Десяту річницю з дня офіційної реєстрації незабаром відзначатиме Чорноморське козацьке з’єднання Українського козацтва. З цього приводу наш кореспондент зустрівся з очільником громадського формування (крайовим військовим отаманом) генерал-осавулом Українського козацтва Володимиром Пуклічем.

– Шановний пане генерале, офіційній реєстрації з’єднання, вочевидь, передувала певна організаційна робота?

– Справді, перші наші активісти, прагнучи відродити кращі традиції українського козацтва взагалі і Чорноморського зокрема, ще в дев’яності роки минулого століття почали створювати осередки, котрі поглиблено займалися вивченням історії такого унікального явища, як козаччина, у школах, технікумах, коледжах, гімназіях, вищих на­в­чальних закладах, виробничих колективах, населених пунктах.

Наша ідеологія, що базується на таких поняттях, як любов до рідної землі, християнська мораль, чесність, порядність, працелюбність, фізичне і моральне загартування, у нелегкі часи, припала до серця та свідомості багатьом землякам, а надто – підростаючому поколінню. Для дітей і підлітків, які згодом ста­ли козачатами, а потім і коза­ка­ми, взірцем патріотизму та самопожертви служать, разом з дідусями – учасниками Великої Вітчизняної війни, і славні пращури з Чорноморського козацтва під командуванням отаманів Білого, Чепіги, Головатого. Адже вони, у складі передового корпусу генерал-майора, згодом віце-адмірала Де Рибаса, остаточно звільнили споконвічні слов’янські землі між Південним Бугом та Дунаєм від турків та ординців, дерлися на стіни потужних фортець Хаджибей, Акерман, Бендери, Ізмаїл. Вони ж були серед перших будівничих нового чорноморського міста Одеси. Ось такими складовими нашої ідеології можна пояснити той факт, що на сьогодні в офіційному реєстрі відродженого Чорноморського козацького з’єднання налічується одинадцять тисяч членів (козаків, козачат, берегинь, цілих колективів). Вони чітко структуровані у коші, паланки, курені та інші формування. З’єднання в цілому має свій Статут, прапор, хоругву, печатку та інші атрибути. Його керівництво здійснюється через крайову військову канцелярію та раду отаманів, котра налічує у своєму складі 57 козацьких ватажків.

– У яких напрямах, за якими програмами працює сьогодні з’єднання?

– Їх хоча й чимало, але принцип для всіх видів один: громадська відповідальність плюс користь для тієї ж громади і для самого (чи самої) себе. Скажімо, для нашої старшини стали традиційними уроки з історії козаччини, котрі вона проводить у багатьох нав­чальних закладах регіону, участь у проведенні юнаків на службу до Збройних сил України, збори козачат, де останні мають змогу продемонструвати свої вміння кашоварити, майструвати, орієнтуватися на місцевості, про­явити силу, спритність, волю до перемоги у різноманітних спор­тивних змаганнях, конкурсах, вікторинах, козацьких забавах.

Три з половиною сотні їхніх стар­ших товаришів справно до­по­магають в охороні громад­сь­кого порядку і Державного кордону. Постійно провадяться заходи, спрямовані на збереження козацьких могил, пам’ятників, впорядкування старого козацького цвинтаря «Сотниківське», що на Хаджибейській дорозі поблизу Усатового Біляївського району тощо.

Започатковано випуск газети «Козацький вісник». За нашої активної участі вийшла друком книга «Одеса козацька». Радою отаманів свого часу було розроблено положення, а загальними зборами ухвалено рішення про встановлення нагрудних знаків та орденів Чорноморського козацького з’єднання: «Українське козацтво», «Гетьмана Івана Мазепи» І й ІІ ступенів, «Берегиня», ювілейних медалей «15 років Українського козацтва» та «20 років Українського козацтва» (відродженого). Між іншим, ми – єдина з усіх козацьких організацій Одещини, яка має власні нагрудні нагороди та відзнаки, а також наш розділ відкрито в Дер­жавному архіві Одеської області. Тут кожен охочий бажаючий зможе сьогодні і в далекому майбутті знайти, з-поміж інших документів, «Літопис Чорноморського козацького з’єднання», а також збірники «Ко­зацька держава», «Козацькому роду нема переводу», «Збережемо Україну – козацьку державу» та інші.

– У регіональних засобах ма­сової інформації впродовж останніх років з’являлося чимало повідомлень про ваші благодійні справи…

– А це – один з наріжних каменів козацької філософії та ідеології, почерпнутий з біблійних заповідей: допомагай, і допоможуть тобі.

З часу створення з’єднання ми не могли лишатися осторонь того, що в нашому суспільстві, в силу різних причин та обставин, є чимало дітей, обділених долею: сиріт, напівсиріт, інвалідів, тих, чиї рідні позбавлені батьківських та опікунських прав. Щоб у ці маленькі сердечка привнести й свою часточку тепла, починаючи з 2002 року ми щорічно проводимо акцію «З миру по нитці – голому сорочка». До неї добровільно долучаються як козаки нашого товариства, так і представники різних верств населення регіону, що мають добре серце: підприємці, громадські і політичні діячі, пересічні громадяни, керівники фірм та організацій. Серед них – Герой України, По­чес­ний громадянин Одеси Воло­димир Філіпчук, підприємець з ринку «7-й кілометр» Анатолій Роєнко, курінний Українського козацтва Олег Іванов, голова правління відкритого акціонерного товариства «Одеський комбінат харчових концентратів» Сергій Терзієв, директор СП «Вітмарк Україна» Наталя Лінецька, директор хлібозаводу «Новое дело» Михайло Коган, директор гімназії № 4 Жанна Золотаревська, представник фірми «АЙ Хао» Чен Дзюнь, начальник будівельно-монтажного управління № 11 Борис Галес та багато-багато інших людей, яким ми щиро вдячні за участь у доброчинних справах. Завдяки таким небайдужим представникам нашого суспільства, у ході щорічних акцій вдалося надати допомогу 1,5 тисячі обді­лених долею дітей. Лише торік різноманітні канцелярські шкільні приладдя, портфелі, зошити, альбоми, взуття, одяг, продукти харчування, солодощі отримали 250 вихованців інтернатів з Татар­бунарського і Любашівського районів. Раніше з подібної місією делегація Чорноморського ко­заць­кого з’єднання побувала у Миколаївському, Саратському, Кодимському та інших районах.

Осібно відзначив би роботу керівника студмістечка Одеського національного університету імені Мечникова, полковника Українського козацтва Володимира Агаєва з організації добровільної здачі донорської крові, котрої зараз дуже не вистачає в наших лікарнях. На спільне звернення з цього приводу Чорноморського козацького з’єднання і профкому студентів та аспірантів ОНУ імені Мечникова вже відгукнулося кілька сотень представників цього та ряду інших вищих навчальних закладів Одеси, які здали донорську кров.

Такий далеко не повний перелік наших справ, котрі ми втілюємо в життя з однією метою: аби жителі Одещини бачили в нас, козаках, своїх надійних помічників, друзів, патріотів краю і держави. Ми завжди співпрацювали і надалі співпрацюватимемо з владою задля громадського миру, злагоди й порозуміння в суспільстві.