У Стародавньому Римі з такими словами, як відомо, актори зверталися до глядачів після завершення вистави. У наш час шанувальників Мельпомени просити не треба. Якщо актори грають яскраво і самозабутньо, не прості оплески, а бурхливі овації і крики «браво» їм ґарантовані. Саме цим завершувалися майже усі вистави - учасники 5-го міжнародного театрального фестивалю «Зустрічі в Одесі».
«Горобчик» театру «С улицы Роз»
Дитинство і юність, що пройшли у бруді і злиднях, смерть єдиної доньки, автомобільна катастрофа, спроба самогубства, кілька складних операцій, напади божевілля і білої гарячки, Перша і Друга світові війни... І це ще далеко не весь перелік випробувань, які пережила за свої 48 років життя видатна французька співачка Едіт Гасьон – відома усьому світу як Піаф, що у перекладі з французької означає «горобчик». Про долю цієї незвичайної жінки розповідає п'єса за назвою «Падам... Падам...» кишинівського Державного молодіжного драматичного театру «С улицы Роз», яку цілком вірно можна назвати однією з кращих на цьому фестивалі.
Протягом півтори години перед глядачами проходили епізоди життя маленької, тендітної і водночас надзвичайно сильної жінки, яка зуміла своїм співом зачарувати мільйони людей різних національностей. Гра акторів, і, звичайно ж, насамперед, виконавиці головної ролі Ольги Софрикової, також зачарувала одеських театралів, справивши на них дуже велике враження.
– Помітили, як її проникливо слухала зала?, – звернулася до мене одна з глядачок, літературознавець Валентина Ковач, одразу ж після завершення вистави і одразу ж додала. – У нас дуже талановитий глядач, здатний оцінити справжнє душевне осяяння. Люди кричали «браво» від щирого серця, адже їх ніхто не змушував це робити. Гра акторки була емоційно захоплюючою. Дія розвивалася ніби по вертикалі. Добре продумана режисура, чудова пластика і хореографія. Ні краплі вульгарності і фальшу. Я дуже вдячна за виставу, яка викликає найвищі почуття і те, що стародавні греки називали «катарсис» – очищення.
– П'ять років тому Оля Софрикова вперше зіграла роль Едіт Піаф, – говорить режисер-постановник п'єси Юрій Хармелін. – Це була її дипломна робота у театральному училищі. П'єса написана спеціально для нашого театру, а роль Едіт Піаф – саме для Ольги.
На запитання, чи схожа акторка за характером на свою героїню, Оля відповіла:
– Вона моя цілковита протилежність. Але Едіт Піаф вражає мене чоловічою силою волі і надзвичайною любов'ю до життя. Неможливо не схилятися перед цією особистістю. Вистава як добре молдавське вино, з кожним роком «настоюється» і кращає. Я дорослішаю разом з моєю Піаф, змінюються і мої погляди на життя. Тепер я не просто граю образ, я розумію її. Вона загартувала мене своїм духом, і це мені багато в чому допомагає, зокрема, і протягом півтори години, доки йде вистава, тримати залу у постійній увазі і напруженні.
У театрі акторка зайнята у найрізноманітніших характерних ролях. Це, наприклад, Сонечка Мармеладова у «Преступлении и наказании» Федора Достоєвського, бабуся з «Пиковой дамы» Олександра Пушкіна...
У дитинстві Оля мріяла про професію викладача:
– Я навчала ляльок, сама писала за них контрольні роботи. Про театр навіть не мріяла. Але у 1995 році Юрій Аркадійович Хармелін відкрив у нашому місті театральний ліцей. До нього хотіла вступити моя подруга. Вона й умовила мене подати документи. Встигли буквально за п'ять хвилин до закриття прийому. Наступного дня були іспити. Подруга не пройшла за конкурсом, а мене прийняли. Перший рік промучилася. Хотіла покинути навчання. Але все-таки залишилася. Згодом вступила до театрального училища, закінчила його й почала сама викладати у ньому. Таким чином, реалізувалася і моя дитяча мрія.
Притягальна магія
«Мастера и Маргариты»
«Спасенные страницы «Мастера и Маргариты» у виконанні акторів Одеського академічного російського драматичного театру, глядачі побачили, можна сказати, вперше. До цього, лише одного разу на початку липня, та й то не на сцені, а у верхньому фойє театру в межах «Театрального салону» відбулася прем'єра цієї незвичайної і захоплюючої вистави.
З минулого сезону у нас з'явився «Театральний салон», – розповідає режисер-постановник вистави Юрій Ющенко. – Після репертуарної вистави у фойє збираються глядачі, приходять актори і демонструють різні програми: вечори романсів і пісень, театралізоване читання літературних творів. Таким же чином ми планували прочитати деякі сторінки роману Михайла Булгакова «Мастер и Маргарита», але у процесі роботи виникла ідея все-таки зіграти цей чудовий літературний матеріал, а не просто прочитати з аркуша.
Вистава стала першою самостійною режисерською роботою Юрія Ющенка, який зібрав невелику творчу команду шанувальників роману Михайла Булгакова «Мастер и Маргарита». Це актори театру Ольга Кондратьєва, Сергій Поляков, Сергій Юрков, Володимир Лилицький, Андрій Шляхов та звукорежисер Вікторія Цушко. Спеціально для вистави написана оригінальна музика. Її автор – одеський композитор Карен Котенян, який працював абсолютно безкорисливо з любові до творчості Михайла Булгакова.
Якщо порівнювати цю постановку з уже добре відомим серіалом Володимира Бортка «Мастер и Маргарита», можна помітити, що у виставі відновлено деякі репліки героїв, що не увійшли в екранізацію, але з точки зору режисера дуже важливі для розуміння цього твору. Надзавдання вистави, на думку режисера, полягає у тому, щоб викликати у глядача, який уже читав «Мастера и Маргариту» бажання перечитати роман, а у того, хто ще не відкривав цю книжку, прочитати її. Після другої прем'єри, хотілося б сподіватися, що вистава увійде до постійного репертуару театру.
Провалів не було,
а були «компроміси»
Свої враження про минулий фестиваль, висловив завідувач літературної частини Одеського академічного російського драматичного театру Юрій Ющенко:
– Провальних вистав на цьому фестивалі не було. На попередніх траплялося, що було трохи соромно за колег. Цього разу були хіба що деякі «компромісні» вистави. Наприклад, вистава, яку привезли наші гості з Австрії – вони читали п'єсу з аркуша. Це так звана форма театралізованого «читання». Але і її глядачі прийняли досить тепло. Тепер одесити знають, що у Європі можлива і така форма театру.
Режисер державного молодіжного драматичного театру «С улицы Роз» (Молдова) Юрій Хармелін.
– Наш театр вперше бере участь у цьому фестивалі. Фестиваль дуже гостинний, доброзичливий, з широкою «географією» учасників. Ми із задоволенням подивилися багато робіт своїх колег з інших країн.
Співголова оргкомітету Олександр Мардань:
– На мій погляд, чудовий фестиваль. Дуже добра реакція глядачів.Незважаючи на дощову погоду, зали постійно були заповнені. Потішили кілька несподіваних відкриттів. Одне з них – вистава театру з Якутії «Верочка». Але найголовніше, що не було розчарувань.
Наш фестиваль відрізняється від інших тим, що з 16 вистав на 10 – вхід був вільним. А отже, на вистави потрапили і ті, кому матеріальне становище не дозволяє купити квиток нехай навіть за невисокою ціною.
Щодо критики, так званої «театральної прокуратури» – без неї не обійшлося. Це цілком нормально. Не обійшлося і без критичних ситуацій. Наприклад, виконавиця головної ролі у виставі «Американская рулетка № 14» Олена Галл-Савальська весь ранок напередодні вистави провела у лікарні, де їй надавали медичну допомогу. Але увечері все-таки вона вийшла на сцену. Другий акт акторка грала, лежачи на дивані, не тому, що так задумав режисер, а у зв'язку з її станом здоров'я. Проте вистава мала успіх.
Отже, 5-й міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі» закрито, але глядачі напевно ще довго перебуватимуть під враженням від вистав, які вони побачили на цьому справжньому святі високого театрального мистецтва.
