В Одеському Домі-музеї ім. М.К. Рериха відбулася лекція-концерт із циклу програм «Вони виросли в Одесі» про відому оперну співачку Антоніну Нежданову. Захід був присвячений 60-річчю присвоєння Одеській консерваторії – нині Одеській державній музичній академії – імені Антоніни Нежданової.
Музикознавиця, викладачка дитячої музичної школи № 3 Жанна Мігаль розповіла, що співачка пройшла складний життєвий і творчий шлях, перш ніж досягти визнання. Докладніше вона висвітлила сторінки життя одеського періоду співачки.
– Антоніна 26 років прожила в Одесі. З дитинства вона мріяла стати співачкою, і цього досягла, попри всі перешкоди. Їй довелося неймовірно багато працювати, щоб розвинути свої природні музичні здібності. Вона стала першою вокалісткою, яка в 1902 році закінчила Московську консерваторію з золотою медаллю. Творчість цієї легендарної співачки посідає особливе місце у світовому виконавстві, – наголосила музикознавиця і додала, що ім’я Нежданової назавжди увічнене в Одесі. – Одна з вулиць має її ім’я, а в жовтні цього року в нашому місті відбувся перший міжнародний конкурс вокалістів пам’яті Нежданової, – відзначила Жанна Мігаль.
У концерті взяли участь випускники Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової різних років, які виконали твори з репертуару співачки.
Довідка:Антоніна Нежданова (4 (16) червня 1873, село Крива Балка поблизу Одеси, Херсонська губернія, Російська імперія, – 26 червня 1950, Москва) – російська радянська оперна співачка. Закінчила Московську консерваторію в 1902 році й незабаром була запрошена солісткою до Большого театру, де працювала понад тридцять років, виконуючи головні партії в операх російських і закордонних композиторів. У 1912 році вона єдиний раз у своїй кар’єрі виступила в Європі – у Паризькій опері вона проспівала партію Джильди в опері «Риголетто» Верді. Серед інших виконаних нею партій – Людмила («Руслан і Людмила» Глінки), Тетяна («Євгеній Онєгін» Чайковського), Розина («Севільський цирульник» Россіні), Лакме (однойменна опера Деліба), Снігуронька, Волхова («Садко»), Шемаханська цариця («Золотий півник» Римського-Корсакова) та багато інших. Найбільшу популярність Неждановій принесли ролі Антоніди в опері Глінки «Життя за царя» та Марфи в «Царській нареченій» Римського-Корсакова. Крім оперних партій, Нежданова також виконувала камерні вокальні твори, часто виступаючи в ансамблі з чоловіком Миколою Головановим.
З 1936 року викладала в оперній студії Большого театру, в 1943 – 1950 – в Московській консерваторії. 1936 року їй було присвоєно звання Народної артистки СРСР.
