецькому «Осідлання хвилі», в якому поет закликає молодь помірятися своєю вправністю з бурхливою морською хвилею:

Хвилю осідлай, ревучу хвилю –

Силою поміряйсь на воді!

Жаль, що я вже хвилю не осилю,

Як бувало в роки молоді.

Повів легкої печалі десь приховується в цьому естафетному творі, печалі, якої, можливо, і не вловлять молодики.

Та була б далеко не повною ця книжка, і не повноформатним цей відгук на неї, якби не було в ній такого вірша, як «Зима в порту», де на високому майстерному рівні змальований порт не тільки як пейзажний атрибут, а в усій зимово-кольоровій гамі, з використанням відповідного звукопису та переживань змальована напружена й відповідальна робота порту, якому вдається розширити морську браму України, де з плином щоденних подій твориться перетворююче дійство узгодженого велетенського механізму.

Та всьому голова тут – людський чинник, портовики, заради яких і писаний твір.

Хто синє море в душу увібрав,

Душа у того в пристрасті нуртує.

Свого часу, навчаючись у Севастополі, у 1956 році Дмитро Шупта написав у своєму «Севастопольському зошиті» також вірш «Чорний «Принц», який з любов`ю переклали А. Євса та А.Яні, і його також включено до «Дельфіна».

«Принца» з усією його командою настигла печальна доля:

Захлинувся морською водою –

У пучину пішов корабель.

Тож, як шторму підхопляться рики

Й розгойдається моря прогин,

Тут англійської мови уривки

Буцім вітер виносить з глибин.

Це – як застереження чи нагад: хто з мечем до нас іде – від меча загине. Дні Кримської війни середині ХІХ століття давно минулі. Але від агресивних зазіхань земля давньої Тавриди не убезпечена.

В унісон з автором збірника самовіддано попрацювали й перекладачі, бо тільки завдяки їхній успішній талановитій праці з`явилася можливість реалізації чудового літературно-художнього проекту «Дельфін», що побачив світ трьома мовами.

Кілька слів про перекладачів. Андрій Євса закінчив Одеський державний педагогічний інститут іноземних мов. Викладав англійську мову в середніх навчальних закладах. Працював як перекладач в багатьох країнах за кордоном. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденом та медалями. Перекладач з англійської. Твори у перекладі Андрія Євси друкувалися в газетах та журналах, виходили окремими виданнями. Він – член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародної премії ім. П. Куліша.

Анатолій Яні закінчив філфак Одеського університету ім. І.І. Мечникова. Він – багатожанровий поет і перекладач. Член НСЖУ, член філософського товариства Російської Академії наук. За переклади всіх сонетів Шекспіра удостоєний звання академіка Слов`янської академії Ірландії і Великої Британії.

Зазначити варто саме те, що кожному з наших блискучих перекладачів вдалося всебічно зреалізувати себе в цій царині, фактично змагаючись на рингу, витримуючи всі шаленні раунди, і, нарешті, отримавши заповітну перемогу. Тільки вітати їх треба за творчу самопожертву! Адже ця трилінгва – перша ластівка на літературних теренах Півдня нашої України. Три народи отримали можливість, співставляючи, порівнювати і милозвучність, і художність, і потужність, і метафоричність кожної мови. Всій творчій трійці треба всіляко дякувати за такий новаторський підхід до цієї, тяжко вирішуваної справи. Адже, погодьмося, «Дельфін» виконує й дипломатичну місію порозуміння між народами мінімум як трьох держав (а то і значно більше!).

Христина ВІЄР,«Одеські вісті»

Дмитро ШУПТА

ЗДОРОВ’Я МОРЯ

Море не знає захланного тління –

Море працює щодня.

В моря сьогодні прання каміння

І черепашок прання.

Берег розчулено пози голінні

Й наші молитви прийняв.

Після купальників літньої ліні

В моря сьогодні прання.

ХВИЛЯ

Хвиля в зародку вібрує

Надвечірньої пори,

Море всесвітом чарує,

Море мінить кольори.

З порцеляни ранні зорі

В повечір’я тихий час,

В перламутровому морі

Я пливу, мов пеленгас.

ГОСТЯ

На мене цілий світ обидивсь.

У мій курінь, де тихий став,

Ніхто за місяць не навідавсь,

Ніхто сюди не завітав.

Але прийшла у гості Муза –

Таке трапляється в житті.

Гриби, картопля, кукурудза

Киплять сьогодні на плиті.

ХВИЛЯ-ЧАЙКА

Обіцяв навіть бухту кисільну,

А залишив їй тисячу бід…

Хвиля кинула сукню весільну

На каміння холодне, як лід.

Розчаровані вигини тіла

Налетіли на щовб сумоти…

І розкрилено чайка злетіла –

Вже не хвиля, а птах самоти.

ДЕЛЬФІН

Завдали дельфіну шкоду.

І поранений дельфін

З моря виплив у негоду –

В нас шукав рятунку він.

Може, він під кіль потрапив,

Необачний, під гвинти?

Та якось уникнув страти

І наваживсь припливти.

Сподівавсь на порятунок

Там, де пляж, людей гурти…

Рана – це не подарунок,

Він благав допомогти.

Ярмарок сміху

Минає 102-га річниця від дня народження лауреата Державних премій, поета-гумориста Степана Івановича Олійника. Біографія Степана Івановича, як відомо, тісно пов’язана з Балтським районом. Нинішня творчість земляків класика української літератури засвідчує, що народні традиції, на яких зростав Степан Олійник, живуть і сьогодні. Друкуємо під усталеною рубрикою «Ярмарок сміху» вірші самодіяльних гумористів Олексія Мельника та Володимира Паляниці.

КРАСУНЯ МАНЯ

Знов на фермі метушня,

Ґвалт почався зрання.

З клітки вирвалась свиня,

Кличка в неї Маня.

Суне носа скрізь вона,

Свиням допікає:

– Найкрутіша я свиня,

Кращої немає.

– Що ти, Манько, відчепись, –

Кнур свинюльці каже, –

Ти навколо подивись –

Що нам свинки скажуть?

Маня трохи відійшла,

Вирячила очі:

Ну й свинарник я знайшла –

Втікаю до Сочі.

Олексій МЕЛЬНИК

ЗАЛІКОВАНИЙ ПІВЕНЬ

Прийшла бабця до сусідки

та й з воріт питає,

Чи онука із столиці, студента, немає?

– Е! Приїхав Петро вранці

та ще спить сердешний.

Ще й з товаришем приїхав своїм.

Нетутешнім.

Він у тебе «дохтур», Франю,

хочу я сказати,

Мені треба півня свого

край полікувати.

Петро вийшов, привітався:

«Що, бабцю Ганнусю?»,

Почекайте мене трохи,

зараз одягнуся.

Ну, які проблеми в Вас?

– став бабцю питати.

Та цей півень так горланить,

хоч тікай із хати.

Півень добрий, голосистий,

та він дуже клятий,

І до курочок сусідських охочий,

патлатий.

Мої курочки бідненькі,

не їдять нічого,

Тягнуть ноги вже до здиху,

тікають від нього.

Нема йому що робити,

вилетить на хату

Та й дере там препаскудно

горлянку прокляту.

Петя наш наморщив лоба,

подумав та й каже:

«А скажіть мені, бабусю,

скільки півень важить?»

– Скільки важить, от біда,

та звідки ж я знаю!

«Хто такого голодранця,

візьме і спіймає!»

Так сказав собі Петро,

за рецепта взявся,

Мабуть, півень цей у баби

ще не лікувався.

Два уколи і пігулки купите в аптеці,

Книжка раціону їжі є в бібліотеці.

І на щеплення несіть

до ветеринара,

Приготуйте їй обід.

Ще й налийте чарку.

І добавку ви купіть, вона за десятку,

Тоді з голосом у півня

буде все в порядку.

Подумала бабця Ганна:

«Ще й гірше буває!

Краще я скажу сусіду,

хай півня рубає.

Володимир ПАЛЯНИЦЯ

Олег Олійників – корінний одесит. Батько походить з чорноморських козаків, які відмовилися переселитися на Кубань, розбудували порт і місто. Мати – з родини рибалок, що мешкали в селищі Скелястому, згодом перейменованому на Люстдорф.

Олег Олійників закінчив морехідне училище, згодом університет імені І. Мечникова, викладав українську мову та літературу в середніх навчальних закладах Одеси.

Автор книжок прози, віршів, краєзнавчих статтей, член Національної спілки письменників України.

БУВ Я РИБУ УПІЙМАВ

(За рибальським фольклором)

– Був я рибу упіймав

з хвостищем дельфіна.

– Не буває таких риб.

Забрехався, сину.

– Ну з хвостом, як в літака,

я акулу бачив…

– Не бувало в нас акул.

Травиш ти, юначе.

– Значить, камбала була.

Хвіст – два метри з гаком.

– Ну, й співаєш, хлопче, ти –

аж сміються раки.

– Та повірте хоча б раз.

Що й казать, не знаю.

Мабуть, риби всі у нас.

Вже й хвостів не мають

* * *

Не в тім його вина,

що він багато п’є вина,

а в тому,

що з вина

вигулькує вина.

* * *

Він не хотів

за когось буть величнішим,

Про це і поведінка запевняла.

І він завжди

життям жив іншим,

бо одного життя

йому було замало.

Олег ОЛІЙНИКІВ