Твердження оптимізму і краси
ВІзмаїльськійкартиннійгалереївідкритовиставкуробіткілійськогохудожникаАнатоліяКриуленка, присвяченусімдесятиріччюхудожника.
Анатолій Михайлович – представник, можна сказати, «сімейного клану» художників, які живуть у різних містах Одеської області. Об’єднує їх одне: любов до творчості, до живопису. Кожен має свій неповторний стиль.
– Світ, що оточує нас, справді чудовий, – стверджує Анатолій Михайлович. – Але чи завжди ми можемо, а то і хочемо, побачити цю красу? Досить часто люди проходять мимо невибагливої, на перший погляд, гармонії кольорів, звуків і ніби не бачать навколишнього. Я вважаю, місія художника у тому і полягає, щоб розкрити очі на те прекрасне, що нас оточує.
Анатолій Михайлович – член Спілки художників України. Він досить часто виставляє свої роботи в Ізмаїлі, обласному центрі, інших містах країни.
У нинішній виставці, як розповіла при її відкритті директорка картинної галереї Емілія Євдокимова, репрезентовано 89 робіт. За допомогою пензля, за зізнанням колег по творчому цеху, художник творить дива, у буденному знаходячи вищу гармонію. І найголовніше для нього – оптимістичність образів!
Під час відкриття виставки порадів за брата Михайло Криуленко. Тепло, душевно говорили про його творчість заслужений художник України Петро Чакир, друзі, колеги.
– Знаєте, такі слова, слова визнання від глядачів і друзів, ніби крила, – сказав Анатолій Михайлович. – Хочеться іти далі, хочеться і у майбутньому дарувати людям прекрасне. Тому що розумієш – роки прожиті не даремно, і праця моя затребувана.
Євген КУЗНЕЦОВ
Гімн нескореним
Тема боротьби за сободу стара, як світ, як живопис. Червоною ниткою вона пройшла крізь життя одесита Олександра Фрейдіна. 12-річним він втратив батька, розстріляного у 1938 році як «ворога народу». У роки війни Олександр працював на заводах і мріяв стати художником.
Тема «свобода – несвобода» займала його постійно. З 1969 по 1974 рік він працював над картиною «Ви з нами, ви з нами, хоч немає вас у колонах...», присвячена борцям за свободу.
Картина, точніше, найперша її версія, – як і всі полотна останніх років життя художника, написана у суворій колірній гамі. Передній план, який займає половину полотна, найсильніший. Загиблі, але незламні, вони все ще у строю...
Переглянувши свої погляди на мистецтво, Олександр дійшов висновку, що потрібна простота художніх рішень. Фігури, які стоять у колоні, їхні обличчя написані досить умовно, означають загальне посилання картини «Боротьба триває». Упевнені, нескорені, постійно готові до боротьби вони стоять пліч-о-пліч, як одне ціле. Готових віддати життя за свободу багато, про це говорять постаті людей, зрізані правим краєм полотна.
Одне полотно, одне вічне протистояння. Не можна сказати, що ця картина – щось похмуре, болісне. Фрейдін не ділить людей на правих і винних, а полотно – на живих і мертвих. Вона написана гордо, з високо піднятою головою, як своєрідний гімн свободі. Тій, якої так не вистачало її авторові, на жаль, забутому у рідному місті.
Картина виставлена у Музеї сучасного мистецтва у Сабанському провулку, 4а.
Олексій ІВАНОВ
Одеса – найкраща
Дні Франції в Одесі – одне з найбільш барвистих і масштабних заходів у Південній Пальмірі. Примітно, що саме у цей час у Парижі також проходять свята: військові паради, бали, тематичні вечірки та концерти.
В Одесі, біля колонади, поруч з Воронцовським палацом, пройшло світлове графіті-шоу, яке зібрало досить різноманітну публіку. Після світлового шоу був музичний сет діджеїв. Потім увагу присутніх було привернуто знаками і малюнками, відображуваними з проектора словами: «Одеса і Франція – назавжди», «Ми за мир в усьому світі».
Але найнесподіванішим і захоплюючим стало так зване «лайф-графіті». Суть його полягає в тому, що будь-який охочий може підійти до спеціального стенда і написати або намалювати своє побажання. Усе це висвітлювалося на колонаді під звуки музики з відеопереходами від одного зображення до другого. Переважно побажання були такого змісту: «Одеса – the Best», «Я люблю Одесу».
Після завершення свята люди розходилися з одностайним переконанням, що таких свят в Одесі повинно бути більше.
Михайло Тартан,студент ОНУ ім. І.І. Мечникова
