«Весна на Зарічній вулиці» – тепер у кольорі
У кінозалі «U-Сinema» Одеської кіностудії відбулися творча зустріч із відомим російським кінорежисером Марленом Хуциєвим і прем’єра кольорової копії фільму «Весна на Зарічній вулиці» (1956 р.).
Перед зустріччю під час прес-конференції Марлен Хуциєв повідомив, що фільм у кольорі був зроблений московським кіновідеооб’єднанням «Крупний план».
– Я спочатку з побоюванням поставився до ідеї зробити фільм кольоровим. Ми бачили картину «17 миттєвостей весни», яка справила тяжке враження. Ми почали разом з ентузіастами студії шукати прийнятний варіант. Робили проби, знаходили шматочки одягу. Складніше за все було з обличчями. Треба було поєднати зелень, натуру, цехи зі сплавами. Моя головна рекомендація полягала в тому, щоб колір не бив в очі. Це була дуже серйозна творча робота. Я дуже вдячний студії, і сподіваюся, що на цьому шляху на неї чекають нові успіхи.
Картину «Весна на Зарічній вулиці» режисер знімав разом із Феліксом Миронером за його сценарієм. Працювали дуже дружно. Згодом Ф. Миронер зняв дуже багато цікавих фільмів, наприклад, «Звільнення на берег» із Левом Пригуновим. На жаль, його вже давно немає в живих.
У свою чергу, головний редактор кіновідеооб’єнання «Крупний план» Олександр Айзенберг підкреслив, що компанія стала лідируючою в Росії з реставрації вітчизняних фільмів. Почали з фільму «Попелюшка», а «Весна на Зарічній вулиці» – це друга спроба.
На творчій зустрічі кінозала «U-Сinema» була заповнена шанувальниками кіно. Марлен Хуциєв не лише розповів про те, як ішла робота над кольоровою копією фільму, а й поділився спогадами та новими враженнями про Одесу. Потім відбулася прем’єра картини.
Євген НИЗОВ
На екрані – легенди британської музики
У кінозалі «U-cinema» Одеської кіностудії Британська рада в Україні та кінокомпанія «Артхаус Трафік» у межах фестивалю «Нове британське кіно» запрезентували проект «Музика. Doc».
Як зазначають організатори, він адресований не тільки меломанам, але й поціновувачам якісного авторського кіно, бо всі фільми поєднує жанр «rockumentary».
До програми увійшли найкращі документальні фільми про музику Великої Британії: «Joy Division» Гранта Джи, дві роботи Джулієна Темпла «Страммер: майбутнє невідоме» і «Гластонбері», а також «Скотт Уокер: людина ХХХ століття» Стівена Кижака.
Картина «Joy Division» розповіла історію легендарної одноіменної британської пост-панк групи. У 1976 році четверо хлопців із Манчестера побували на концерті відомих «Sex Pistols» і надихнулися їхнім успіхом. Через три роки успішного існування «Joy Division» лідер і соліст Ян Кертіс покінчив життя самогубством, не зумівши впоратися з депресією. Інші учасники, випустивши на згадку про Яна ще один альбом за своєю старою назвою, створили групу «New Order». Картина «Joy Division» досліджує історію групи, використовуючи не показувані раніше зйомки, особисті фотографії, фільми тих років і заново відкриті аудіозаписи.
Фільм «Страммер: майбутнє невідоме» розповідає про рок-музиканта – засновника групи «The Clash» Джо Страммера. Британський режисер Джулієн Темпл використовував у фільмі не тільки архівні кадри виступів і закулісного життя групи, але й відеоінтерв’ю Страммера. Таким чином, музикант сам розповідає глядачам про своє життя та кар’єру. До картини також увійшли інтерв’ю учасників «The Clash» та інших музикантів, які працювали з Джо Страммером.
Одеські глядачі змогли оцінити ще одну роботу Темпла – «Гластонбері». Цей фільм-концерт розповів про знаменитий фестиваль, що проходить в одному з найдавніших міст Англії за участю відомих британських музикантів «U2», Бьорк, «Chemical Brothers», «Prodigy», Девіда Бові та багатьох інших. Безліч забавних ситуацій і цікавих фактів про фестиваль чудово поєднані з нарізками музичних виступів.
І, нарешті, картина «Скотт Уокер: людина ХХХ століття» – це докладний портрет найчарівнішого та найневловимішого аутсайдера долі Скотта Енгела. Кумир тінейджерів виїхав з Америки до Англії 1960-х, домігся великого успіху з чоловічою поп-групою «The Walker Brothers», випустив цілу серію альбомів. Але потім настав провал – що більше виходило платівок, то менше вони продавалися. Здавалося, що Скотту Уокеру призначено зникнути, але в картині ми бачимо його під час роботи над новим альбомом.
Євген АЛЕКСЄЄВ
