Відкриття найстаршого в Україні театру для дітей і молоді відбулося 10 травня 1930 року. Протягом усіх 80 років існування, побачивши і переживши багато чого, він не переставав тішити юних глядачів новими постановками
В першу чергу, це театр для дітей. Вони приходять сюди, щоб разом із героями вистав засвоювати справжні моральні цінності, вчитися думати, відчувати, пізнавати всю неоднозначність і складність навколишнього світу. А для цього акторам належить не тільки володіти сценічним мовленням і мати інші здібності, але й уміти говорити з дітьми та підлітками однією мовою.
На сьогоднішній день театральна трупа складається з акторів декількох поколінь. Всі разом вони – дружний, талановитий колектив, що дарує своїм глядачам хвилини щастя та радості.
Від Золушки до Бабусі
Галина Трохимівна Осташевська служить в Одеському театрі юного глядача вже 66 років, з осені 1944 р.
– Прийняли мене тоді в театрі дуже доброзичливо. Колектив замінив мені батьків, які загинули на початку війни. Тут я зустріла і своє кохання, свого майбутнього чоловіка – актора Генріха Осташевського... Багато років моїм амплуа було травесті. Я була маленькою, худенькою, тому грала дітей, підлітків – дівчаток і хлопчиків. За рік ставили по 4-5 вистав. Зіграла багато цікавих ролей у комедіях Олександра Островського. Наприклад, Любов Гордіївну з п’єси «Бедность – не порок», Липочку з п’єси «Свои люди – сочтемся». У п’єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля» грала Галю. У дитячих виставах була і Червоною Шапочкою, і Попелюшкою... За мою акторську кар’єру в театрі тричі різні режисери ставили гоголівську «Женитьбу». Починала з Дуняші, потім одержала роль Агафії. Наш нинішній режисер Володимир Михайлович Наумцев доручив мені у своїй постановці чудову роль Фекли Іванівни. Ось так непомітно від «Попелюшки» пройшла шлях до «бабусі». Було в моєму театральному житті все – і успіх, і звання. Не уявляю своє життя без ТЮГу.
Доменіко Соріано –
не шекспірівський
герой, але...
Актор Віктор Раду в театрі з 1987 року.
В 1978 році він закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту. Але акторське покликання виявилося сильнішим за любов до моря. Спочатку театральна студія, потім Далекосхідний педагогічний інститут мистецтв, майстерня Альберта Мамонтова і, в результаті, – диплом актора.
– Повернувся до Одеси. Російський театр тоді був на гастролях... Прийшов до ТЮГу. Прийняли. От уже 23 роки минуло з того часу, – згадує актор.
Однією з робіт, що запам’ятовуються, для В. Раду стала постановка київського (на жаль, нині покійного) режисера Віктора Шулакова «Страсти по Шекспиру».
– Це своєрідний колаж із творів Шекспіра. Я читав знаменитий монолог Гамлета «Бути чи не бути» і грав фінальну сцену – двобій героя з Лаертом. Навіть із цих уривків я зрозумів, наскільки психологічно складний образ Гамлета. Сьогодні я зайнятий у виставі «Филумена Мартурано» у ролі Доменіко Соріано. На мій погляд, за складністю це близько до шекспірівських героїв.
Діапазон творчої реалізації актора дуже широкий – це і радіо, і телебачення, і кіно.
Антигона і Маленький принц
Пам’ятає свій перший день в Одеському ТЮГу і Валентина Гульченко. Акторка закінчила Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого в 1975 році й одразу ж приїхала до Одеси.
– Дали крихітну роль танцюючої дівчинки в одній з вистав. А перша велика роль була в п’єсі «Солнечный удар». – Улюблені ролі? Антигона, а також Лаура з вистави «Стеклянный зверинец». Запам’яталася і роль Маленького принца. Повністю викладаюся, поза залежністю від того, у якій виставі беру участь – для дітей чи дорослих. Зараз граю вже переважно матерів (наприклад, Катерину з «Потапа Урлова»). Але хочеться втілити на сцені образ, у якому можна розкрити психологію жінки «бальзаківського віку».
Режисери бачать її
в інших образах...
У послужному списку Ляни Каревої уже з десяток ролей.
Ляна в 2003 році закінчила Одеське театрально-художнє училище. Майстром курсу був заслужений артист України Володимир Наумцев – нинішній режисер Одеського ТЮГу.
За словами Ляни, у дитинстві вона ніколи не мріяла про акторську професію. На сцену її привели драматичні обставини в родині. Потрібно було допомогти мамі, якось заробити грошей, поєднуючи це з навчанням у школі... І тут Ляна прочитала оголошення про набір до театру-студії «Перехрестя». За участь у виставах обіцяли грошову винагороду:
– І я стала студійкою цього театру, – говорить акторка. – Грали багато, навіть гастролювали. В 16 років зіграла сорокарічну даму в п’єсі Карло Гоцці «Король-олень». Зараз у мене ролі всі характерні, хоча за натурою я досить ранима, м’яка і душевна людина. Тому хотілося б одержати коли-небудь і роль ліричної героїні. Але поки що режисери бачать мене в інших образах.
Подобаються королеви
Надія Машукова з 20 років на сцені Одеського ТЮГу. Надя закінчила експериментальний курс Володимира Наумцева при Одеському театрально-художньому училищі.
До цього кілька років грала в театрі-студії «Зустріч» у режисера Віктора Рибченка.
Фекла – невістка у виставі «Потап Урлов», Ковбасна Королева в «Принцессе Пирлипат», Діана у виставі «Филумена Мартурано» – далеко не повний список її нинішніх ролей.
– Коли прийшла до театру, грала в основному «снігурок», а мені завжди подобалися гострохарактерні ролі.
Мрію колись зіграти Анну в «Ричарді III». Нещодавно дивилася цю виставу театру «Сатирикон» (у головній ролі Костянтин Райкін). Образ Анни мені дуже сподобався і запам’ятався.
Хотілося б зіграти «стервочку»
Злата Скальська, як і Надія Машукова, свій творчий шлях на сцені театру-ювіляра почала у двадцятирічному віці. Грає позитивних героїнь, але мріє про роль «справжньої стервочки», «жінки-вамп». А починала Злата з кошеняти в «Кошкином Доме». Потім одержала ролі Попелюшки, Мальвіни. А от тепер з’явилися ролі в двох вечірніх виставах – «И снова будет месяц май» і «Потап Урлов».
«Дивовижні люди: не грають, а живуть на сцені, тому і сміємося й плачемо від душі! Актори нашого одеського ТЮГу не гірші, а можливо, і кращі від деяких антрепризних зірок, які приїжджають сюди лише заробляти гроші. А наші люблять і поважають глядача, грають від душі і для душі». Це одна із глядацьких думок про акторів Одеського ТЮГу, яку поділяють сотні шанувальників цього чудового театру.
