Так гарно розмовляєте українською
Науково доведено, що рідна мова робить людину могутнішою і щасливішою, оскільки виступає в ролі каналу, через який людина черпає цілющу енергію рідної землі. Напевно, найбільше це відчутно, коли за якихось обставин cпілкуєшся іншою мовою. На підтвердження наведу приклад. Одна моя знайома понад тридцять років мешкає в Росії. Час від часу приїздить на батьківщину – до Саврані. Не забула рідної мови, тут спілкується українською. Щоразу купує книжки та диски із записами народних пісень, щоби потім слухати, і таким чином не уривати зв’язку із землею дитинства.
Для душі потрібно розмовляти, навчати, писати українською мовою і Ганні Степанівні Слюсар. За фахом вона вчителька початкових класів Савранської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів. Але не обмежується лише професійними обов’язками. В районі добре знають її вірші. Вона переможниця Всеукраїнського конкурсу «Таланти твої, Україно!» Видала дві поетичні збірки. Кілька віршів місцевим композитором покладено на музику. Зрозуміло, що Ганна Степанівна Слюсар – активна учасниця культурного життя школи, селища.
Все ж найважливішим для Ганни Степанівни є те, що все своє життя вона навчає азів рідної мови школяриків-початківців. Коли проводить уроки української, то відчуває себе не просто вчителем, а провідником до світу мови. Роками сформована методика викладання предмета (у Г.С. Слюсар 32 роки педагогічного стажу) дає змогу проводити уроки захоплено. А те, що пізнається в дитинстві, запам’ятовується надовго. Тому можна впевнено сказати: вихованці Ганни Степанівни крізь усе своє життя бережливо пронесуть запалену нею іскру любові до рідної мови.
– Ганно Степанівно, хто Вам прищепив любов до слова, – цікавлюсь у співрозмовниці.
– Найперше рідні – батько й матір. А вже потім «шліфувала», читаючи Шевченка, Сосюру, Рильського, Тичину. Захоплююсь Ліною Костенко і глибоко шаную її творчість. До речі, дуже добре, що в райцентрі минулого року на День Незалежності України відкрили пам’ятник Т.Г. Шевченку. Це символ нації, який й донині виховує у нащадків любов до рідного слова та всього українського.
– Прикро, коли нашу мову нівечать, засмічують лайкою, зрештою перетворюючи на суржик. Ганно Степанівно, на Вашу думку, що потрібно для очищення української мови?
– Це справа кожної людини. Примусом тут не візьмеш. В кожній сім’ї мусить бути культ книжки, а не телевізора. Я про це говорю з батьками своїх вихованців. І вже певні результати є. Дітки приносять до школи і показують мені читацькі щоденники, де фіксують прочитане та осмислюють, що корисного підчерпнули для себе.
Ганна Степанівна захоплено розповідає, як один хлопчик запитав її: «А ви завжди так гарно розмовляєте українською?..»
Уважно слухаючи свою співрозмовницю, замилувалась її чистою вимовою, мелодійністю голосу. З її уст мовлене можна порівняти з тихим дзюрчанням води, весняним шелестом дібров і материнським співом над колискою. Мово рідна, ти чудова!..
*** Науковці довели: українська мова сформувалася в геокосмічному ареалі України, тому саме ця мова відповідає українському життєвому простору – клімату, ландшафту, геокосмічній енергетиці, техносфері, флорі й фауні. Тобто український народ, українська земля і українська мова – це єдина нерозривна система.
Українці, розмовляймо українською.
Тетяна Сторчак, смт Саврань
Учителька та авторка книжок
У селі Виноградівці Болградського району, де живуть здебільшого гагаузи, у місцевій школі рідну мову і літературу вивчають як предмет. Уроки веде Ольга Семенівна Кулаксиз. Вона була однією з перших, хто став викладати гагаузьку мову у школах України.
Ольга Семенівна – не тільки Педагог з великої літери, але й авторка книжок гагаузькою мовою. Учителька підготувала до видання першу в Україні гагаузьку абетку латиницею «Sen alfabet» (як відомо, у 2008 році Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про перехід гагаузької мови на латинську абетку). Книжка була надрукована чернівецьким видавництвом «Букрек» завдяки підготовчій роботі «Спілки гагаузів України» в особі президента (редактор видання) і за фінансового сприяння Державного комітету України у справах національностей та релігій. Книжка «Sen alfabet» містить матеріал у поетичній формі про кожну літеру гагаузької абетки, а також прислів’я, приказки та скоромовки. Видання призначене для викладання гагаузької мови та літератури у недільних школах. Крім цього, Ольга Семенівна – авторка посібника «Тексти для аудирування (3-4 класи)». У ньому подано тексти гагаузьких письменників, за допомогою яких учителі можуть перевірити уміння і навички учнів, а також виховувати патріотичні почуття, доброту і людяність.
– У нашій країні створюються необхідні умови для вивчення мови свого народу, але існує і чимало труднощів, адже ми пішли шляхом, яким до нас ніхто не йшов. Складно було починати, коли не мали нічого свого – ні програм, ні підручників, ні методичної літератури, – розповідає Ольга Семенівна.
Ольга Кулаксиз бере активну участь у наукових конференціях, виступає з доповідями про збереження та розвиток гагаузької мови і проблеми освіти гагаузів.
Наш кор.
Невичерпне джерело...
…Я порівняла б рідну мову з невичерпним джерелом, чистим і прозорим, яке змушує нас любити свою малу батьківщину з її традиціями, обрядами і неповторними людьми.
Ми, жителі молдавського села Комишівки, звичайно ж, рідною називаємо молдавську мову. І в нашій школі вона вивчається нарівні з державною – українською. І нарівні з віршами великих Квітки-Основ’яненка, Котляревського, і, звичайно ж, Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка ми вивчаємо і творчість Міхая Емінеску, Дмитра Матковського, Віктора Телеуци, Іона Дрянге.
Знайомі і з творчістю нашого земляка, місцевого поета Анатолія Маноле, який написав чимало чудових віршів про рідну Комишівку, про наші неповторні місця і красивих своєю працею людей.
А 21 лютого, у нашій школі відбудеться фестиваль молдавської мови та літератури. Його ми готуємо з нашими викладачами Наталею Валентинівною Ліскевич, Наталею Василівною Лотоковською, Лідією Павлівною Кулик, Валентиною Олександрівною Чаленко, викладачем музики Володимиром Васильовичем Коневцем.
Цьому дню уже присвячено куточок, оформлений нами у шкільній бібліотеці разом з бібліотекарем Євгенією Гросу. Буде багато різних конкурсів, у яких готувалася взяти участь і я. Змагатися будуть читці, художники, вокалісти, танцюристи. Відбудеться і показ місцевих національних костюмів, вишивок.
А ще ми, звичайно, відвідаємо сільський етнографічний музей, у якому зібрано чимало предметів побуту нашого старовинного села. Є і фотографії дідів і прадідів-фронтовиків, які воювали проти фашистів. Тих, хто воював заради майбутнього. Заради нас, їхніх нащадків. Заради того, щоб у Бессарабії жили і процвітали у дружбі і єдності молдавани, болгари, українці та росіяни...
Ірина Лотоковська, учениця ЗОШ с. Комишівки, Ізмаїльський район
З ранніх літ
МіжнароднийденьрідноїмовиуКулевчіСаратськогорайонувідзначаютьзособливоюшаною, якоднезізначимихнаціональнихсвят. Населення села становить близько 4,5 тис. чоловік. Причому 98% з них – болгари.
Торік на честь 180-річчя заснування села кулевчанці увічнили пам’ять його засновників. Серед почесних гостей була присутня делегація з дружньої Болгарії. Навпроти Кулевчанської школи та сільського Будинку культури урочисто відкрито Пам’ятний знак. На граніті викарбувано тридцять дев’ять прізвищ першопереселенців, чиї нащадки живуть у Кулевчі і сьогодні. Пам’ятник створено за задумом учителя малювання Кулевчанської школи Іллі Савелійовича Златова, установлено за підтримки СВК «Росія» та Кулевчанської сільради.
Величезний інтерес до свого національного коріння, гордість за приналежність до національної болгарської культури прищеплюють у Кулевчі з раннього віку. Частіше тут розмовляють болгарською, ніж російською та українською мовами. Кілька років у Кулевчанській школі діє клуб за інтересами «Болгарські серця», яким керує учителька болгарської мови та літератури Марія Пилипівна Кофова. Клуб поєднує багатьох дітей, які глибоко вивчають свою рідну мову і культуру, підтримують і створюють нові обряди і звичаї, відвідують старожилів села, співають болгарські пісні, збирають національний фольклор, беруть активну участь у болгарських святах.
Нещодавно з допомогою клубу було встановлено тісні дружні відносини з регіональним історичним музеєм міста Шумена. У травні минулого року була організована наукова експедиція до Болгарії, у якій взяли участь діти з клубу «Болгарські серця».
– Болгарська сторона тепло приймала кулевчан з України, і дуже була схвильована, що вони так добре розмовляють і співають болгарською мовою, знають усі болгарські традиції, – розповідає керівник клубу «Болгарські серця» Марія Кофова.
У межах міжнародного проекту «Болгарія без кордонів» за пропозицією болгарської сторони діти з Кулевчі взяли участь у проекті під девізом «Два села – один народ». Для них організували відвідування історичних і пам’ятних місць. Діти брали участь у історичних розкопках Мадерського плато і в етнографічній експедиції на свою прабатьківщину до села Кюлевча, де докладніше довідалися про побут і своїх предків. Побували також у будинках-музеях міст Варни та Шумена. В результаті кулевчанський шкільний клуб «Болгарські серця» прийнято до членів закордонного клубу «Збережи болгарське». У Болгарії діти мали можливість поліпшити свою мовну практику і дали творчий концерт, який транслювався для всієї болгарської діаспори світу.
Марія Кофова говорить:
– День 21 лютого ми вважаємо нашим близьким святом. Щороку у Кулевчанській школі ми традиційно провадимо Міжнародний день рідної мови. Провадиться конкурс творчих робіт.
Тетяна Гурічева,власкор «Одеських вістей»,Саратський район
З доброї волі двох країн
Існуєкількаосновнихєврейськихмов: ідиш, ладино, іврит. На останньому євреї говорили у Палестині, за біблійних часів. Наразі іврит витісняє інші мови цього народу.
В Одесі цю мову з першого класу викладають у спеціалізованій загальноосвітній школі I – III ступенів № 94 з поглибленим вивчанням івриту та інформатики. Школярі, крім мови, знайомляться з культурою, традиціями, історією єврейського народу, географією Ізраїлю. Про страшну трагедію євреїв юні одесити довідаються на спецкурсі «Голокост»... Цей цикл – під контролем Міністерств освіти України та Ізраїлю.
– Іврит – складна мова. Але я вважаю, що знання завжди на користь. Недаремно кажуть: що більше мов людина знає, то довше живе, – ділиться учениця школи Вікторія Лебедєва.
Івриту навчають також у Єврейському культурному центрі «Бейт-Гранд», а також в Ізраїльському культурному центрі при Посольстві держави Ізраїль в Україні.
Крім того, завдяки співпраці у сфері освіти між урядами України та Ізраїлю у Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського відкрито філію Ізраїльського культурного центру. Протягом навчального року там проходитимуть наукові конференції, різні конкурси, лекції з історії та культури Ізраїлю, лідерські проекти, свята і концерти. Планується організувати туристичні і освітні проекти в цій близькосхідній країні. Крім того, студенти одеського вузу здобудуть можливість вивчати одну з найдавніших мов і знайомитися з шедеврами ізраїльського кіно у студентському кіноклубі.
Христина Вієр,«Одеські вісті»
